Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюють інформацію, що ведення QR-коду походить із нацистської Німеччини, коли в’язням у концтаборах давали особистий номер. Стверджують, що QR-код — це знеособлення людини.
Скриншот допису
Однак, це — неправда. QR-код створили у 1994 році у Японії, і він жодним чином не пов’язаний із номерами в’язнів у концтаборах, які використовували замість прізвищ людей.
QR-код — це тип штрих-коду або візерунок, який можна сканувати і який містить різні форми даних: посилання на вебсайти, інформацію про обліковий запис, номери телефонів або навіть купони. Цей тип коду став особливо популярним під час пандемії COVID-19, адже за його допомогою можна безконтактно дізнатися чи передати будь-яку інформацію.
Не можна стверджувати, що QR-коди — це знеособлення людини. QR-кодами користуються для того, аби безпечно передавати інформацію.
Наприклад, у Великобританії QR-коди використовують для швидшої реєстрації на заходах: просять відсканувати код та через додаток NHS COVID-19 (офіційний додаток для відслідковування контактів з COVID-інфікованими в Англії та Уельсі) передати свої контактні дані, щоб у разі контакту з COVID-інфікованим отримати сповіщення.
В Україні QR-коди можна побачити в ресторанах для доступу до онлайн-меню, на фіскальних чеках — для доступу до інформації про транзакцію, при здійсненні платежів.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
