Оперативна оцінка руйнувань та економічних втрат у секторі централізованого теплопостачання, спричинених російською агресією в Україні

Оперативна оцінка руйнувань та економічних втрат у секторі централізованого теплопостачання, спричинених російською агресією в Україні

Photo: ua.depositphotos.com / brianguest
18 Жовтня 2022
FacebookTwitterTelegram
4102

Масований ракетний обстріл, що стався 10 жовтня, за офіційними даними пошкодив 11 «важливих інфраструктурних об’єктів». Беручи до уваги знеструмлення сотень населених пунктів, повідомлення військово-цивільних адміністрацій  та регіональних ЗМІ, вже зараз можна сказати, що більшість цих об’єктів належить до енергетичної інфраструктури. Зважаючи на те, що за всі 7 попередніх місяців війни було пошкоджено 13 великих об’єктів електричної та теплової генерації, сфокусований обстріл критичної цивільної інфраструктури перед опалювальним сезоном свідчить про зсув у воєнній тактиці росії.

У цій статті представлено результати монетарної оцінки збитків від руйнувань теплової інфраструктури, завданих росіянами. Оцінка завданої шкоди та економічних втрат станом на 22 вересня 2022 року (даних про збитки через атаку 10 жовтня ще немає): прямі збитки фізичній інфраструктурі сектору централізованого теплопостачання (ЦТ)  становлять 395 млн дол.; економічні втрати сектору, що включають недоотримані доходи теплокомуненерго, а також додаткові бюджетні витрати для забезпечення людей теплом протягом найближчого опалювального сезону, перевищують 3.9 млрд доларів. 

Характеристика сектору централізованого теплопостачання  до початку повномасштабного вторгнення росії

До війни сектор централізованого теплопостачання (ЦТ) забезпечував опаленням близько половини всіх житлових багатоквартирних будинків в Україні (83 590 будинків) та 16 267 громадських будівель [1]. Крім того, близько 40% усіх будівель, під’єднаних до ЦТ, отримували з мережі гарячу воду для побутових потреб. Сумарна кількість спожитої теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання усіма споживачами, під’єднаними до мереж ЦТ (куди крім побутових споживачів та бюджетних закладів відносяться також промислові споживачі) у 2020 році становила 103,4 ТВт/год. На промисловість при цьому припадала третина усього спожитого тепла.  

В Україні в системах ЦТ теплоносій для опалення та гарячого водопостачання виробляють здебільшого котельні та теплоелектроцентралі (ТЕЦ).  У 2015 році ці два типи підприємств сумарно виробили понад 80% усієї теплової енергії (якщо рахувати не лише ТЕЦ загального користування, а й ТЕЦ підприємств – понад 90%). Переважно для приготування теплоносія використовують природний газ та кам’яне вугілля; в останні роки зростала частка біопалива (рис. 1).

Рисунок 1.

Джерело даних: Карп І., Нікітін Є., П’яних К., Сігал О. та ін. Стан та шляхи розвитку систем централізованого теплопостачання в Україні: У 2 кн. – Кн. 1 – Київ: Наукова думка, 2021 – С. 11.

До споживачів теплоносій транспортується мережею трубопроводів, найчастіше прокладених під землею. Загальна довжина трубопроводів мережі ЦТ у 2017 році становила 20100 км у двотрубному вимірі [2]. Найдовші мережі ЦТ знаходяться у місті Києві та Дніпропетровській області. При цьому, станом на кінець 2017 року 38% усіх мереж в Україні були в аварійному стані та потребували заміни. 

Методика розрахунків

При оцінці наслідків російської агресії для сектора ЦТ в Україні використовується методологія Post-Disaster Needs Assessments (PDNA), розроблена Світовим Банком, ООН та ЄС. Методологія розрізняє поняття «руйнувань» (або «пошкоджень») та «економічних втрат». При оцінці руйнувань/ пошкоджень оцінюються прямі збитки, завдані фізичній інфраструктурі, а також монетарний вимір цих збитків, що обраховується як вартість заміни зруйнованого майна. 

Економічні втрати оцінюються як зміни у фінансових потоках, спричинені війною. Це втрати доходів або надлишкові витрати, пов’язані з вимушеною зміною обставин господарювання. До них відносяться падіння попиту на теплову енергію, зменшення доходів теплопостачальних організацій, додаткові урядові витрати або витрати місцевих бюджетів, викликані потребою задовольняти попит у тепловій енергії, коли інфраструктура зруйнована та ін. 

Дані щодо зруйнованих об’єктів теплопостачальної інфраструктури отримані від Міністерства регіонального розвитку, проєкту Київської школи економіки «росія заплатить», а також з відкритих джерел станом на 22 вересня 2022 року.

Цей аналіз враховує збитки на рівні генерації й транспортування. Хоча технологічно споживач належить до системи ЦТ, методологія PDNA відносить руйнування житлових багатоквартирних будинків, бюджетних закладів та промислових підприємств до інших секторів.

І. Прямі збитки або монетарна оцінка руйнувань

А. Генерація 

За інформацією Мінрегіону, станом на 22 вересня 2022 року в Україні зазнали пошкоджень різного ступеню 11 із 95 ТЕЦ, 3 ТЕС, а також 345 котелень (із них 13 повністю зруйновано) – рис. 2. Відомо, що Авдіївська, Кременчуцька, Охтирська, Сєвєродонецька, Харківська ТЕЦ-3 та Чернігівська ТЕЦ мають «значні» руйнування. Інформації щодо ступеня пошкодження Зміївської ТЕС та Слов’янської ТЕС у відкритих джерелах не знайдено. Про інші об’єкти теплової генерації (Зеленодольска ТЕС, Есхарська, Сумська, Миколаївська та Харківська ТЕЦ-5) відомо, що вони «пошкоджені». Щодо котелень відомо, що найбільше з них пошкоджено у Харківській (понад 130) та Київській (близько 60) областях. 

Рисунок 2. Розподіл пошкоджених об’єктів теплоенергетики за областями

Кількість пошкоджених котелень в постраждалих областях, відсоток – частка пошкоджених котелень із загальної кількості котелень в області. Дані станом на 09.06.2022. Джерело – Мінрегіон

Для оцінки прямих збитків об’єктам теплової генерації використано два методи: у випадку ТЕЦ та ТЕС монетарна оцінка завданих збитків фізичній інфраструктурі визначається на основі відсотка руйнувань відносно чистої балансової вартості основних засобів підприємства. Для таких об’єктів, що мають «значні» руйнування відсоток руйнувань прийнято за 80%, для «пошкоджених» – 30%, для тих, про які інформація відсутня – 50%. 

Оскільки майже всі великі об’єкти теплової генерації в Україні зведено у 1950х-1970х роках і вони не проходили повної модернізації, основні засоби підприємств (турбіни, котли, автоматика, циркуляційні насоси, а також будівлі, транспорт тощо) суттєво зношені. До прикладу, фінансова звітність за 2020 рік ТОВ «Технова», що експлуатувала Чернігівську ТЕЦ, свідчить, що амортизація основних засобів становить 91%. Відповідно поточна ринкова вартість (чиста балансова вартість) Чернігівської ТЕЦ становить 464 млн грн проти майже 5 млрд грн первісної вартості активів. Тому здебільшого оцінки прямих збитків теплової інфраструктури, попри значні руйнування, мають відносні малі значення у грошовому вираженні. 

Водночас різні стандарти складання фінансової звітності демонструють викривлення застосування такого методу: так, фінансова звітність Зміївської ТЕС, що належить компанії «Центренерго», за документами має знос основних засобів на рівні 5%, попри те, що сама станція зведена у 1960-х роках й не проходила повну модернізацію. Маючи на увазі ці обмеження, загальна оцінка прямих збитків  ТЕЦ та ТЕС за балансовим методом становить 322 млн дол. (рис. 3).

