Beta

НЕПРАВДА: За газ не треба платити, бо він належить народу України, а нових родовищ в Україні немає

26 Лютого 2021
FacebookTwitterTelegram

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

Користувачі мережі поширюють відео, де Микола Гавриленко, що називає себе юристом та заступником голови Чернігівської обласної організації Асоціації українських правників, розповідає, що українці не повинні платити за газ за конституцією, а влада не знає справжньої ціни на газ в Україні. 

Та протягом свого інтерв’ю він суперечить сам собі та надає хибну інформацію.

Хибна теза 1: за Конституцією надра належать народу, значить газ має бути безкоштовним.

Схожий фейк ми вже спростовували тут

Надра землі відповідно до статті 13 Конституції дійсно належать народу. Автор навіть наводять приклад – якщо перекласти 1 грн з лівої кишені у праву, то грошей не побільшає, а от газ так «перекладають», але за нього українці платять. Утім, у автора порушена логіка трактування відносин між громадянами, газовидобувними компаніями та інститутом держави. Усі українці не мають фізичної можливості самостійно добувати газ. Відтак вони обирають людей до органів влади – верховної та місцевих рад – і делегують їм повноваження ухвалювати різні рішення. Органи влади надають дозволи видобувати газ, а газовидобувні компанії сплачують ренту за видобуток газу – тобто, вони теж наповнюють державний бюджет. Рента є своєрідною «платою» і для народу, адже і з неї, зокрема з державного бюджету, потім оплачуються суспільні блага. 

Хибна теза 2: в Україні всі родовища газу працюють сотні років, то ж платити за газ не треба, бо його уже і так знайшли.

Неправда, розвідка та пошук газу відбувається в Україні постійно, відтак на таку роботу постійно потрібні кошти. Так, найновіше родовище Нафтогаз відкрив у грудні 2020 року – із перспективними запасами і ресурсами газу 2 млрд куб. м. Це стало можливим завдяки розвідувальним роботам у складних геологічних умовах на значних глибинах, понад 6 тис. м. За їх результатами компанія пробурила пошукову свердловину, яка підтвердила газові поклади і дала промисловий приплив газу – майже 100 тис. куб. м на добу.

Хибна теза 3: ціна на газ в Україні спирається на європейську, адже влада не знає, що входить у собівартість газу всередині країни.

В Україні немає єдиної фіксованої собівартості газу, адже до неї входять низка різних чинників. У цю суму входить не лише буріння, а й операційні витрати – власне видобуток газу, робота працівників на свердловині, її ремонти та підтримка безпеки, операції з посилення видобутку, коли свердловина починає виснажуватись та консервація старих свердловин. Також у неї рахують вартість залучення капіталу – тобто кредитів, сплату податків і рентних платежів державі за користування надрами. 

За повідомленнями голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва у 2019 році та тодішнього голови «Укргазвидобування» Олега Прохоренка у 2018 році, собівартість 1000 куб. м газу становить $180-250 – тобто собівартість і її склад відомі. Схожу маніпуляцію про собівартість газу ми вже викривали тут.

А ціна на газ спирається на європейську не через те, що влада «не знає» собівартості, а через імпортний паритет. Імпортний паритет потрібен – і це передбачає і Енергетична стратегія до 2035 року, – щоб Україна могла повноцінно торгувати і заробляти гроші на європейському ринку газу. Якщо ж ціни на газ в Україні будуть меншими ринкових європейських, то компанії завжди будуть мати можливість продавати газ на експорт, відтак для українських споживачів газу ставатиме все менше. 

Хибна теза 4: уряд не звітує, що входить до тарифу та скільки коштів йому потрібно на транспортування газу

По-перше, уряд звітує, що входить до тарифу на газ – і це: 

  • Оптова ціна газу за імпортним паритетом;
  • Тариф на транспортування;
  • Тариф на розподіл;
  • Торгова націнка роздрібного постачальника;
  • ПДВ.

По-друге, розподілом газу займаються облгази — вони ж газорозподільні компанії або оператори газорозподільних мереж — і більшість із них приватні. Вони відповідають за транспортування газу розподільними мережами в регіонах, тобто доставляють газ трубами, обслуговують їх, забезпечують необхідний тиск в газових мережах, усувають аварії у разі їх виникнення. Зараз в Україні функціонує 42 оператора газорозподільних мереж. Із них лише 1 оператор у стовідсотковій державній власності, 2 оператори з контрольними пакетами акцій у державній та комунальній власності, решта частково або повністю приватні. І кожній компанії, яка доставляє газ безпосередньо до споживача, Національна комісія з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджує ціну транспортування на основі їх попередніх витрат.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний