НЕПРАВДА: У Тернополі встановили памʼятник Славку Луцишину, який воював на боці німецьких нацистів

У мережі поширюють інформацію, нібито Мирослав Луцишин, якому у 2015 році встановили памʼятник у Тернополі, воював у складі СД (служба безпеки СС). Як доказ додають фото «Посмертної згадки», де зазначено його причетність до нацистської діяльності. Автори посилаються на публікацію Мирослави Бердник. 

Це неправда. Немає жодних задокументованих доказів причетності Мирослава Луцишина до німецької армії. Натомість є свідчення від людей з його вулиці, що він міг бути в підпіллі ОУН. «Посмертну згадку» підробили.  

Славко Луцишин — тернополянин, наймолодший солдат Першої світової війни. У сім років, під час евакуації міста, він загубився та був підібраний військовими 3-ї австро-угорської армії. Хлопчика взяли до військово-польового шпиталю, де він почав допомагати пораненим як санітар. Славко пройшов російський та італійський фронти, отримав цісарську нагороду — військову відзнаку Австро-Угорської імперії. У 2015 році йому встановили пам’ятник у парку «Сопільче» з написом: «Наймолодшому вояку Першої світової війни». 

От як пояснив мотиви встановлення памʼятника заступник міського голови Тернополя Олександр Смик: «Пам’ятник ставиться в часи, коли повертаються воїни з АТО, відкриваються нові меморіальні дошки в пам’ять про Героїв. Тому слід нагадати тернополянам, що є наша тернопільська історія, яка пов’язана з цим хлопцем. Він у 7 років став воїном австро-угорської армії і пройшов майже 5 років війни. Тому встановлення такого пам’ятника має ще й елемент патріотичного впливу». 

Серед доступних у відкритих джерелах матеріалів немає жодного підтвердження  причетності Славка Луцишина до німецької армії під час Другої світової війни. Відомо, що його застрелили у 1943 році у віці 35 років. Є свідчення від місцевої історикині, яка жила на одній вулиці із сім’єю Луцишиних і знала їх особисто, що він міг бути залученим до діяльності ОУН. 

В інтерв’ю Суспільному кандидат історичних наук Сергій Ткачов розповів: «Він (Мирослав Луцишин — ред.) вивчився у Львівському університеті, став медиком, займався політичною діяльністю. Його вбили в центрі, де зараз стоїть годинник. Навіть кинули димові шашки, щоб втекти». 

У дописі додають фото «Посмертної згадки», стилізованої під матеріал із тогочасної газети. Нам не вдалося знайти цього зображення в мережі — єдине джерело, що його публікувало, — російське медіа. До того ж у тексті згадки є низка помилок, які свідчать про ймовірну фальсифікацію: 

• дата загибелі вказана як 7 жовтня, шоста година, тоді як польський дослідник-хроніст Тернополя Чеслав Бліхарський у своїх розвідках називає іншу дату і час — 9 жовтня 1943 року, сьома вечора; 
• зазначено, що він працював у СС, що виглядає дивно — зазвичай таку діяльність не афішували; 
• фраза «здвиг громадянства» звучить неприродно для української мови; 
• згадують, що з ним прощалися представники німецької поліції — нетипове уточнення як для «Посмертної згадки» людини. 

У дописі вказують, що інформацію взяли з телеграм-каналу Мирослави Бердник. Однак вона ще з початку війни у 2014 році систематично поширює наративи, співзвучні з російською пропагандою. Зокрема, заперечувала Голодомор і стверджувала, що його організували українські націоналісти, виправдовувала побиття учасників Революції Гідності, окупацію Криму, поширювала заклики до вторгнення росії в Україну. У 2016 році проти неї відкрили кримінальне провадження. Після повномасштабного вторгнення її риторика не змінилася: вона звинувачувала Україну в гуманітарній катастрофі, називала проголошення Україною незалежності трагедією тощо.  

Раніше ми вже спростовували фейк, нібито українська делегація на переговорах у Стамбулі мала на собі шеврони СС.