Обличчя ескалації: Путін уже ескалював війну. Семантика не зупинить його подальші кроки
Beta

Обличчя ескалації: Путін уже ескалював війну. Семантика не зупинить його подальші кроки

Photo: unsplash.com / @jauntandjoy
30 Березня 2022
FacebookTwitterTelegram
72

Пристрасні слова президента Байдена у Польщі на вихідних відбивають зростаючий шок і жах, який світ відчуває, спостерігаючи, як росія руйнує Україну.

Втім, тоді як Байден відмовився вибачатися за вираження свого “морального обурення” жорстокістю путіна, глибокий страх спричинити третю світову війну утримує США та Європу від прямого військового втручання. Однак, з України виглядає так, що третя світова війна уже почалася.  

Маріуполь після російського бомбардування, фото DW

Не змігши окупувати Київ за кілька днів, російська армія бомбить цивільних. Не змігши взяти Маріуполь, російські війська влаштували облогу, яка до болю нагадує те, що нацистська Німеччина свого часу робила в рідному місті путіна Ленінграді. Не змігши примусити українців здатися, російські солдати стріляють у протестувальників та людей, які намагаються евакуюватися, а також депортують українських мирних жителів до росії. Ракети вже влучили за 30 км до Польщі, a начинений бомбами дрон упав у Загребі, росія погрожує ядерним ударом та вторгненням до країн-членів ЄС Фінляндії та Швеції. Незважаючи на заяви путіна про те, що він сконцентрується  на східних регіонах, росія продовжує атакувати Київ та переміщувати війська на захід. Візит президента Байдена до Польщі росія “вітала” інтенсивними повітряними атаками на найближче до Польщі українське місто – Львів.

Це і є ескалація. І ця ескалація – не відповідь на присутність військ НАТО в Україні. Це не відповідь на присутність літаків НАТО в українському небі. Це одностороння ескалація, що базується повністю на тому, чи може путін отримати те, що хоче. Здається, що як хулігана у шкільному дворі, його особливо дратує непоступливість слабшої жертви.

Коли його спитали про те, чи він не боїться реакції путіна на свої слова, президент Байден відповів: ​​”Він зробить те, що задумав.” Якщо це так, то що мають робити США та Європа?

Ми залишимо конкретне військове рішення на розсуд військових експертів. Однак як поведінкові економісти з експертизою в теорії ігор та людській поведінці, ми можемо говорити про необхідність правильної відповіді у правильний час.

Уявімо найкращий можливий сценарій: що смілива українська армія, незважаючи ні на що здолала агресію, провела контрнаступ та звільнила Херсон і Донецьк. Що робитиме путін?

Він абсолютно точно задіє усі можливі шляхи ескалації, які зможе. Це може бути хімічна зброя, це може бути тактична ядерна зброя в Україні чи “просто” нескінченні ракетні атаки допоки в українських містах не залишиться жодної будівлі.

Ця ескалація відбудеться незважаючи на те, переможе українська армія самостійно чи за допомогою партнерів із країн НАТО. Якщо путін захоче “обгрунтувати” ескалацію, він скаже, що НАТО його спровокувало. Він уже назвав санкції “оголошенням війни.” Для нього реальність не має значення – це очевидно, якщо хоча б кілька хвилин подивитися російське державне ТБ.

Відсутність сильної відповіді, коли росія анексувала Крим у 2014 році, не відвернула бомбардування Києва у 2022. Відсутність воєнної відповіді на російську атаку на військові цілі в Україні не відвернула росію від атаки на цивільних. Бездіяльність не відвернула путінську ескалацію і не відверне її надалі. Але дії можуть.

Дії можуть бути різними. Діяти може (але не обов’язково має) НАТО. Діяти можуть країни-підписанти  Будапештського меморандуму (США та Британія), які дали гарантії суверенітету України. Діяти можуть сусіди України Польща та Словаччина, якщо вони впевнені у гарантіях, які їм дає Стаття 5 НАТО у випадку, якщо російські сили вторгнуться до них на землі чи у повітрі. Дії можуть (але не мають) включати безпосередню військову присутність. Вчасне надання Україні винищувачів та систем ППО може бути добрим початком.

Є багато можливостей діяти, але важливо діяти швидко, радше ніж фокусуватися на тому, що не зроблять ЄС та США, і що обіцяє зробити путін.

Наприклад, якби НАТО та його партнери зібрали війська на “навчання” вздовж російського кордону в грудні та січні, росія двічі подумала б перш ніж надсилати більшість своїх військ до України у лютому. Дати страху ескалації зв’язати собі руки – це як почати грати в шахи давши супернику три ходи фори. Однак, навіть із трьома ходами фори ще не пізно почати грати. Звісно, загиблих у Харкові та Маріуполі не повернути, але можна убезпечити від такої долі Київ та Львів. Якщо світ надішле росії чіткий сигнал про готовність боротися з нею зараз, він уникне необхідності дізнатися, як виглядає наступна путінська ескалація. Вдавшися до рішучих дій зараз, ми маємо час не допустити створення концтаборів у квітні, застосування хімічної зброї у травні й тактичних ядерних ударів у червні.

Деякі лідери США та НАТО все ще знаходяться у “доескалаційній” реальності 2014 року. Ми чуємо розмови про перемир’я на умовах визнання російського контролю над Кримом та відмови від Донбасу та дискусії щодо правильного ступеню нашого обурення. Українці з підозрою ставляться до можливих компромісів. Вони точно знають, як виглядає ескалація – вони передбачали її вісім років та страждають від брутальної ескалації вже чотири тижні. Українці не бояться битися – вони це довели – але бояться, що їх продадуть. Вони бояться, що підтримка, яку вони отримують від решти світу, буде достатньою, щоб гарантувати постійну ескалацію, але не для того, щоб її відвернути.

Автори: Юрій Городніченко (UC Berkeley), Анастасія Федик (UC Berkeley – Haas School of Business), Таня Бабіна (Columbia University), Тетяна Балюк (Emory University), Джеймс Ходсон (AI for Good Foundation)

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний