Beta

НЕПРАВДА: Влада робить усе, щоб нажитися на споживачах електроенергії

31 Березня 2021
FacebookTwitterTelegram

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У своєму відео Віктор Вікарчук розповідає про надлишки виробленої в Україні електроенергії, які нібито зникають невідомо куди; про імпорт електроенергії, хоча в Україні її профіцит; про умисне відключення енергоблоків АЕС тоді, коли вони виробляють найдешевшу електроенергію; про дорогі ТЕС, які працюють на вугіллі з Росії та непідконтрольних територій, та аферу із зависоким «зеленим» тарифом.

Спікер у відео – Віктор Вікарчук – є приватним підприємцем, у 2020 році балотувався у депутати Хмельницької міської ради від ОПЗЖ. Раніше ми вже коментували відео Віктора Вікарчука, де він поширював неправдиві тези щодо COVID-19 та неякісних вакцин.

Наведені автором дані недостовірні, а озвучені твердження та висновки хибні.

Хибна теза 1: Україна виробляє надлишок електроенергії, але він зникає, тому її доводиться імпортувати

Україна дійсно виробляє електроенергії більше, ніж споживає. Згідно з офіційними даними Міненерго, загальне споживання електроенергії за 2020 рік склало 117,9 млрд кВт⋅год, а загальне виробництво електроенергії – 148,9 млрд кВт⋅год.

Та різниця між виробленою електричною енергією та спожитою всередині країни не розчиняється у повітрі, оскільки технічно в кожен момент часу в енергосистемі має дотримуватися баланс між споживанням/експортом та виробництвом/імпортом електроенергії. Українська енергосистема не працює ізольовано – більша її частина з’єднана міждержавними лініями електропередачі з енергосистемами Росії, Білорусі та Молдови, що обумовлено історично, а інша її частина з’єднана з європейською енергосистемою (Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина). Тому різниця обумовлюється експортом/імпортом електричної енергії, аварійною допомогою (за необхідності) та технологічними перетоками з енергосистемами сусідніх держав, які неминуче виникають, щоб енергосистема України працювала безпечно і стабільно.

У цілому Україна є нетто-експортером електроенергії. У 2020 році Україна експортувала в Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину, Молдову, Білорусь 4,5 млрд кВт⋅год, а імпортувала з Румунії, Словаччини, Угорщини, Білорусі та Росії 2,3 млрд кВт⋅год. Таким чином, значення експорту/імпорту електричної енергії значно менші за озвучені автором відео (6 млрд кВт⋅год експорту та 4,5 млрд кВт⋅год імпорту). При цьому обсяг імпортованої електроенергії загалом по року склав менше 2% від загального споживання електроенергії, що об’єктивно не може свідчити про домінування російського імпорту на ринку електроенергії України, про яке говорить автор відео.

Хибна теза 2: Виробники електроенергії наживаються на українцях, бо за кордон продають дешевше

Із липня 2019 року в Україні почав діяти новий ринок електричної енергії. Учасники ринку, у тому числі виробники та трейдери, самостійно планують свою діяльність та вільно обирають своїх контрагентів, а ціни загалом не регулюються (з певними виключеннями, встановленими законом).

Купівля-продаж електроенергії на оптовому ринку відбувається за ринковими цінами, що формуються на основі попиту та пропозиції, якщо це торгівля на організованих майданчиках, або за договірними цінами, якщо це купівля-продаж за прямими договорами. Своєю чергою залежно від того, де саме на оптовому ринку електропостачальники купили електроенергію, вони формують ціни для своїх споживачів на роздрібному ринку.

Наведена автором ціна 98 коп/кВт⋅год, за якою ніби продають українську електроенергію за кордон, бездоказова, оскільки інформація про ціни за прямими договорами є комерційною і не публікується у відкритих джерелах. До того ж українським трейдерам немає ніякого економічного сенсу продавати за кордон задешево, якщо в Україні ціни на ринку складаються вищі. Індикативною оптовою ціною на електроенергію є ціна ринку «на добу наперед» (РДН). Так, середньозважена ціна РДН по лютому 2021 року в Україні становила 1638 грн/МВт⋅год, що відповідно дорівнює €48,5, а не €61, як стверджує автор. Поряд з цим, зі слів автора, ціна на електроенергію в Європі була €30-35. Однак, щоб коректно порівнювати варто брати однакові індикатори, для прикладу, ціну базового навантаження. Так, у лютому 2021 року ціна базового навантаження в Україні складала €47,76 за 1 МВт⋅год, в сусідніх європейських країнах вона була вища, а саме в Словаччині – €50,48, в Угорщині – €50,85, в Румунії – €48,09.

Автор відео заявляє, що в Україні електрику звичайним споживачам продають по 2,5 грн/кВт⋅год, а комерційним по 3,5 грн/кВт⋅год. Проте це неправда. Роздрібна ціна на електроенергію включає закупівельну оптову ціну, вартість її транспортування електричними мережами до споживача та націнку постачальника. Для населення роздрібна ціна регулюється урядом та з 1 січня 2021 року зафіксована на рівні 1,68 грн/кВт⋅год. Офіційних даних, скільки коштує електроенергія для населення в Донецьку і Луганську, про які говорить автор відео, не існує, адже наразі ці території непідконтрольні органам державної влади України. Для промислових та комерційних споживачів держава не регулює роздрібні ціни, відтак вони формуються за домовленістю між споживачем та електропостачальником – тобто на ринкових умовах. У більшості постачальників умови, на яких вони продають електроенергію, публічні. Протягом 2020 року максимальна роздрібна ціна могла досягати і 4,9 грн/кВт⋅год, та середньозважена роздрібна ціна не перевищувала 2 грн/кВт⋅год. А так як це ринок, то кожен споживач обирає собі постачальника на власний розсуд і з такою ціною та умовами постачання, які його задовільняють.

Хибна теза 3: Структура генерації неправильна, бо дешеві АЕС відключають, а дорогі ТЕС виробляють електроенергію

Називаючи частку електроенергії, виробленої на АЕС та ТЕС/ТЕЦ, автор теж оперує неправдивими даними. При цьому, говорячи про теплові електростанції (ТЕС), автор хибно використовує абревіатуру ТЕЦ (теплоелектроцентралі, що одночасно виробляють теплову енергію для опалення та електричну енергію). За 2020 рік розподіл типів генерації за часткою виробленої електроенергії виглядав так: АЕС – 51,2%, ТЕС – 26,6%, ТЕЦ – 9,8%, ВДЕ – 7,3%, ГЕС/ГАЕС – 5,1%.

На перерозподіл часток у міксі генерації електроенергії протягом 2020 року вплинула сукупність факторів: зниження споживання електроенергії, як сезонне, так і внаслідок карантинних заходів; зміщення та тривалість ремонтів блоків АЕС; значний виробіток енергії сонячними та вітровими електростанціями (СЕС/ВЕС) та необхідність внаслідок цього частіше задіювати ТЕС, оскільки технічно саме ТЕС, а також ГЕС/ГАЕС, використовуються для реагування на непрогнозовану генерацію СЕС/ВЕС.

Блоки АЕС не закриваються за чиїмось бажанням, адже планування їх роботи здійснюється заздалегідь, а їх відключення від мережі або виведення їх в ремонт технологічно складний і тривалий процес. У листопаді 2020 року 5 із 15 блоків АЕС перебували в ремонті, тому були відключені від мережі. Відтак частка електроенергії АЕС в листопаді-грудні 2020 року скоротилася до 45%, а ТЕС збільшилася до 34%.

Частка ж АЕС України у світі за встановленою потужністю складає 3,3% від світової атомної енергетики, а не 5%, як припускає автор відео.

Також автор наполягає, що собівартість електроенергії, виробленої на АЕС, дорівнює всього 2 коп/кВт⋅год – хоча насправді виробнича собівартість 1 кВт*год електроенергії з атомних електростанцій сягає майже 60 коп. – це майже в 30 разів більше, ніж зазначає автор відео. Подібні хибні тези VoxCheck уже спростовував.

Хибна теза 4: Теплова генерація залежить від антрациту з Росії та непідконтрольних територій

Автор стверджує, що енергетична безпека України повністю залежить від Росії і непідконтрольних територій, оскільки звідти завозиться антрацитове вугілля для українських електростанцій. Однак це маніпуляція.

Дійсно, наразі потреба в антрацитовому вугіллі покривається за рахунок імпорту, у тому числі з Росії. Так, у 2020 році антрацит на 95% постачався з Російської Федерації, решта – з Іспанії, Польщі, Німеччини, Литви та Італії.

Однак ще у 2016 році розпочалося переобладнання українських ТЕС з антрациту на спалювання газового вугілля, яке видобувається в Україні. У 2019 році вже 55 із 75 блоків ТЕС було переведено на спалювання газового вугілля, і лише 18% електроенергії всіх ТЕС вироблялося шляхом спалювання антрациту.

Хибна теза 5: Усі виробники «зеленої» енергії отримують зависокий тариф

Із одного боку, автор відео засуджує збільшення частки виробництва електроенергії на ТЕС, адже вони забруднюють навколишнє середовище та продукують шкідливі викиди, але з іншого боку, і про зелену енергетику говорить несхвально, адже вона дорого коштує, бо надто високий «зелений» тариф. Проте «зелений» тариф – це форма державної підтримки зеленої енергетики для стимулювання її розвитку. Значення «зеленого» тарифу різне для кожного з видів ВДЕ, а також залежить від року введення об’єкта ВДЕ в експлуатацію – чим пізніше введений об’єкт, тим нижчий тариф. 

Хоча у окремих виробників ВДЕ ще зберігається досить високий «зелений» тариф, та з кожним роком його рівень зменшується. Так, середньозважена ціна купівлі електроенергії за «зеленим» тарифом у об’єктів сонячної енергетики, яку наводить у приклад автор відео, у 2020 році не перевищувала 4,7 грн/кВт⋅год.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний