НЕПРАВДА: Луганська та Донецька області мають право на самовизначення за прикладом Косово — путін

У мережі поширюють виступ володимира путіна на засіданні Східного економічного форуму у Владивостоці від 7 вересня 2022 року. Під час виступу путін заявив, що так звані донецька та луганська «народні республіки» мають право на незалежність. 

Путін посилався на прецедент незалежності Косово: «Статут Організації Об’єднаних Націй говорить про право націй на самовизначення. У ході Косівської кризи Міжнародний суд ООН ухвалив рішення, згідно з яким якщо якась частина території, частина країни хоче оголосити про свою незалежність, ця частина не зобов’язана запитувати про дозвіл у центрального уряду своєї країни. Так було із Косово. Щодо Донецької Республіки та Луганської чому не те саме? Все теж саме. Якщо вони мають на це право, а вони його мають відповідно до Статуту ООН та права на самовизначення, вони, реалізуючи це право, оголосили про свою незалежність. Чи мають право з погляду міжнародного права та Статуту ООН? Мають, і це право підтверджено відповідним рішенням Суду ООН стосовно Косова. Прецедент».

Раніше путін намагався виправдати визнання росією незалежності так званих «республік Донбасу» прецедентом незалежності Косово під час зустрічі з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем 26 квітня 2022 року. 

У контексті сербсько-албанського конфлікту путін згадує і бомбардування Белграда: «Хто розпочав війну в Іраку без жодних санкцій Організації Об’єднаних Націй? Хто руйнував Югославію під пристойними приводами? Хто це робив? Хто розв’язав війну у центрі Європи, здійснюючи бомбардування Белграда? Ніхто не згадував тоді принципи міжнародного права».

Однак причиною відокремлення Косово було знищення прав та свобод косовських албанців. На Донбасі немає окремого народу, який би мав право на самовизначення, і права та свободи жителів регіону не пригнічували. 

Конфлікт між сербами та албанцями має етнічне підґрунтя

Косовський конфлікт розпочався в 1998 році, коли етнічні албанці в Косово виступили проти етнічних сербів і уряду Югославії. Албанці почали масово заселяти територію Косова з 18 століття і становили більшість населення Косова. Вони почали ідентифікувати себе з регіоном Косово: до кінця 19 століття місто Призрен стало центром албанської культури та етнічної самобутності. 

У 20 столітті албанці використовували як військові, так і мирні способи для отримання незалежності від Сербії, Чорногорії, а згодом і Югославії. Із початку 90-х років вони почали формувати воєнізовані угруповання, які в 1996 році сформувалися в «Армію звільнення Косова», метою якої було досягнення повної незалежності Косова. На початку 1998 року сербська спеціальна поліція та югославські збройні сили намагалися встановити контроль над Косово, вигнавши з регіону більш ніж 1 мільйон косоварів, що спровокувало хвилю біженців. Югославські війська та сербська поліція також розпочали програму етнічних чисток. 

Сербсько-албанський конфлікт не можна порівнювати з російською окупацією Донецької та Луганської областей, яка почалася у 2014 році, адже між українцями в цих областях та інших українських регіонів жодного конфлікту не було. Крім того, згідно з останнім переписом населення України, у 2001 році більшість жителів Донецької та Луганської області є етнічними українцями. В інших регіонах України, крім Криму, також переважають українці. 

Путін також згадує бомбардування Белграда, звинувачуючи в цьому НАТО. Авіація НАТО з березеня по червень 1999 року завдавала повітряних ударів по військових об’єктах та інфраструктурі на території Югославії, зокрема, у Сербії та Чорногорії. Операція НАТО справді була суперечливою з точку зору міжнародного права. Бомбардування НАТО не є винятком із заборони на застосування сили, передбаченим Статутом ООН. Такі дії НАТО не були санкціоновані Радою Безпеки та не були ні індивідуальною, ні колективною самообороною. Крім того, унаслідок бомбардувань постраждали цивільні. Удари НАТО були спрямовані на швидше завершення бойових дій, але причиною розгоряння конфлікту стала саме політика Мілошевича. 

Ці удари були відповіддю на переслідування Сербії косоварів: сербські сили здійснювали катування, гвалтували жінок та дітей, знищували будинки та церкви, що змусило близько 700 тис. косоварів втекти в сусідні країни. Після цих ракетних ударів сербський лідер Слободан Мілошевич заявив про капітуляцію. Пізніше його було засуджено за воєнні злочини, зокрема за геноцид в Боснії, Хорватії та Косово. 

Журналіст та політичний коментатор Віталій Портніков порівнює злочини путіна та Мілошевича. За його словами, путін здійснює в Донецькій та Луганській областях такий же геноцид, який колись здійснював Мілошевич в Косово: російське вторгнення у 2014 році змусило сотні тисяч жителів виїхати з окупованих територій, а людей, які залишилися, насильно забирають до лав російської армії чи армії так званих «народних республік». 

17 лютого 2008 року Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність. 8 жовтня того ж року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій попросила Міжнародний суд ООН визначитися, «чи відповідає одностороннє проголошення незалежності тимчасовими інститутами самоврядування Косова нормам міжнародного права». 

22 липня 2010 року суд постановив, що міжнародне право не забороняє декларацію незалежності, подібну до декларації Косово. Суд також підтвердив, що проголошення незалежності не порушило й досі чинної резолюції Ради Безпеки ООН ч. 1244 від 1999 року щодо Косова. Міжнародний Суд ООН мав визначити, що має більшу вагу — збереження територіальної цілісності Сербії чи право косоварів на самовизначення. У результаті Суд ухвалив рішення про законність одностороннього відокремлення Косова від Сербії, таким чином підтвердивши те, що косовари мають право на самовизначення. 

16 квітня 2009 року росія заявила про незаконність проголошення незалежності Косово та зазначила, що це порушує територіальну цілісність Сербії. Така заява росії суперечить її ж заявам про самовизначення так званих «народних республік». 

Колишня віцепрем’єрка самопроголошеного Косова Едіта Тахірі прокоментувала незалежність Косово та так званих республік зазначивши, що Донецька та Луганські області не є федеральними частинами України. Натомість Косово, Словенія та Хорватія були частинами федеративної Югославії, розпад якої призвів до утворення декількох незалежних країн. Вона також згадала окуповані росією Абхазію та Південну Осетію, які не є федеральними частинами Грузії.