Beta

Михайло Горбачов про аварію на ЧАЕС. Фактчек останнього генсека ЦК КПРС

Photo: depositphotos / enolabrain
26 Квітня 2021
FacebookTwitterTelegram

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Однак Михайло Горбачов, перша особа держави, виступив із публічною заявою лише 14 травня. Наскільки достовірно він проінформував радянських громадян та увесь світ про трагедію?

«Принциповим для нас є питання поширення гласності. Це питання політичне. Без гласності немає та не може бути демократизму, політичної творчості мас, їх участі в управлінні <…> комуністам завжди та за будь-яких обставин потрібна правда», — таку політику проголосив М. Горбачов на XXVII з’їзді КПРС 25 лютого 1986 року, майже за два місяці до Чорнобильської катастрофи.

Аварія на ЧАЕС стала перевіркою, наскільки правда потрібна партійній номенклатурі часів Перебудови. Перше повідомлення радянських ЗМІ про аварію з’явилося 28 квітня, а публічне звернення Михайла Горбачова — 14 травня. Можливо, незважаючи на запізнення, генеральний секретар надав населенню достовірну і повну інформацію? На жаль, ні. Промова Горбачова не позбавлена маніпуляцій та неправди. Ба більше, чверть виступу була присвячена не інформуванню радянських громадян про радіаційну небезпеку, а закидам у бік західних країн.

Хто вийшов з-під контролю — атом чи людина?

Маніпуляція

«Как я уже говорил, мы впервые столкнулись с такого рода чрезвычайным происшествием, когда потребовалось быстро обуздать опасную силу вышедшего из-под контроля атома и предельно ограничить масштабы аварии».

Михайло Горбачов, 14/05/1986

СРСР дійсно не стикався з техногенними катастрофами рівня ЧАЕС до 1986 року. Проте слід пригадати ті аварії, про які СРСР аж ніяк не хотів згадувати. Чому? Тому що виявиться, що вади реактора РВПК-1000 (який використовувався на ЧАЕС) були відомі до 1986 року або те, що правила безпеки на радянських АЕС регулярно порушувались. 

30 листопада 1975 року трапилась аварія на першому блоці Ленінградської АЕС, що призвела до радіоактивного забруднення (викиди до 1,5 млн кюрі у порівнянні з 50 млн кюрі в результаті аварії на ЧАЕС). Офіційною причиною СРСР назвав заводський дефект обладнання. Однак комісія Міністерства середнього машинобудування СРСР встановила у 1976 році, що основна причина — принципові недоліки у конструкції реактора. Втім, персоналу ЧАЕС не було відомо про характер та реальні причини аварії на Ленінградській АЕС.  

На ЧАЕС також були аварійні ситуації до 1986 року, хоча й значно меншого масштабу. Так, відомо про перші аварії у 1978-1979 роках після запуску першого енергоблоку АЕС. У 1982, 1983, 1984 роках зафіксовані витоки радіації. А протягом 1983-1985 років сталося 5 аварій та 63 відмови обладнання. Останній інцидент — в лютому 1986 року. 

КДБ неодноразово повідомляв у доповідних записках про недоліки конструкції та експлуатації радянських АЕС. «Ленінградська, Курська та Чорнобильська АЕС наразі є найбільш небезпечними з точки зору їх подальшої експлуатації, що може мати загрозливі наслідки», — так оцінював співробітник КДБ техніку безпеки у 1983 році.

Експерти Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) вважають, що аварії на Ленінградській АЕС та пошкодження палива на першому блоці ЧАЕС у 1982 році свідчили про експлуатаційні вади реакторів РВПК-1000. Проте виявлені недоліки ретельно не аналізувались і не обговорювались. Саме тому реактори не були вчасно модернізовані, а культура безпеки на АЕС залишилася низькою. 

У 1993 році Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки (INSAG — англ.) при Генеральному директорі МАГАТЕ опублікувала звіт INSAG-7, який доповнював висновки про аварію на ЧАЕС зроблені у 1986 році (звіт INSAG-1). Окрім особливостей конструкції реактора та помилок персоналу, фахівці МАГАТЕ наголошують, що на хід та наслідки аварії справила вплив низька культура безпеки на ЧАЕС:

  • АЕС не відповідала чинним нормам безпеки під час проектування та мала небезпечні конструктивні особливості;
  • неадекватний аналіз безпеки;
  • недостатньо уваги до незалежного перегляду заходів безпеки;
  • регламенти з експлуатації недостатньо враховували питання безпеки;
  • недостатній та неефективний обмін важливою інформацією з безпеки як між операторами, так і між операторами та проектувальниками;
  • недостатнє розуміння персоналом особливостей станції, пов’язаних із безпекою;
  • неповне дотримання персоналом формальних вимог регламентів з експлуатації та програм випробувань;
  • недостатньо ефективне регулювання діяльності АЕС, яке не могло протидіяти тиску з боку виробничих потреб; 
  • загальна відсутність культури безпеки в ядерних питаннях як на національному, так і на місцевому рівнях.

Своєчасне дезінформування

Неправда

«И как только мы получили надежную первоначальную информацию, она стала достоянием советских людей, была направлена по дипломатическим каналам правительствам зарубежных стран».

Михайло Горбачов, 14/05/1986

Неправда

«Что же касается “недостатка” информации, вокруг чего развернута специальная кампания, причем политического содержания и характера, то вопрос этот является в данном случае надуманным».

Михайло Горбачов, 14/05/1986

Ні, хронологія подій свідчить про інше — інформація від СРСР не була ні повною, ні своєчасною, а дії не завжди послідовними.

Частина інформації так і залишилась недоступною. У липні 1986 року КДБ написав перелік свідчень про аварію, що підлягають засекреченню. Серед них — причини аварії, характер та обсяг пошкоджень на АЕС, дані про радіаційне забруднення, кількість постраждалих та ін. Гриф «таємно» з усіх чорнобильських документів зняли вже у часи незалежної України.

Отже, інформація від СРСР не була своєчасною, тому що все населення СРСР та світ дізнались про аварію лише 28 квітня. Вона не була повною, тому що не були повідомлені масштаби аварії та можливі ризики для здоров’я людей. І вона не була послідовною, тому що радянське керівництво наполягало на проведенні першотравневої демонстрації в Києві, незважаючи на всю серйозність ситуації.

Невидима рука Заходу

Маніпуляція

«Если говорить начистоту некоторые западные политики преследовали вполне определенные цели: перекрыть возможности выравнивания международных отношений, посеять новые семена недоверия и подозрительности к социалистическим странам. Все это отчетливо проявилось и на встрече руководителей “семерки”, проходившей недавно в Токио. О чем поведали они миру, о каких опасностях предупредили человечество? О Ливии, бездоказательно обвиненной в терроризме, а еще о том, что Советский Союз, оказывается, “недодал” им информации об аварии в Чернобыле».

Михайло Горбачов, 14/05/1986

Неправда

«Но нельзя оставить без внимания и политической оценки и то, как встретили событие в Чернобыле правительства, политические деятели, средства массовой информации некоторых стран НАТО, особенно США. Они развернули разнузданную антисоветскую кампанию. О чем только ни говорилось и ни писалось в эти дни – о “тысячах жертв”, “братских могилах погибших”, “вымершем Киеве”, о том, что “вся земля Украины отравлена и т. д. и т. п. <…> Им нужен был повод для того, чтобы, уцепившись за него, попытаться опорочить Советский Союз…»

Михайло Горбачов, 14/05/1986

Західні країни на саміті G7 4-6 травня виступили із заявами про Лівію та Чорнобильську катастрофу, але це не були єдині питання на порядку денному. У центрі уваги також були обговорення стану світової економіки, координація економічної політики (Токійська економічна декларація), питання миру та безпеки (Токійська декларація «З надією на краще майбутнє»). Але, може, західні країни в контексті Чорнобиля піддали нищівній критиці Радянський Союз? Знову ні. У Заяві щодо наслідків Чорнобильської ядерної аварії від 5 травня країни G7:

  • висловили співчуття постраждалим від аварії та заявили про готовність надати медичну й технічну допомогу;
  • заявили про обов’язок країн з ядерною енергетикою надавати повну інформацію про інциденти на АЕС та закликали СРСР надати таку інформацію;
  • підтримали ініціативу СРСР провести розмову з Генеральним директором МАГАТЕ.