Рисунок 3.

Розмір квадрата – встановлена теплова потужність (діапазон від 2 до 1651 МВт), цифра – чиста балансова вартість основних засобів, млн дол (2020). Джерело – форма 1 фінансової звітності підприємств

Для оцінки руйнувань котелень застосовувався інший метод – так званий метод амортизованої вартості заміщення. Цей метод дозволяє оцінити поточну вартість основних засобів за відсутності інформації про їхню справедливу ринкову ціну з огляду на брак аналогічних активів у ринковому обігу та відсутність консолідованої фінансової звітності, складеної за міжнародними стандартами, щодо цих активів. У випадку котелень цей підхід полягає в дисконтуванні вартості капітальних інвестицій на одиницю встановленої потужності на очікуваний ступінь зносу.

Оскільки деталізована інформація щодо пошкоджених котелень недоступна, середня встановлена потужність для однієї котельні розраховувалась як математичне сподівання (тобто як зважене середнє значення). Державна служба статистики дає інформацію про кількість котелень та структуру виробництва тепла котельнями різної встановленої потужності. Відповідно, при очікуваній встановленій потужності котельні у 5,4 МВт, припущенні про середнє значення руйнувань на рівні 40%, припущенні про рівень зносу у 60%, та вартості капітальних інвестицій на 1 МВт встановленої потужності у 70,000 тис. дол, вартість пошкоджених основних засобів котелень оцінено у 22 млн доларів.

В. Транспортування 

Для оцінки прямих збитків тепловим мережам я відштовхувався від припущення, що частка пошкоджених теплових мереж у кожній області відповідає частці пошкоджених об’єктів генерації в цій області. Відповідно, маючи дані Державної служби статистики про протяжність теплових мереж у регіональному розрізі, розраховану частку руйнувань об’єктів генерації (8% для Харківської області, 5% – для Луганської, 4,6% – для Київської тощо) та вартість заміни 1 км теплових  мереж у двотрубному вимірі, що в Україні становить близько 9 млн грн для магістральних трубопроводів, загальні збитки тепловим мережам за описаним вище методом амортизованої вартості заміщення оцінено на рівні 50 млн доларів (рис. 4). Загальна протяжність пошкоджених мереж у двотрубному вимірі за такого підходу оцінено у 383 км.

Рисунок 4.

На графіку: довжина лінії – протяжність мережі, а її товщина – відсоток руйнувань

Відтак, за наведеними розрахунками, прямі монетарні збитки теплопостачальній інфраструктурі на рівні генерації та транспортування станом на 22 вересня 2022 року становлять 395 млн дол [3].

ІІ. Економічні втрати 

При оцінці економічних втрат (змін у фінансових потоках, спричинених війною) я враховував (1) недоотриманий дохід теплопостачальними організаціями, а також (2) додаткові витрати бюджетів різного рівня для забезпечення тепловою енергією споживачів у населених пунктах із пошкодженою або зруйнованою  тепловою інфраструктурою у найближчий опалювальний сезон.

А. Недоотриманий дохід теплопостачальними організаціями

Оцінка недоотриманого доходу – це очікуване зниження відпуску теплової енергії (тобто різниця між фактичним обсягом виробленої енергії до повномасштабного вторгнення та після нього) помножене на її собівартість на визначеному часовому горизонті (для ТЕЦ горизонт брався 15 років, для котелень – 10 років [4]). Розраховуючи очікуване падіння відпуску енергії, я відштовхувався від доступної у відкритих джерелах інформації [5] про зменшення кількості населення у постраждалих населених пунктах і припускав відповідне стале падіння попиту. 

