Найбільше — з сусідами, менше — з європейськими країнами та США: з якими країнами Україна будувала робочі зв’язки за роки незалежності
Beta

Найбільше — з сусідами, менше — з європейськими країнами та США: з якими країнами Україна будувала робочі зв’язки за роки незалежності

Photo: ua.depositphotos.com / zentilia
25 Серпня 2022
FacebookTwitterTelegram
3494

Ми дослідили, з якими країнами Україна будувала найтіснішу співпрацю з моменту проголошення незалежності у 1991 році. Для цього ми зібрали договори про співпрацю, які наша країна уклала з іншими країнами, та згрупували їх за сферами.

Ключові висновки:

  • Найбільшу кількість договорів про співпрацю Україна має з країнами-сусідами: рф, Білоруссю, Молдовою та Польщею. 
  • З 1991 року Україна співпрацювала з країнами групи Співдружності Незалежних Держав (СНД) значно більше, ніж з країнами Західної Європи. В середньому на одну країну з групи СНД припадає 117 договорів про співпрацю з Україною, а на одну країну Західної Європи — 34 таких документи.
  • Сфери найбільш інтенсивної співпраці однакові як для країн колишнього СНД, так і для країн Західної Європи. Найбільше Україна співпрацює з цими країнами у сфері економіки, безпеки та інфраструктури.
  • Україна має 96 договорів про співробітництво зі США у таких сферах: безпека, державне управління, науково-технічне співробітництво, економіка і торгівля.

Методологія

Для аналізу ми обрали двосторонні міжнародні договори, угоди та протоколи про співробітництво, але не включали до розрахунку меморандуми, обміни нотами та спільні заяви. 

Крім того, ми не рахували договори про надання кредитів, позик та гуманітарної допомоги, а також ті, які були укладені Україною з багатьма країнами або союзами країн (наприклад, з Європейським Союзом Україна має 783 міжнародних документи, а в рамках колишньої Співдружності Незалежних Держав — 1149). Угоди, укладені з групами країн (наприклад, Угода про Асоціацію з ЄС) у нашій статті не враховані. Вони потребують окремого вивчення.

За українським законодавством міжнародний договір — це письмова угода  з іншою державою або суб’єктом міжнародного права (НАТО, ООН, МАГАТЕ), яка регулюється міжнародним правом. Порядок укладання таких договорів визначає Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року, до якої Україна приєдналася у 1986 році. Укладення міжнародної угоди  передбачає декілька кроків: узгодження тексту (визначення форми та змісту договору), встановлення автентичності тексту (фіксація того, що ухвалений текст міжнародного договору є остаточним і не може бути змінений), визначення способу вираження згоди на обов’язковість договору (в Україні договір має бути прийнятий та ратифікований)  і насамкінець — обмін ратифікаційними грамотами та пакетом пов’язаних документів.

У своєму аналізі ми припускаємо, що всі угоди рівнозначні, тобто нехтуємо можливістю того, що угода з однією країною може включати пункти, щодо яких з іншою країною Україна уклала кілька договорів, та надаємо їм однакову вагу.

З якими державами співпрацює Україна: огляд

Графік 1. Розподіл країн світу за кількістю договорів про співробітництво з Україною

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Ми нарахували 3 337 міжнародних документів, які Україна уклала зі 137 країнами світу з моменту проголошення незалежності і які передбачають співробітництво у різних сферах. Найбільше договорів про співпрацю з 1991 року Україна уклала з країнами-сусідами та з країнами-колишніми членами Співдружності Незалежних Держав (СНД): рф, Білоруссю, Молдовою, Грузією та іншими. Довгий час ці країни об’єднувала територіальна близькість, схожість культур і спільне минуле, а співпраця розвивалася переважно у сферах економіки, торгівлі, питаннях безпеки та розбудови спільної інфраструктури. Договорів про співпрацю з країнами Західної Європи та Європейського Союзу (ЄС) ми маємо значно менше. Однак сфери співпраці з ними — майже ті самі, що з країнами СНД. 

На інших континентах важливим партнером України є США. З цією країною ми розбудовуємо співпрацю передовсім у військовій і безпековій сферах, науці, економічних питаннях. 

Найменше договорів про співробітництво Україна має з країнами Африки, Азії та Австралією. Найбільші партнери України на африканському континенті — це Єгипет, Лівія, Туніс та Марокко, а сфери співробітництва — торгівля та правоохоронна система. 

Якщо співпраця з країнами Африки Україні цікава передовсім з точки зору розширення експорту в ці країни, то перспективними напрямками співробітництва з країнами Азії можуть бути як розширення торговельних зв’язків, так і спільні наукові розробки, співпраця у соціальній сфері (освіта, охорона здоров’я тощо). Передовсім це стосується таких країн як Ізраїль, Японія, Південна Корея, ОАЕ. 

Країни СНД: спільне минуле й тісна співпраця

Країни, що входили до складу Радянського Союзу, мали тісні торговельні та промислові зв’язки. Крім того, росія намагалася нав’язати цим країнам свій культурний простір і одну мову для міжнародного спілкування — російську. І якщо країни Балтії (Естонія, Латвія і Литва) після розпаду СРСР досить швидко залишили в минулому його спадок і приєдналися до Європейського Союзу, то решта — Росія, Білорусь, Молдова, Україна, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджан, Казахстан та Грузія не поспішали відмовитися від спільного минулого і вибудуваних роками зв’язків — вони утворили СНД.

У 2014 році Україна почала процес виходу зі Співдружності, а в 2018 році — остаточно припинила участь у її статутних органах. Однак країни з групи СНД все ще становлять найбільшу частку наших міжнародних партнерів — з 1991 року Україна підписала з ними 2189 договорів про співпрацю або в середньому 117 документів на одну країну. 

Рисунок 2. Розподіл держав-учасниць СНД за кількістю договорів про співробітництво з Україною

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Як видно з рис. 1 та 2, до незаконної анексії Криму та вторгнення на Донбас у 2014 році росія була найбільшим міжнародним партнером України, і цьому є об'єктивні причини. Це і безпекові питання, які виникли внаслідок розпаду Радянського союзу, — щодо базування чорноморського флоту, демаркації кордонів, і тісні промислові зв’язки, про що свідчать показники торгівлі між країнами: в 2013 році рф входила до трійки головних торговельних партнерів України з товарообігом понад $38 млрд.

Рисунок 3. Розподіл угод про співпрацю з рф за напрямками

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

З рф Україна має 363 договори про співробітництво. Найбільше таких документів укладено в сферах безпекового і військового співробітництва, економіки й торгівлі та енергетики.

Найбільше чинних договорів у сфері безпекового та військового співробітництва стосуються питань поділу та функціонування Чорноморського флоту. Є й договори на чутливу нині тему — спільної організації протиракетної оборони. А у сфері торгівлі донині чинна угода про вільну торгівлю від 2001 року (рис. 3).

Білорусь, хоча й не засудила вторгнення рф в Україну, все одно залишається одним із наших найбільших міжнародних партнерів — Україна має 190 документів про співробітництво з цією країною. Найбільшими сферами співпраці є торгівля та економіка, безпекове та військове співробітництво та прикордонне співробітництво (рис. 4).

Рисунок 4. Розподіл угод про співпрацю з білоруссю за напрямками

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Починаючи з 2014 року Україна почала поступово денонсувати договори про співробітництво з рф, а ось розірвання угод з Білоруссю почалося лише після 24 лютого 2022, коли Білорусь стала майданчиком для вторгнення російських військ в Україну.

Рисунок 5. Скасовані та дійсні угоди з рф та Білоруссю

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Першим денонсованим договором про співробітництво з рф після початку її збройної агресії у 2014 році стала міжурядова угода про будівництво мосту через Керченську протоку (скасована того самого року). З того часу скасовано або перебувають у процесі скасування 68 з 363 укладених договорів з рф — це лише близько 20%. З них близько п'ятдесяти — до початку повномасштабної війни.

Найбільше скасованих договорів про співробітництво — у сфері безпекового та військового співробітництва; правоохоронній сфері та сфері судочинства; сфері інформаційної політики, культури і спорту.  Договори, що лишилися, потребують пильного перегляду. Наприклад, у сфері культури досі діє угода між українським інформаційним агентством Укрінформ та російським ІТАР-ТАСС, угода від 2003 року між Національною радіокомпанією України (якої, утім, не існує з 2016 року) та російською державною радіокомпанією «‎Голос росії», яка була ліквідована в 2014 році, а також угода про культурне співробітництво між профільними відомствами України та рф.

Україна розірвала всі міжнародні договори про співпрацю з рф у галузі освіти, а такожі єдиний договір у сфері туризму. Проте жодного договору не розірвано в галузях екології, агропромислового комплексу, геодезії, картографії й кадастру, а також будівництва і архітектури.

Хоча 22 лютого Україна розірвала дипломатичні зв’язки з рф, більшість договорів про співробітництво з країною-агресором все ще чинні.

З Білоруссю Україна дипломатичні стосунки не розривала. За словами голови Міністерства закордонних справ України Дмитра Кулеби, це буде зроблено лише у разі вторгнення білоруських військ на територію України.

Однак, процес денонсації договорів з Білоруссю вже почався, адже ця країна стала плацдармом для здійснення атак на північні області України та запуску ракет зі своєї території. Станом на середину серпня Україна розірвала з Білоруссю 10% договорів (18 зі 190 укладених). 

З іншими країнами СНД найбільше угод про співпрацю Україна уклала у сферах економіки і торгівлі, безпекового і військового співробітництва, зв’язку та інфраструктури (рис. 6).

Рисунок 6. Розподіл угод про співпрацю з країнами СНД за напрямками

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Нові антагоністи

Нещодавно Україна розірвала дипломатичні відносини ще з двома кранами через їхню відкриту підтримку рф та визнання «незалежності» так званих «Л/ДНР»Сирією і Північною Кореєю. При цьому договори про співпрацю з цими країнами продовжують діяти: сім — з Північною Кореєю та 21 — із Сирією. 

З Північною Кореєю Україна уклала два договори про співробітництво у сфері економіки і торгівлі та два — у сфері співробітництва правоохоронних органів (ці документи стосуються передачі країнами правопорушників і злочинців, а також правової допомоги у цивільних і кримінальних справах), ще один договір стосується науково-технічного співробітництва. Із Сирією найбільше договорів про співпрацю укладено у сферах економіки і торгівлі, податковій і митній сфері, а також в інформаційній та культурній сферах. 

Однак, ці дві країни не єдині, які підтримали повномасштабний напад Росії. Наприклад, заборонене у багатьох країнах екстремістське угруповання «Талібан», яке захопило владу в Афганістані, будує «партнерські» стосунки з рф, а керівники руху — бажані гості на міжнародних заходах країни-агресора. Україна має з Афганістаном шість чинних договорів про співробітництво, які стосуються передовсім економіки, безпеки і освіти. Ці документи уклали між 1995 і 2018 роками. Хоча «Талібан» прямо не заборонений в Україні, подальша користь від співпраці з ним сумнівна з огляду на віддаленість представників руху від демократичних цінностей і систематичні порушення прав людини, зокрема дискримінаційного ставлення до жінок.

Інші дві країни-опортуністи рф — це Китай та Індія. Хоча вони намагаються робити вигляд, що зберігають нейтралітет, проте продовжують називати росію партнером, торгувати з нею та ігнорувати впроваджені санкції. З Китаєм Україна має 62 чинні договори про співробітництво, а з Індією — 22. Найбільші сфери співробітництва з Китаєм — економіка і торгівля, правоохоронна система та культура. З Індією більшість договорів стосуються підтримки дипломатичних відносин, економічної та безпекової співпраці.

Нарешті, дружніми державами росія вважає низку африканських країн — Еритрею, Південно-Африканську Республіку, Бурунді, Гвінейську Республіку, Камерун, Малі, Судан, Уганду, Чад та Ефіопію. Із цими країнами Україна має досить мало договорів про співробітництво, а з деякими — не має взагалі (Чад, Судан, Уганда). У групі цих країн Україна має найбільше договорів про співробітництво з Гвінеєю (13 документів) та Південно-Африканською Республікою (п’ять документів). Сфери співпраці — переважно безпека, економіка і торгівля. З іншими країнами Україна має по одному договору про співпрацю дипломатичних відомств.

Країни Європи: повільний рух до спільного майбутнього

Наступна велика група країн, із якими Україна підтримує і розвиває співпрацю, — це країни Європи. До цієї групи ми віднесли всі європейські країни незалежно від того, чи входять вони до ЄС. Загалом це 38 країн, із якими Україна уклала 1288 угод або в середньому 34 угоди на одну країну.

Рисунок 7. Кількість міжнародних договорів, укладених із європейськими країнами

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Найбільші партнери України в цій групі — її сусідки Польща і Словаччина. З Польщею ми маємо найбільше договорів про співробітництво у військовій та безпековій сфері, інформаційній і культурній сфері, а також міграційній політиці. Зі Словаччиною найбільші сфери співпраці — розбудова інфраструктури, безпекове і військове співробітництво та співпраця прикордонних органів.

Рисунок 8. Розподіл угод про співпрацю з країнами Європи за напрямками

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Найбільші сфери співпраці України з усіма країнами Західної Європи загалом не відрізняються від сфер співпраці з країнами СНД — це безпека, економіка і торгівля, зв’язок та інфраструктура. 

Хоча кількість договорів про співпрацю з країнами Європи загалом менша, ніж з країнами СНД, вони зробили значно більший внесок у підтримку демократії в Україні, розвиток державного управління та впровадження реформ. До того ж, ці країни підтримали Україну після початку повномасштабного вторгнення фінансово і зброєю. Найбільше доклалися до цього Польща, Велика Британія та балтійські країни. 

З огляду на це, Україна має продовжувати розбудовувати надійні та міцні стосунки з державами, які підтвердили свою прихильність і підтримку під час війни з росією. Хоча наразі ми перебуваємо, певно, у найскладнішому становищі за весь період незалежності, ми можемо стати цінним партнером для європейських країн у низці сфер. Передовсім ідеться про безпекове співробітництво, обмін новітніми науковими розробками, поглиблення культурних зв’язків, співпрацю у сфері освіти. Для України буде важливою співпраця у сфері економіки, торгівлі, обмін досвідом у сфері державного управління, уніфікація дозвільних документів, спрощення вимог у сфері туризму та міграції.

Ключові партнери на інших континентах

Найбільшим міжнародним партнером України на іншому континенті є Сполучені Штати Америки. Зі США ми маємо 96 міжнародних договорів про співробітництво, а найбільшою галуззю співпраці є безпекова і військова. Більшість цих угод стосується співпраці під час ліквідації ядерної зброї та зброї масового знищення, особливостей надання Україні військової допомоги та товарів військового призначення, а також співпраці у сфері оборонної промисловості.

Рисунок 9. Кількість угод з країнами Північної Америки

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

Ще однією значною галуззю співробітництва зі США є державне управління. Відповідно до документів, співпраця спрямована на встановлення сталої демократії в Україні, розвиток підзвітності та прозорості українських інституцій, а також удосконалення судової системи. Третьою найбільшою сферою є науково-технічне співробітництво.

Рисунок 10. Розподіл угод про співпрацю із США за напрямками

Джерело: Верховна Рада України, власні розрахунки

З іншими країнами північноамериканського континенту — Канадою і Мексикою — Україна співпрацює значно менше. При цьому найбільшою сферою співпраці залишається безпека. Інші великі сфери — економіка і торгівля, а також податкова система.

Небагато договорів про співробітництво Україна має з державами південноамериканського континенту. Найбільше угод ми уклали Аргентиною (22 документи) й Бразилією (19). Сфери співробітництва з цими країнами різні — правоохоронні органи, розвиток дипломатичних стосунків, безпека, космічна галузь тощо. З іншими країнами (Венесуела, Гайана, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Чилі, Уругвай) співпраця встановлена в економічній, дипломатичній, безпековій, міграційній та інфраструктурній сферах.

Найменше угод про співпрацю — з країнами Австралії та Океанії. Україна має п’ять договорів з Австралією та один (про встановлення безвізу) — з Маршалловими островами.

Серед країн Африки Україна найбільше співпрацює з Єгиптом, Лівією, Марокко та Тунісом. Ці країни також є великими торговими партнерами України — за підсумками 2021 року Єгипет увійшов у десятку найбільших імпортерів української продукції, а Лівія, Марокко і Туніс — у топ-50. Окрім торгівлі, Україна співпрацює з ними у сферах безпеки, правоохоронних органів, освіти, науки і технологій. З іншими країнами Африки співпраці значно менше — загалом до десяти угод із кожною країною, які стосуються переважно економіки та розвитку дипломатичних зв’язків.

Ще один регіон, де Україна має велику кількість партнерів — Азія. Загалом з азійськими країнами укладено понад 800 договорів про співробітництво. Найбільшими партнерами в цьому регіоні є Ізраїль (132 договори), Монголія (114 договорів) та В’єтнам (90 договорів). З країнами Азії Україна співпрацює переважно у безпековій і військовій, аграрній та економічній сферах, але також має договори у сферах зв’язку та інфраструктури, інформаційній та культурній, науково-технічній та інших сферах.

Висновки і рекомендації

Міжнародне співробітництво є важливим для будь-якої держави, адже від кількості та надійності партнерських зв’язків з іншими країнами залежить, як швидко та у якому напрямі розвиватиметься економіка країни, наскільки вона матиме доступ до ресурсів, зокрема нових технологій та надбань світової науки. До того ж, такі партнерства відкривають доступ до міжнародної гуманітарної та іншої допомоги, якщо в ній виникає потреба. Водночас усі країни постають перед викликом — як і з ким будувати надійні партнерства, кожен учасник яких непорушно дотримуватиметься взятих на себе зобов’язань.

Приклад України показовий. Російська федерація, хоча і декларувала дружні наміри та готовність до співпраці, ніколи не полишала намірів захопити Україну. За вісім років анексії Криму та війни на Донбасі росія порушила 80 міжнародних договорів, однією зі сторін у яких є Україна, та 482 двосторонні договори, які мали гарантувати повагу до суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

В умовах систематичних порушень росією будь-яких домовленостей логічним кроком для України є проведення інвентаризації всіх наявних міжнародних договорів про співробітництво з країнами, що розпочали чи підтримують агресію проти України й подальша денонсація тих договорів, які стали нерелевантними. Навряд чи в умовах повномасштабної агресії потрібні договори про співпрацю з агресором у культурній, інформаційній та науково-технічній сферах, торгівлі, промисловості чи медицині. Очевидно, що договори, які мають гарантувати безпеку нашим полоненим, або ті, розірвання яких може породити новий територіальний спір (такою є, наприклад, угода щодо Азовського моря), мають діяти навіть попри повномасштабну війну.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний