Навіщо Україна Звільнила від ПДВ Поставки Своїх Продуктів до Криму

Чинний ЗУ про вільну економічну зону в Криму прирівнює поставки українських товарів до Криму до експорту. На практиці це означає, що державний бюджет України повністю втрачає надходження ПДВ з українських товарів, що поставляються до Криму. Водночас, цей підхід є вигідним для: (а) дистриб’юторів компаній, які торгують із Кримом, (б) жителів Криму, і (в) бюджету Російської Федерації. Можливий аргумент про захист ринкових позицій українських постачальників у Криму є сумнівним, враховуючи значну залежність кримського ринку від українських поставок за переважною більшістю товарних груп.  Автори статті рекомендують внести зміни до ЗУ в частині оподаткування податком на додану вартість і трактувати поставки товарів до Криму як внутрішні операції без відшкодування ПДВ відповідним компаніям.

Історія ініціативи

У серпні 2014 р., з ініціативи депутатів С.Терьохіна, К. Ляпіної та В. Немилостивого, було прийнято Закон України про вільну економічну зону в Криму на період тимчасової окупації (№ 1636-VII). Згідно з цим законом, «Поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ “Крим” прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання». Дія цієї норми поширюється, зокрема, на податок на додану вартість (ПДВ). Згідно з цим законом, всі поставки товарів до Криму здійснюються за нульовою ставкою ПДВ. Таким чином, постачальник товарів до Криму, як «експортер», отримує з українського бюджету відшкодування сплаченого ПДВ. Потім, уже в Криму, товар оподатковується російським ПДВ, який іде, відповідно, в бюджет Росії.

Згідно з Пояснювальною запискою до цього законопроекту, єдиною метою його запровадження було «Збільшення капіталізації та збереження дохідності юридичних осіб, евакуйованих з тимчасово окупованої території, а також підтримка рівня життя громадян, добровільно або примусово евакуйованих з тимчасово окупованої території». Фінансово-економічне обґрунтування запровадження зони вільної торгівлі було описане Розділом 5, повний текст якого звучить так:

«Розрахунок доходів та витрат державного та/або місцевих бюджетів України може бути здійсненим після фактичного одержання статистичної інформації про кількість евакуйованих фізичних та юридичних осіб».

Висновок Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики стосовно законопроекту не містив аналізу аспектів законопроекту, пов’язаних із ПДВ, а також впливу законопроекту на доходи Державного бюджету України.

Міркування

• ПВД є найбільшим джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. У 2014р. надходження від ПДВ склали майже третину (30.5%) загальних доходів консолідованого бюджету. В той же час, реальні (з урахуванням інфляції) надходження від ПДВ за 2014 рік були на 4.0% меншими від надходжень попереднього року.
• Відшкодування ПДВ експортерам є нормальною міжнародною практикою, мета якої полягає в забезпеченні продажів вітчизняного товару закордонним споживачам за чистою ціною (без оподаткування ПДВ, що стягується з внутрішнього споживання). Оскільки сплата ПДВ до бюджету відбувається на кожній стадії виробничого ланцюжка, експортери на етапі поставок за кордон уже мають накопичений обсяг податку, який вони сплатили раніше в складі ціни комплектуючих товарів і послуг. Цей «податковий кредит» у випадку міжнародної торгівлі підлягає відшкодуванню з бюджету.
• Детальний розрахунок втрат ПДВ від запровадження зони вільної торгівлі «Крим» потребує статистики про поставки товарів на цю територію. Однак, враховуючи географічну залежність півострова від українського виробництва, очікується, що значна частина кримського споживання походить із континентальної України. Відповідно, повний обсяг ПДВ з продажу цих товарів відтепер підлягає відшкодуванню з Державного бюджету на користь відповідних компаній.
• Відповідно до звіту Державного казначейства, АР Крим (без м. Севастополь) сплатила до Державного бюджету в 2012 році 4,5 млрд. грн. а в 2013 році – 2,6 млрд. грн. Очевидно, зараз не існує практичної можливості отримати такі податкові надходження в повному обсязі: за умов анексії, частина поставок буде йти безпосередньо з Росії, і наразі адміністративно неможливо стягнути податок з доданої вартості, створеної в Криму. Проте, навіть при таких обмеженнях, наведені цифри свідчать, що в цінах 2015 року мова йтиме про мільярди гривень недотриманих доходів бюджету. Або, формально кажучи, про мільярди гривен зібраного податку на додану вартість, який потім сплачуватиметься з бюджету України у вигляді “експортного” відшкодування постачальникам товарів до Криму.
• Жителі півострову Крим на період окупації постають перед вимогою сплати ПДВ із куплених ними товарів до бюджету РФ (в т.ч. з продукції, що поставляється з України). Однак, ці додаткові податкові зобов’язання не обов’язково є предметом регулювання української податкової політики, враховуючи що:
  • Зростання податкового тягаря на бюджет кримських домогосподарств є передусім результатом податкової політики і політичних рішень РФ.
  • Припущення, що додаткові зобов’язання з ПДВ прямо виражаються у відповідному зростанні цін для кінцевих споживачів, не є коректним. Вплив ставок непрямих податків на кінцеві споживчі ціни залежить від еластичності попиту і структури собівартості кожної товарної групи, і може бути визначений лише шляхом цілеспрямованого економічного аналізу. У випадку з українськими поставками до Криму, найбільш вірогідним сценарієм при збільшенні податкових зобов’язань (у разі збереження українського ПДВ і стягнення російського ПДВ) є не стільки зростання цін, скільки зменшення прибутковості посередницьких послуг, що надаються компаніями-дистриб’юторами в процесі поширення товарів на кримському ринку.

Рекомендації

Пропонується внести зміни до чинного Закону України «Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (№ 1636-VII) в частині оподаткування податком на додану вартість. З метою оподаткування податком на додану вартість, поставки до Криму пропонується трактувати як внутрішні торгівельні операції, що оподатковуються за звичайною ставкою ПДВ і не припускають відшкодування цього податку з Державного бюджету.

Примітка

1. Звіт Державного Казначейства