Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюють інформацію про земельну реформу в Україні. Кажуть, усі землі — заповідники, парки, паї, фермерські господарства — продадуть на аукціоні. Причому в аукціонах зможуть брати участь іноземні компанії, а в першу чергу продані землі використають для видобутку корисних копалин. А ті, хто вже взяв землю в оренду, нібито зможуть її продати завдяки земельній реформі.
Скриншот, що поширюють у Facebook
Утім, це — неправда. Жодна з наведених тез не відповідає дійсності.
Говорячи про аукціони, автор допису має на увазі законопроєкт №2195 (проєкт у рамках пакету земельної реформи) про продаж земель державної, комунальної власності через електронні аукціони. Верховна Рада почала розглядати його для другого читання наприкінці квітня 2021 року. Закон ухвалили 18 травня 2021 року. Запровадження електронних аукціонів потрібне для забезпечення публічності і прозорості продажу землі. Землі у державній і комунальній власності продаються виключно через електронні аукціони, землі у приватній власності продаються на аукціоні за бажанням власника. Утім, закон про електронні аукціони не визначає основні деталі земельної реформи: терміни запровадження ринку землі; хто може купувати землю; які існують обмеженні на ринку землі та ін.
Мета земельної реформи — лібералізація ринку земель сільськогосподарського призначення. Тобто в Україні планують дозволити приватизацію земель, що пов’язані з веденням сільського господарства. Ринок землі в Україні запрацює вже з 1 липня 2021 року. Парки, заповідники не пов’язані з веденням сільського господарства. Відповідно до Земельного кодексу України землі загального користування населених пунктів (парки, сквери, кладовища тощо) та землі природно-заповідного фонду (природні заповідники, пам’ятки природи та ін.) не можуть бути передані з державної чи комунальної власності в приватну власність. Ці обмеження вказані в статтях 83 і 84 Земельного кодексу.
Що стосується земель сільськогосподарського призначення, то продаж цих земель — право власника, а не його обов’язок. Якщо власник бажає зберегти ділянку або його не влаштовує ринкова ціна, він не зобов’язаний продавати землю.
Земельною реформою встановлені обмеження на те, хто може придбати землю. Так, юридичні особи України не зможуть купувати землю сільськогосподарського призначення до 1 січня 2024 року. А іноземні фізичні, юридичні особи взагалі не мають права бути власникам земель сільськогосподарського призначення, поки це питання не вирішать на всеукраїнському референдумі.
Орендарі не зможуть продавати землю, яку вони орендують. Натомість вони отримують переважне право на отримання ділянки у власність: у разі продажу земельної ділянки, орендар сплачує ціну, за яку вона продається, а в разі продажу на аукціоні орендар придбає землю, тільки якщо його пропозиція не нижче, ніж найбільша із запропонованих учасниками аукціону. Крім того, орендарі, які набули право оренди шляхом переоформлення права постійного користування ділянками державної і комунальної власності до 2010 року, мають право викупити ці ділянки з розстрочкою платежу до 10 років. Однак ці правила не поширюються на юридичних осіб до 2024 року.
Щодо використання надр, то земельна реформа не охоплює питання видобутку корисних копалин. Ділянки для видобутку надр відносяться до іншої категорії — землі промисловості. Кожна ділянка землі має цільове призначення, тобто чітко визначену сферу, в якій цю землю можуть використовувати (для забудови, для ведення сільського господарства, лісового господарства, для користування надрами, для розміщення збройних сил тощо). Землі, про які йдеться в законах про земельну реформу, — це землі сільськогосподарського призначення.
Нещодавно VoxCheck розповідав у відео про типові міфи щодо земельної реформи.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