Країни G7 мали право отримати інформацію від СРСР щодо аварії, тому що це стосується і їхньої безпеки. Більше того, всі вони є членами МАГАТЕ, одна з цілей якої — сприяти обміну науковою й технічною інформацією про мирне використання ядерної енергії. Кожна країна-член, згідно зі статтею 8 Статуту МАГАТЕ, має надавати таку інформацію, яка, на думку країни-члена, може бути корисною для Агенції.

Найцікавіше те, що Горбачов звинувачує Захід у критиці СРСР за нестачу інформації. Сам Горбачов пізніше у промові звертається до тієї ж тактики, яку він щойно засуджував, — посилання на негативний досвід сусідів (аварія на АЕС Три-Майл-Айленд). Іншими словами, Горбачов використовує улюблену маніпуляцію російських політиків — «хто як обзивається, той так і називається». Не дивно, що сьогодні Горбачов підтримує Путіна та російську агресію проти України — останній також присвячує свої промови «західним провокаціям» та «миролюбній Росії».

Чорнобиль та Три-Майл-Айленд

Маніпуляція

«У всех в памяти то, что американским властям понадобилось десять дней, чтобы проинформировать собственный конгресс, и месяцы, чтобы поставить в известность мировое сообщество о том, какая трагедия произошла на АЭС “Три-Майл-Айленд” в 1979 году».

Михайло Горбачов, 14/05/1986

По-перше, виправдовувати власні помилки посиланням на іноземців — поганий тон для політика. По-друге, інформація про аварію на «Три-Майл-Айленд» стала відомою за кілька годин.

Аварія на другому реакторі АЕС Три-Майл-Айленд трапилася вночі 28 березня 1979 року. Однак про неї США та світ дізналися набагато швидше, ніж за 10 днів. Уже зранку 28 березня оператори АЕС оголосили стан надзвичайної ситуації та повідомили про інцидент федеральній та місцевій владі. Того ж дня віце-президент компанії Met Ed, що володіла другим реактором АЕС, дав коментар ЗМІ. У перші дні поступала суперечлива інформація, тому що не були відомі масштаби та можливі наслідки аварії. Комунікацію вели і з Конгресом —  29 березня голова Комісії з ядерного регулювання (орган, що займається безпекою ядерної енергії) та представники Met Ed обговорили інцидент із членами Конгресу.

30 березня губернатор штату Пенсильванія, де розташована станція, виступив із заявою та рекомендував вагітним жінкам та дітям дошкільного віку покинути 8-кілометрову зону навколо АЕС. А 1 квітня Президент США Дж. Картер особисто відвідав АЕС. Ця історія широко висвітлювалась в американських ЗМІ, тому ні Конгрес, ні світова спільнота не могли не знати про інцидент. 

Якщо ж Горбачов мав на увазі публікацію документа про детальні причини, хід, наслідки аварії, його опублікували пізніше (як і доповіді про причини аварії на ЧАЕС). Доповідь Президентської комісії щодо інциденту на АЕС Три-Майл-Айленд оприлюднили у жовтні 1979 року. Також розслідування вели фахівці з Комісії з ядерного регулювання — підсумки її розслідування опублікували у 1980 році. 

Нарешті, аварії на ЧАЕС та на АЕС Три-Майл-Алейнд — це катастрофи різного характеру, масштабів та наслідків. У результаті технічних несправностей та помилок операторів на АЕС Три-Майл-Айленд зруйнувався другий реактор станції, проте, на відміну від ЧАЕС, вибуху та пожежі не було. Більшість радіоактивних викидів залишились всередині самої станції, а не зовні. Частина викидів була випущена в атмосферу через спеціальні фільтри станції, що зменшило потенційну небезпеку.

У результаті аварії на американській АЕС не загинуло жодної людини. Також немає відомих випадків, в яких би людина постраждала від радіоактивних викидів після цієї аварії. Внаслідок аварії на ЧАЕС, навпаки, були як загиблі, так і постраждалі від радіаційного випромінювання.

Скільки жертв аварії на ЧАЕС?

Внаслідок аварії на ЧАЕС загинули 30 працівників станції та пожежників (2 від вибуху, 28 від гострої променевої хвороби). Іноді називають 31 людину, додаючи ще одного працівника, який помер не від променевої хвороби, а від серцевого нападу. Серед перших учасників аварійних робіт 134 отримали діагноз «гостра променева хвороба». З них ще 19 померли у 1987-2004 роках. Чорнобильський форум (форум 8 агенцій ООН) стверджує, що немає достатніх доказів, що саме променева хвороба була основною причиною смерті цих 19 осіб. 

Складно визначити точну кількість людей, у яких розвинулися онкологічні захворювання внаслідок Чорнобильської аварії. Адже ракові пухлини, які утворюються внаслідок радіаційного випромінювання, принципово не відрізняються від пухлин, викликаних іншими причинами. Чорнобильський форум у 2005 році спрогнозував, що смертність через онкологічні захворювання може вирости серед 600 тис. осіб (ліквідатори; евакуйовані жителі; жителі забруднених районів). Кількість померлих від раку може сягнути 4 тис. осіб. Також після аварії зафіксовано зростання окремих захворювань (рак щитоподібної залози, рак молочної залози, лейкемія).

Сьогодні в Україні статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС мають 1,7 млн осіб. Це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії або зазнали впливу радіоактивного випромінювання.

Для оцінки рівня небезпеки подій на АЕС МАГАТЕ використовує Міжнародну шкалу ядерних і радіологічних подій. Аварії на ЧАЕС присвоїли максимальний рівень 7 (крупна аварія), тоді як аварії на АЕС Три-Майл-Айленд — рівень 5 (аварія з широкими наслідками).

Крім того, Горбачов проігнорував очевидний, але важливий факт — аварія на Три-Майл-Айленді трапилась раніше за Чорнобильську аварію. Фахівці з МАГАТЕ стверджують, що СРСР не зробив висновків з інциденту на американській АЕС. Особливо це стосується систематичної оцінки досвіду експлуатації АЕС та вдосконалення підготовки персоналу.

Замість висновку. Яка ціна брехні?

Брехня та замовчування про аварію на ЧАЕС стали для радянської номенклатури ще одним ударом, що прискорив розпад СРСР. У результаті катастрофи в Україні активізувався національно-демократичний рух, до нього приєднались «зелені», противники екологічного забруднення. Частими стали акції протесту проти експлуатації старих та будівництва нових АЕС. «Перші масові демонстрації проти комуністичної влади відбувалися у Радянському Союзі під екологічними гаслами. Люди боялися радіації», вважає Сергій Плохій, історик, автор книги «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи».

У радянській владі почали зневірюватись навіть її прибічники. «Аварія на АЕС розкрила головну виразку нашої дійсності: відірваність верхівки від народу, турбота лише про особисте. Наше суспільство зазнало величезних моральних втрат. Все це може призвести до остаточного розвалу нашої країни…», — писав український партієць Михайлу Горбачову 15 травня 1986 року.

Утім, головна ціна, яку довелось заплатити за брехню, популізм та недбалість, — це людські життя. VoxCheck вшановує пам’ять загиблих, постраждалих внаслідок Чорнобильської трагедії, учасників ліквідації наслідків аварії.

Автори