Я припускав, що у випадку зменшення попиту (кількості населення) на більш як 50% ТЕЦ не буде відбудовано, оскільки таке зниження навантаження спричиняє значне падіння ефективності виробництва енергії навіть для ТЕЦ із високим коефіцієнтом використання встановленої потужності. Відповідно, на горизонті 15 років – очікуваного терміну залишкової експлуатації об’єкта – підприємство не отримає доходу з продажу теплової енергії з цього об’єкта (недоотриманий дохід від продажу електричної енергії тут не враховувався). Такими ТЕЦ, що не будуть відбудовані через значне падіння попиту, є, за вищенаведеними припущеннями, Авдіївська, Сєвєродонецька, Есхарська ТЕЦ, а також Зміївська та Слов’янська ТЕС. Щодо ТЕЦ та ТЕС, які будуть відбудовані, зроблено припущення, що впродовж двох років до введення в експлуатацію ці об’єкти також недоотримуватимуть дохід. За допомогою таких припущень я визначив обсяг енергії, що не буде відпущена теплопостачальними організаціями внаслідок російського вторгнення.

Далі я розрахував обсяг чистої поточної собівартості виробництва теплової енергії (LCOH, levelized cost of heat) для ТЕЦ та котелень. Цей метод дозволяє оцінити собівартість виробництва одиниці теплової енергії з урахуванням усіх витрат протягом життєвого циклу об’єкта генерації. До витрат на виробництво енергії цей метод відносить (1) капітальні витрати, (2) операційні та сервісні витрати, (3) вартість палива та (4) вартість виводу ТЕЦ/котельні з експлуатації. Оскільки комунальні теплопостачальні організації в Україні, як правило, не генерують прибутку (більшість, навпаки, дотуються місцевими бюджетами), обсяг недоотриманого доходу оцінено лише на основі собівартості виробництва тепла (для ТЕЦ це 3,03 центи за КВт/год, або 1253 грн за Гкал/год; для котелень – 6,05 центів за КВт/год; в обох випадках паливо – природний газ), без норми прибутковості – рис. 5.

Рисунок 5.

Об’єкти генерації ранжовані за обсягом довоєнного (2020) виробництва теплової енергії, МВт/год на рік. Довжина лінії – оцінка недоотриманого доходу. Джерело – звітність підприємств. Недоотриманий дохід – власні оцінки

Таким чином, чиста поточна вартість недоотриманого доходу теплопостачальними організаціями становить понад 3,26 млрд дол.

В. Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів для відновлення доступу до теплової енергії

З урахуванням падіння попиту, обсяг теплової енергії, який потрібно замістити іншими джерелами – коли через руйнування чинні об’єкти теплової інфраструктури недоступні – орієнтовно становить 8,5 ТВт/год [6]. Щоб виробити цей обсяг теплової енергії мобільними газовими котельнями – це одне з рішень, що впроваджується сьогодні, – потрібно понад 245 млн дол. Тут враховано капітальні інвестиції (для 1,33 ГВт встановленої потужності), операційні витрати та вартість палива протягом одного року роботи таких котелень. Обсяг палива, необхідний для роботи цих котелень, за моїми підрахунками, становить близько 78 млн куб.м.[7] При поточній ціні 2514 дол за 1000 куб.м. (місячний ф’ючерс на біржі ТТF), такий обсяг палива коштує 195 млн дол., що становить понад три чверті від загальних витрат на таке рішення.

Таким чином, загальні непрямі втрати сектору ЦТ внаслідок російського вторгнення оцінено у  3,51 млрд дол. Разом, станом на 22 вересня 2022 року, прямі та непрямі втрати сектору централізованого теплопостачання становлять щонайменше 3,9 млрд доларів.

Висновок та подальші роздуми щодо відбудови

Станом на 22 вересня 2022 року, оцінка прямої шкоди, завданої сектору централізованого теплопостачання, становить 395 млн дол, а оцінка непрямих втрат – щонайменше 3,51 млрд доларів. Звісно, масовані обстріли росією об’єктів цивільної інфраструктури України 10 жовтня значно підвищать оцінки заподіяної шкоди та непрямих втрат. 

Проте з точки зору відбудови, потрібно зважати на наступне. Сектор ЦТ до війни був найменш реформованим з усіх енергетичних секторів України. Через відсутність системних інвестицій втрачався технологічний темп та ефективність генерації й транспортування енергії. Щороку міста [8] в Україні відмовлялися від централізованого теплопостачання на користь індивідуального опалення. 

Втім, існують суттєві аргументи на користь того, що сучасне та ефективне централізоване теплопостачання є кращим вибором для більшості українських міст. Ключова перевага сучасної системи ЦТ в тому, що теплоносій для опалення та гарячого водопостачання може вироблятися і зі скидного тепла промислових підприємств (так опалюється цілий район у Гамбурзі), і зі стічних вод завдяки потужним промисловим тепловим насосам –  і навіть із тепла супермаркетів. Виходить, що сучасне ЦТ дозволяє місту використовувати локальні джерела тепла, таким чином позбуваючись залежності від імпортованого газу. Те, що в українських споживачів викликає незадоволення, – тобто саме неможливість регулювати кількість спожитого тепла і таким чином впливати на платіжку, – вже давно вирішується завдяки проєктам реконструкції системи опалення багатоквартирного будинку. 

Нарешті, дорожня карта Міжнародної енергетичної агенції до безвуглецевої Європи 2050 визначає сучасне ЦТ одним із рішень, що дозволять досягнути сталого енергетичного розвитку. Саме тому післявоєнну відбудову теплової інфраструктури за принципом «відбудувати краще, ніж було до того», доцільніше планувати з перспективою модернізації сектору централізованого теплопостачання, а не встановлення індивідуальних котелень.  

Дисклеймер. Повномасштабне військове вторгнення росії в Україну з масштабними руйнуваннями, колосальними економічними та людськими втратами  триває вже майже вісім місяців. Київська школа економіки із партнерами з перших днів російського вторгнення розпочала системний підрахунок збитків та втрат завданих Україні військовими діями. Для студентів економічних магістратур КШЕ (програми з економічного аналізу та економіки бізнесу та фінансів), оперативно був запроваджений окремий прикладний курс – Військова дослідницька лабораторія, в рамках якого студенти підраховували збитки, втрати та необхідні ресурси для відновлення для окремих секторів економіки. Результатом роботи стала і ця аналітична записка.

[1] Карп І., Нікітін Є., П’яних К., Сігал О. та ін. Стан та шляхи розвитку систем централізованого теплопостачання в Україні: У 2 кн. – Кн. 1 – Київ: Наукова думка, 2021 – С. 20-22.

[2] 1 км зворотного та 1 км подавального трубопроводу у двотрубному вимірі  рахуються як 1 км.

[3] Загальні прямі збитки:  ТЕЦ та ТЕС – 322 млн дол.; котельні – 22 млн дол.; теплові мережі – 50 млн дол.

[4] При очікуваному життєвому циклі для ТЕЦ 50 років та котельні – 40 років і припущенні про рівень амортизації активів на рівні 70% – такий горизонт розглядається як залишковий термін експлуатації цих об’єктів. 

[5] Наприклад, тут про Авдіївку, чи Миколаїв.

[6] За відсутності кращої інформації ця оцінка базується на  припущенні, що відсоток руйнувань об’єкта генерації відповідає рівню падіння виробництва теплової енергії (при оцінці залишкової потреби на теплову енергію враховано падіння попиту, що, в свою чергу, оцінено на основі повідомлень ЗМІ про зменшення населення у  населених пунктах, де розташовані об’єкти генерації).

[7] Для вироблення 8.5 ТВт/год теплової енергії з природного газу при теплоті згоряння природного газу 0.126 МВт*год/м3 та ККД котелень 85%.

[8] наприклад, https://city-izyum.pp.ua/kupyansk-refuses-central-heating/

Автори
  • Микола Кузін, студент економічної магістратури Київської школи економіки

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний