На гачку російського контенту: чому деякі медіазвички грають проти нас

Щоразу ці новини викликають обурення і водночас порушують болюче питання: чому українці, попри 11 років війни, продовжують слухати російську музику, дивитися російські фільми й стежити за російськими блогерами? 

Це питання ставили ще у 2014-му, і ставлять досі. Часто у відповідь звучить «Це особиста справа кожного». Але насправді йдеться не лише про мораль чи патріотизм. Це — про економіку, інформаційну безпеку та довгострокові наслідки для української культури. 

Далі розбираємо найпоширеніші аргументи, якими українці і досі виправдовують споживання російського контенту. Якщо у вас є знайомі, які досі слухають російську музику — обов`язково покажіть їм цю статтю. 

«Я не фінансую росію, бо слухаю музику на піратських сервісах»

Це не зовсім так, ви все ще фінансуєте ворога, проте опосередковано. Адже прослуховування музики навіть на піратських сервісах збільшує популярність російського контенту. Алгоритми стримінгових сервісів, таких як Spotify та Apple Music, враховують загальні смаки і поведінку користувачів з одного регіону навіть поза межами платформи. Тож де б ви не слухали російську музику, сервіси це побачать. І запамʼятають. Ба більше, рекомендуватимуть її іншим і підвищать в рейтингу. А чим популярніша пісня, тим багатший виконавець. 

Росіяни, які не потрапили під санкції, і далі отримують роялті від Spotify, Apple Music. І не лише за музику, але й рекламу. Адже кожен клік на рекламу, навіть для того, щоб її закрити, коштує грошей. Частиною рекламних прибутків платформа платить виконавцям.

Цим прибутком співак може розпорядитись по-різному: може віддати його безпосередньо для допомоги «мальчікам на сво», як це зробив гурт Ay Yola, трек якого у квітні 2025 року очолив український чарт Apple Music. Або якщо співак живе в рф, то частина цих коштів все одно піде на забезпечення російських військових у вигляді податків, навіть якщо співак «проти війни».

«Я слухаю музику, але не поширюю її, не лайкаю, тому все ок»

Навіть якщо пасивно споживаєте контент, ви все ще його популяризуєте, адже саме кількість прослуховувань — ключовий показник популярності на стримінгових платформах. Так, за даними «Економічної правди» та контент-маркетингової агенції Top Lead, у 2023 році українці, прослуховуючи та переглядаючи російський відео- та аудіоконтент на стрімінгових сервісах, принесли авторам контенту, громадянам росії, $81,6 млн за рік. $5 млн з цієї суми вони заплатили як податки. За даними агенції, на цю суму можна було придбати 10 тис. FPV-дронів для армії рф. 

Окрім цього, з кожним прослуховуванням не лише зростає авдиторія співака та потенційний прибуток, але й зміцнюється його авторитет у суспільстві. Цей вплив він може використовувати для трансляції пропагандистських наративів у країні та за кордоном.

«Цього виконавця вже немає в живих, тож він не отримує гроші»

І це теж не так. За законодавством росії, навіть після смерті артиста ще протягом 70 років спадкоємці отримуватимуть дохід від публічного відтворення, розповсюдження або використання музичного твору. Включно з прослуховуванням на стримінгових сервісах. Відтак частина з них потрапить до держбюджету країни разом із податками.

До того ж правами на музичні записи часто володіють музичні лейбли або дистриб’ютори, які інвестували кошти у створення та просування цих записів. Навіть якщо виконавець помер, ці компанії продовжать отримувати виплати. А якщо вони знаходяться в росії, ці доходи опосередковано підуть на підтримку російської економіки. 

«Співак, якого я слухаю, проти війни і виїхав з росії»

Бути «проти війни» чи «за мир» недостатньо. Більшість людей не хоче війни, але росія вже її розпочала, тож потрібні реальні дії: підтримка Сил оборони, волонтерство тощо. Натомість формулювання «ні війні» занадто узагальнені, у них немає чіткого заклику та адресата. Бо війну можна зупинити по-різному: якщо жертва агресії капітулює — протистояння закінчиться, однак чи можна вважати це справедливим миром? 

Тому лише «антивоєнна позиція» не означає підтримку України. Навіть після виїзду з країни митці продовжують популяризувати російську культуру, просувати наративи, що розхитують західну суспільну думку, і нівелювати відповідальність росіян за агресію. Так, громадяни рф замінюють голоси українців у міжнародній дискусії, розповідаючи, що «вони теж жертви режиму путіна». 

«Я слухаю пісні росіян, написані до 2022 року»

Така стратегія все ще працює на популяризацію і збагачення російських виконавців. Адже незалежно від того, коли написані пісні — два, три чи десять років тому, виконавець отримуватиме роялті — тобто прибуток.

Щобільше, війна розпочалась не у 2022 році, а ще у 2014 році. Тоді як військовому вторгненню передували десятиліття насаджування російської культури. Зокрема через музику росіяни просували вигідні наративи, створюючи єдиний культурний простір, де немає розділення на країни, де «всє гаварят на адном язикє».

