НЕПРАВДА: Серійний номер ракети доводить, що ЗСУ запустили «Точку-У» по залізничному вокзалі в Краматорську

НЕПРАВДА: Серійний номер ракети доводить, що ЗСУ запустили «Точку-У» по залізничному вокзалі в Краматорську

25 Квітня 2022
FacebookTwitterTelegram
2382

Перевірка фейків у рамках партнерства з Meta

8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську (Донецька область) обстріляли 2 ракетами “Точка-У”. Від обстрілу 59 людей загинули, ще 107 отримали поранення.

У мережі розповсюджують інформацію, що за ці ракетні обстріли несе відповідальність Україна. Головний аргумент — серійний номер ракети (Ш91579), який схожий на номери ракет, які раніше Україна використовувала проти російських сил.

Крім того, користувачі Facebook заявляють, що комплекс “Точка-У” давно зняли з озброєння російської армії.

Скриншоти дописів, який поширюють у Facebook

Проте серійний номером не є доказом відповідальності України за ракетні удари в Краматорську. Насправді серійний номер не дозволяє встановити країну, яка використовує ракетні комплекси “Точка-У”.

“Точка-У” на озброєнні росії

Офіційно “Точка-У” дійсно вже не знаходиться на військовому балансі Росії. Про це, наприклад, свідчать дані з щорічного довідника The Military Balance 2022. Утім, є докази того, що Росія досі користується цим ракетним комплексом.

По-перше, сама Росія кілька разів визнавала, що “Точку-У” використовують в армії. Так, у 2021 році “Точку-У” помітили на військовому параді до 9 травня в російському місті Коренівськ (Краснодарський Край).

Фото з параду

Також Росія застосовувала “Точку-У” під час військових навчань “Кавказ-2020” у 2020 році та “Союзна рішучість” у 2022 році. Крім того, “Точка-У” є на озброєнні так званих “ЛНР” та “ДНР”.

По-друге, про пересування ракетних комплексів “Точка-У” з російським маркуванням до та після масштабного вторгнення росії в Україну  неодноразово повідомляли незалені розслідувачі з команд InformNapalm та Conflict Intelligence Team (CIT). 

Російський комплекс “Точка-У” на залізничних платформах у Гомелі (Білорусь), 2022

Серійні номери

Точка-У” — це ракетний комплекс, розроблений у Радянському Союзі. В Україні немає виробництва ракет для цього комплексу, тож всі наявні боєприпаси вона отримала у спадок від СРСР або від росії після розпаду СРСР.  Єдиним виробником цих ракет був Воткінський завод у росії. Наразі на озброєнні “Точку-У” мають такі країни: росія, Україна, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Болгарія, Ємен, КНДР, Сирія.

Партії ракет не прив’язані до конкретної країни. Іншими словами, маючи серійний номер ракети, ми не зможемо встановити, хто саме використовував цю ракету. Про це, наприклад, свідчить, порівняння двох ракет “Точки-У”, яке нещадавно навели в мережі. 

Ракета в м. Хан аль-Сабіл (Сирія), 2018

Перше ракету сфотографували в сирійському місті Хан аль-Сабіл. Ймовірно, “Точку-У” застосувала сирійська армія. Друга ракета знаходилася в місті Сніжне (Донецька область), яке перебуває під окупацією з 2014 року. Її могли запустити українські або російські сили. 

Ракета в м. Сніжне (Україна), 2014

Обидві ракети мають схожий серійний номер (ВГ910865 та ВГ910849), але, очевидно, вони перебували на озброєнні різних країн. Аналітики з CIT,, які слідкують за воєнними конфліктами з 2014 року, підтверджують, що за допомогою серійного номеру неможливо встановити, хто саме був оператором ракетного комплексу.

Відповідальність росії

Нагадуємо, що VoxCheck спростував фейк про те, що росія нібито не має “Точки-У” на озброєнні. Тому твердження “росія не має “Точки-У”, а отже не причетна до обстрілу” не є аргументом. Крім того, після широкомасштабного вторгнення 24 лютого росія вже використовувала ці ракетні комплекси проти України.

Перший доказ того, що росія здійснила ракетний обстріл — повідомлення напередодні обстрілу та після нього. Так, ще 7 квітня автори проросійських каналів застерігали жителів Краматорську від користування залізничним транспортом. А одразу після обстрілу вокзалу 8 квітня на деяких каналах з’явилися повідомлення про те, що російські сили влучили по скупченню військ ЗСУ на краматорському вокзалі.

Другий можливий доказ — повідомлення того ж ранку 8 квітня про запуск 2 ракет (без уточнення ракетного комплексу) в окупованому місті Шахтарськ в Донецькій області. У цьому випадку є щонайменше 2 співпадіння. По-перше, кількість ракет: з Шахтарську запустили 2 ракети, і вокзал у Краматорську обстріляли 2 ракетами. По-друге, технічна можливість: відстань між Шахтарськом та Краматорськом приблизно 90 км, тоді як максимальна дальність “Точки-У” — 120 км.

Однак для повного підтвердження Шахтарську як місця пуску “Точки-У” не вистачає точних часових рамок. Швидкість польоту цієї ракети — 1036 м/с. Тобто ракета мала би подолати відстань між Шахтарськом та Краматорськом за півтори хвилини. Отже, різниця між повідомленнями про пуск ракети та повідомленнями про удар в Краматорську має становити не більше кількох хвилин. Час повідомлень про ракети в Шахтарську — 10:25. Повідомлення про небезпеку повітряного удару в Краматорську з’явилися близько 10:30. Проте офіційні повідомлення саме про ракетні удари по вокзалу опублікували о 10:44.

Не можна виключати версію, що ракету запустили не з Шахтарську, а, наприклад, з іншого окупованого населеного пункту Донецької області. CIT опублікували на своєму каналі зону, з якої могли запустити “Точку-У”.

Зона, з якою могли запустити ракету (червоним позначені окуповані території), CIT

Причетність України до обстрілу можна виключити, адже немає ні політичної, ні воєнної доцільності у вбивстві власних же громадян. Російські пропагандисти кажуть, немовби Україна таким чином хотіла зірвати евакуацію мирних громадян. Однак евакуація, навпаки, вигідна Україні: влада неодноразово закликали цивільних залишати зони бойових дій, адже цивільні можуть заважати роботі українських військових. Не було й в України необхідності в створенні додаткового приводу для звинувачення росії у воєнних злочинах, оскільки до цього на початку квітня стало відомо про відповідальність росії за масові вбивства цивільних у Київській області. 

Ба більше, удар по вокзалу — це не лише загроза цивільним, але й пошкодження транспортної інфраструктури. Держава використовує залізницю під час війни як для евакуації цивільних, так і для перекидання військових частин. Тож в України не було жодного приводу нашкодити своїм інтересам. Росія ж, навпаки, на цьому етапі війни часто використовує вбивство цивільних та знищення інфраструктури для залякування населення та тиску на політичне керівництво.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний