«Невинний» СРСР та «конструктивна» Росія. Як маніпулювали проросійські медіа за тиждень 4 – 10 жовтня

Історичні маніпуляції: СРСР безпідставно звинувачують у замовчуванні трагедії в Бабиному Яру

Якщо минулого тижня проросійські сили активно поширювали фейки про роль українських націоналістів у трагедії Бабиного Яру, то цього разу вони звинуватили українських високопосадовців у фальсифікації історії. Першим приводом стало висловлювання Олександра Ткаченка, міністра культури.

5 жовтня в Києві відбулася прем’єра документального фільму «Бабин Яр. Контекст» українського режисера Сергія Лозниці. Проросійські медіа, посилаючись на слова очевидців, стверджують: перед показом Олександр Ткаченко заявив, що в Бабиному Яру лежать жертви тоталітарних режимів, тобто він начебто ототожнив роль СРСР та Німеччини в геноциді євреїв.

Слова міністра культури складно перевірити, оскільки його промови немає ні у текстовому, ні у відеоформаті. Утім, російським пропагандистам це не завадило: вони почали захищати СРСР. Нагадуємо, що Друга світова війна в сучасній українській історіографії вважається наслідком змови двох тоталітарних режимів — нацистської Німеччини та СРСР. І не безпідставно — саме після підписання пакту Молотова-Ріббентропа дві держави поділили сфери впливу в Європі. Західні історики — від науково-популярного ТВ-каналу History і до найпопулярнішого на сьогодні тексту про Другу світову на Amazon — The Story of World War II, теж називають пакт однією з причин початку війни.

Удруге проросійські сили натякнули на фальсифікацію історії в Україні, коли Володимир Зеленський та Олександр Ткаченко заявили, що СРСР замовчував та ігнорував трагедію Бабиного Яру.

Насправді ж радянську політику є за що критикувати — після закінчення Другої світової війни СРСР відмовився від ідеї пам’ятника «жертвам фашистського терору» на місці трагедії. Натомість влада прийняла рішення створити на цій території зону відпочинку. У 1950 році Бабин Яр почали заливати заводськими відходами, що в 1961 році призвело до Куренівської трагедії.

Перший пам’ятник жертвам Бабиного Яру встановили лише в 1976 році. Причому радянська влада завжди акцентувала увагу на загибелі «радянських громадян», а не євреїв. Трагедію єврейського народу намагалися замовчувати — це було зумовлено тодішньою боротьбою з «безрідними космополітами» та «єврейськими буржуазними націоналістами». Напружені відносини між СРСР та Ізраїлем, який згодом став союзником США, підживлювали антисемітизм в СРСР.

Маніпуляція: Росія пропонує Україні «конструктивний» шлях для нормалізації відносин

6 жовтня російське видання «Коммерсантъ» повідомило, що Росія нібито відправила Україні проєкт рішень, які можуть бути прийняті на майбутній зустрічі Зеленського та Путіна. Проєкт складається з 12 пунктів. «Коммерсантъ» згадав у статті лише частину положень:

• повне відновлення дипломатичних відносин, повернення послів;
• зняття економічних обмежень та відновлення транспортного сполучення;
• скасування персональних санкцій;
• підготовка угоди про поставки та транзит газу після 2024 року;
• підтримка будь-яких мирних домовленостей між Україною та «ЛДНР».

Проросійські ЗМІ переказали ці пункти зі своїми коментарями. Наприклад, «Страна» написала, що насправді пропозиції Кремля доволі прийнятні та неконфронтаційні, і відповідають інтересам України. Проте двостороння зустріч для Володимира Зеленського — це, за словами видання, «піар», тоді як Росія висуває конкретні та зважені пропозиції.

В етері каналу «НАШ» багато маніпулювали про необхідність відновлення українсько-російських відносин. Олександр Долженков, колишній депутат від «Опозиційного блоку» та нинішній член партії «НАШІ», закликав обрати прагматичний підхід та поступово домовлятися з Росією хоча би з економічних питань. Євгеній Мураєв пішов далі та запропонував відновлювати відносини не тільки з Росією, а й ще з Білоруссю.

Найбільша проблема «12 пунктів» — вони не пропонують принципово нових рішень. Росія неодноразово заявляла, що виступає за  відновлення російсько-українських відносин. Однак на своїх умовах. Вона не збирається навіть згадувати питання деокупації Криму та відмовляється визнавати себе стороною конфлікту на Донбасі. У запропонованому сценарії Україна все ще має домовлятися з самопроголошеними «ЛДНР», підконтрольними Москві, а не з Росією безпосередньо. Будь-яка «нормалізація» українсько-російських відносин без визнання Росією себе як сторони конфлікту та обговорення Криму — це просування російського порядку денного, а ніяк не «взаємовигідні домовленості».

Ба більше, Росія вже використовує ці 12 пунктів у інформаційній війні. Дмитро Пєсков, прессекретар Володимира Путіна, уже заявив, що від України не поступали конструктивні пропозиції щодо двосторонньої зустрічі. А «Страна» додає до цього: відсутність реакції в Україні — це доказ відсутності бажання миру або ж зовнішнього управління («Захід не дозволяє домовлятися з Росією»). Це той самий класичний наратив російської пропаганди, мовляв, «Україна — неконструктивний партнер, не зацікавлений у мирному врегулюванні».

Ніколи такого не було, і ось знову — маніпуляції про російський газ та Україну

На тлі рекордних цін на газ у Європі та обговорення «12 пунктів» проросійські медіа розповсюджували нові та старі маніпуляції про транзит і постачання російського газу.

Зокрема, Klymenko Time, «Страна» поширили заяву Володимира Путіна про те, що, незважаючи на невигідність українського транзиту, Росія за перші 9 місяців цього року збільшила обсяг транзиту газу на 8%. Проте ця заява маніпулятивна. По-перше, за 9 місяців 2021 року Росія транспортувала на 9% більше газу, ніж було би за умови рівномірної прокачки за нормами, записаними в контракті, однак на 17% менше порівняно з аналогічним періодом 2020 року (перевиконання контракту за 9 місяців року ще не означає, що Росія перевиконає його за рік). Новий контракт з Україною передбачав такі мінімальні обсяги транзиту: у 2020 році — 65 млрд куб. м, у 2021-2024 роки — 40 млрд куб. м на рік. По-друге, з 1 жовтня Росія суттєво знизила транзит через українську ГТС — до 86 млн куб.м на добу (добова норма — 110 млн куб. м).

Нарешті, Росія маніпулює, кажучи про невигідність українського транзиту. Наприклад, потужності для транзиту газу через Україну до Угорщини (найкоротший маршрут для постачання газу в Угорщину) вже оплачені, однак Росія відмовилася їх використовувати та підписала з Угорщиною контракт про постачання газу в обхід України. Крім того, керівництво Оператора ГТС України наполягає, що необхідності в запуску «Північного потоку-2» немає: наразі Україна використовує лише третину від всіх потужностей ГТС (максимальна спроможність — 146 млрд куб. м на рік).

Решта маніпуляцій в українському інфопросторі здебільшого були повторенням старих наративів. Так, Віталій Журавський, екснардеп від «Партії регіонів», в етері «НАШ» розповсюджував інформацію про «незаконні схеми» реверсу російського газу: начебто Україна ще з 2014 року відбирала російський газ на своїй території, оформляла його через іноземні фірми-прокладки та завищувала фактичну ціну газу.

Насправді з 26 листопада 2015 року Україна припинила прямі закупки російського газу. Відтоді Україна закуповувала газ у європейських країн (Польща, Угорщина, Словаччина).  До 2020 року Україна не забирала російський газ на своїй території. Можливість віртуального реверсу — коли російський газ фізично не перетинає кордон, але Україна платить іноземній державі за імпорт газу — з’явилася лише після укладання нової угоди про транзит з РФ. У 2020 році в такий спосіб Україна отримала 45% імпортованого газу.

Той самий спікер, але вже в коментарі для «Першого незалежного» повторив маніпуляцію про те, що нібито Україні вистачає газу власного видобутку. Отже, немає взагалі потреби пов’язувати ціну газу з європейськими ринками.

І це знову неправда. Українського газу недостатньо для задоволення потреб населення — у 2020 році українські державні та приватні компанії видобули 20,2 млрд куб. м. газу, тоді як споживання досягло 31 млрд куб. м. Приблизно така сама ситуація була і в минулі роки. Тому необхідно закуповувати частину запасів на європейському ринку. У такому разі на українському ринку ціна встановлюється за імпортним паритетом.

Імпортний паритет потрібен, щоб Україна могла повноцінно торгувати і заробляти гроші на європейському ринку газу. Якщо ж ціни на газ в Україні будуть менше ринкових європейських, то українським компаніям буде вигідніше експортувати газ, відтак для українських споживачів газу ставатиме все менше.

Інші спікери на проросійських каналах пропонували «шлях виходу з кризи» — нарешті домовитися з Росією про прямі поставки газу.  Юрій Загородній, нардеп від ОПЗЖ, згадував про те, як Медведчук «домовився» про знижку на російський газ ще в 2019 році. Юрій Бойко рекомендував скористатися прикладом Угорщини та укласти довгостроковий контракт на поставки газу. А Денис Ярославський, юрист та частий гість каналу «НАШ», розповів про позитивний приклад Білорусі, яка користується дешевим російським газом. Щоправда, всі спікери забули вказати головне — яку політичну ціну виставить Росія за «дешевий газ»? А також про те, що угода з монополістом — це завжди ризик односторонньої зміни умов контракту. Наприклад, у 2014 році Газпром продавав Україні газ майже вдвічі дорожче, ніж він коштував на європейському ринку.

Наша методологія

Аналітики VoxCheck щодня моніторять сайти й соціальні мережі українських проросійських медіа та визначають головні новини чи теми за тиждень, яким виділили найбільше ефірного часу чи уваги в стрічці новин. Ми визначаємо ключові наративи за тиждень, що минає, та аналізуємо їхнє походження.

VoxCheck шукає фейки та маніпуляції і спростовує їх. В основі перевірки — методика «натисни та перевір». Кожен може перевірити нашу аргументацію та джерела. Перевірка може базуватися тільки на відкритих даних з відповідними посиланнями. Статтю з фактчеком можна публікувати тільки за умови, що її підписали два члени редакційної колегії.