НЕПРАВДА: У Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника стріляли «свої», а не беркутівці

У мережі поширюють тезу, нібито відстань, з якої убили героїв Майдану Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника, становила 3-7 метрів, тоді як беркутівці знаходилися щонайменше за 30 метрів, через що силовики буцімто не могли бути причетними до їхньої загибелі. Також стверджують, що слідство не знайшло жодного свідка вбивств, а кулі і картеч, якими їх убили, не були на озброєнні у «Беркуту». 

Це неправда. У 2016 році Генпрокуратура повідомляла, що Жизневського і Сеника вбили кулями, які використовує лише МВС. В 2017 відомство спростувало інформацію про відстань до 3 метрів.     

Останні офіційні деталі вбивства Нігояна, Жизневського і Сеника 

Станом на 2015 рік Генеральна прокуратура справді заявляла про скоєння злочину на відстані до трьох метрів, тоді як силовики стояли за 30-50 метрів. Однак вже у 2017 році Генпрокуратура спростувала результати експертизи, згідно з якими Нігояна, Жизневського і Сеника застрелили з відстані до трьох метрів. У 2018 році тодішній голова Управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк за результатами повторної експертизи повідомив, що стріляли з відстані щонайменше 20 метрів. Це дозволило підозрювати силовиків у справі, версію з пострілами з близької відстані повністю відкинули.  

Відразу після подій правоохоронці дійсно стверджували, що набої, якими вбили учасників Майдану, не використовувалися Міністерством внутрішніх справ. Однак роком пізніше, у 2015, Генпрокуратура визнала, що кулі і картеч, знайдені в тілах загиблих, використовували беркутівці. 

 У 2022 році Державному бюро розслідувань вдалося знайти свідків поранень Нігояна, Сеника і Жизневського. Наразі основна версія, яку відпрацьовують — це вчинення вбивства працівниками правоохоронних органів. 

Чому в цій справі досі немає висновків?  

Офіційно тривалість слідства пояснюють неможливістю ідентифікувати силовиків, які стріляли в людей, а також браком фото-/відеоматеріалів і свідків. Попри те, що слідство триває вже понад 10 років, з 2014 року у справі стався ряд зрушень. У 2024 році ДБР встановило силовиків Беркута, які зробили перші постріли на Майдані 20 лютого 2014 року.  

Однак темпи розкриття все ще повільні — це відзначали й міжнародні правозахисні організації, зокрема Amnesty International і Місія ООН з прав людини. Останні серед причин зазначали, що певна частина силовиків після Майдану зберегла свої посади і неохоче свідчить про причетність міліції до вбивств.  

У 2020 році в коментарі виданню «Ґрати» ексголова управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк пояснив, чому слідству не вдалося встановити конкретних силовиків: «Усі документи стосовно розміщення підрозділів того дня, виходу на передній план, того, хто де чергував, усе це було відсутнє. Частина знищена, частина не складалася. Відповідно не складалися документи про використання спецзасобів посиленої дії. Основна проблема, яка не дозволила встановити (більшість) причетних і повідомити про підозру — це ідентифікація тих, хто застосовував або насильство, або помпові рушниці».