«Жанри і репертуар українських виконавців обмежені, немає такого як я слухаю»

Нині українська музика активно розвивається, з`являються нові жанри та виконавці. Дізнаватись про них можна на міжнародних музичних платформах та на вітчизняних тематичних ютуб-каналах.

Однак якщо ви поки не знайшли свого виконавця серед українських співаків, можна розширити пошук до музикантів у США, Європі тощо. Навряд чи росіяни роблять настільки ексклюзивний продукт, що аналогів йому немає у світі. До того ж відкриття нових музичних стилів може бути пізнавальним. 

Складність відмови полягає в тому, що прослуховування певної музики — це насамперед звичка, яка формувалася роками, а часто й десятиліттями. Росія вкладала мільйони для заповнення українського культурного простору своїм продуктом — від просування треків на радіо до гастролей росіян по всій Україні. Тож не дивно, що з часом ця музика стала частиною нашого повсякдення.

Ба більше, для багатьох слухачів це не просто пісні, а ностальгія, що змушує повертатись у приємні спогади. Проте вона не повинна ставати виправданням для збереження присутності ворожої культури у власному просторі. До того ж ніхто не вимагає від вас повністю відмовитись від звичного контенту за один день. Варто дати собі час на пошук альтернатив, які зрештою, повністю витіснять російську музику з плейлистів. 

«Перегляд західних фільмів з російськими акторами ніяк не сприяє популяризації культури рф»

Навіть якщо стрічка не возвеличує російську культуру та не просуває проросійські наративи, російський актор у такому фільмі уже є втіленням м’якої сили росії. Адже у такий спосіб відбувається нормалізація агресора через культуру. 

Найбільш показовим є приклад оскароносного фільму «Анора», у якому взяли участь російські актори Алєксєй Сєрєбряков, Дар’я Єкамасова, Юрій Борісов та Марк Ейдельштейн. Двоє останніх відзначились зйомками фільмах у тимчасово окупованому Криму. Після виходу «Анори» актори набули великої популярності на Заході. Зокрема вони відвідували міжнародні кінофестивалі, давали інтерв`ю для західних видань. І це в той час, як їхня країна продовжує вбивати українців, а уряди західних держав, де проходили ці фестивалі, виділяють кошти на підтримку України. 

Окрім цього, все знову зводиться до грошей — навіть якщо це західний фільм, актор отримає гонорар, податки з якого можуть піти на фінансування держави-агресорки. 

«Я дивлюсь фільми з російським дубляжем на українських сайтах, тому рф не отримує мої гроші»

Навіть українські платформи, які розміщують фільми з російським дубляжем, можуть бути пов’язані з кремлем. Як до прикладу, HDrezka, який позиціює себе українською, але за даними видання «Ґрунт» основна частка компанії зосереджена у рф і брендом володіють росіяни. Це підтвердив і адміністратор української спільноти HDRezka, з яким спілкувалось медіа. Він також вказав, що українська команда займається лише дубляжем, а основна частина компанії базується в росії.

Подібні сервіси часто отримують прибуток із розміщення реклами, тобто перехід на цей сайт і перегляд рекламного ролика — гроші для компанії. Ба більше, часто піратські сайти показують рекламу російських сайтів та сервісів, тож кошти йдуть ще й російському рекламодавцю. Відтак кожен вечір, проведений під серіал з російським дубляжем — це фінансування російської компанії, частина з якого піде на сплату податків країні-агресорці.

Справа не лише в грошах. Коли глядач обирає російський дубляж, навіть на «українському» сайті, він формує попит, але не на український продукт. Критики українського дубляжу часто вказують, мовляв, наш переклад гірший, ніж російський. Звісно, це справа смаку, і переконувати когось у зворотному — не наша мета.

Однак саме перегляд фільмів з російським дубляжем зменшує інвестиції у вітчизняне кіновиробництво. У результаті українські студії озвучування, перекладачі, актори дубляжу залишаються без роботи. Немає попиту — немає замовлень.

Це посилає хибний меседж і для міжнародних компаній. Кіновиробники вважають, що український глядач «і так усе розуміє російською», тож вони просто не бачать сенсу замовляти переклад українською

Час змін настав… і вже давно

Звісно, перелік описаних вище аргументів від тих, хто продовжує дивитись російський контент, невичерпний. Однак які б виправдання не наводили, всі вони розбиваються об просту істину — кожне прослуховування, перегляд чи лайк російського контенту зміцнює державу, яка щодня вбиває українців. Це не питання смаку, а вибір між культурною залежністю і культурною самостійністю.

Тож не потрібно радикальних рішень «з понеділка». Почніть з малого: з оновлення плейлиста, підписки на українських артистів, блогерів, перегляду фільму з українським дубляжем.

Російська культура — одна з ланок ланцюга, якою кремль намагався прив`язати Україну. І поки ми залишаємося в цьому ланцюгу — росія все ще має вплив на нас, час з цим покінчити.