Внаслідок повномасштабної війни Україна зазнала відпливу людського капіталу. Ця втрата негативно впливає на економічну ефективність, робить інфраструктуру дорожчою в перерахунку на душу населення та знижує спроможність громадянського суспільства, оскільки частина активних і продуктивних людей покинули Україну. Що це означає для українського ринку праці та що його очікує після війни? Юлія Мінчева, «Вокс Україна», та Юрій Гайдай, Центр економічної стратегії, обговорили ці питання з Тіто Боері, професором економіки Університету Бокконі, у подкасті «Що з економікою».
«Відплив мізків»
Людський капітал важливий не лише для відновлення України, а й для її зростання. Ми стурбовані “відпливом мізків”, пов’язаним із війною. Це стосується значної частини українців, причому певної категорії — йдеться про людей з високим рівнем освіти та добрим здоров’ям. Виїхало багато жінок і дітей. Якщо вони знайдуть роботу за кордоном, їхні родини, особливо чоловіки, можуть із часом приєднатися до них.
Підтримка українських біженців
Український випадок відрізняється від інших. На європейському рівні спостерігається набагато більше солідарності у прийнятті українських біженців, включно зі змінами в Директиві ЄС про тимчасовий захист, яка дозволяє біженцям обирати країну призначення в Європі та відразу (без періоду очікування) працювати у приймаючій країні. Українці можуть обирати країни, які пропонують кращі можливості та мають сильну українську громаду. Також для них є певна [фінансова – ред.] підтримка. Таких можливостей не було для попередніх потоків біженців (наприклад, під час сирійської кризи).
Досвід інших країн
Ми проаналізували досвід країн, які пережили військові конфлікти в Європі за останні 40 років. Це були переважно громадянські війни, але мали місце і вторгнення інших країн. Ми подивилися, якою була подальша доля людей, які стали біженцями через ці війни. Значна частина біженців повернулися до рідної країни. Але, незважаючи на вищу освіту, їм було не так легко реінтегруватися.
Повернення українців додому
Більшість досліджених нами випадків показують, що особи, які мають родичів у рідній країні, повертаються додому для возз’єднання сім’ї. Більшість таких людей повернеться в Україну, і європейські країни мають сприяти відбудові українського ринку праці. Повернення біженців в Україну після війни буде надзвичайно важливим.
Водночас ми маємо справу з індивідуальними рішеннями. І не виключено, що деякі біженці вирішать залишитися в приймаючій країні. Тут, я думаю, ні для Європи, ні для України не буде хорошою стратегією не інтегрувати українських біженців. Люди, які залишають країну, не обов’язково забирають свій розум, свої ідеї та проекти назавжди. Якщо вони зможуть зберегти контакт із рідною країною — а це можливо, особливо якщо Україна стане членом ЄС — вони зможуть залишити ідеї в країні. Навіть якщо люди переїжджають, ідеї залишаються. Італія – країна, яка пережила еміграцію молодих, добре освічених людей, які поїхали до інших європейських країн. Це, звісно, втрата, але ми підтримуємо контакти з цими людьми, і вони роблять великий внесок у багато проектів і заходів в Італії. Тому я вважаю, що Європа повинна вітати біженців з України і робити все можливе, щоб надати підтримку біженцям і Україні.
Перспективи ринку праці в Україні
Людський капітал є важливим чинником швидкої відбудови України. Безперечно, в Україні є проблема із пропозицією робочої сили. Так було ще до війни та пандемії. Порівняно з іншими країнами, жінки надто мало залучені до ринку праці. Також є проблема з безробіттям і демографічною ситуацією — кількість зайнятого населення скорочується.
Міграція може бути частиною рішення. Можливо, після війни напрям і розміри міграції зміняться. Люди із Західної Європи можуть вирішити переїхати в Україну, щоб зробити свій внесок у відбудову, тому що тут буде багато можливостей для роботи. Також в Україну можуть приїхати люди (нині не дуже очікувані) з Білорусі та Росії. У майбутньому Україна може успішніше залучати людей з інших частин світу. Без сумніву, відбудова вимагатиме багато робочої сили, і цей попит можна задовольнити лише більш значними міграційними потоками.
В Україні також є значне регіональне неспівпадіння: люди розташовані в одних областях, фірми – в інших. Велика кількість внутрішньо переміщених осіб сприяє цій проблемі, і її слід вирішити. Хороша інфраструктура та відбудова житлового фонду будуть необхідними для забезпечення функціонування ринку праці в нових умовах.
Ми розробили кілька пропозицій для реконструкції України та розвитку її ринку праці:
- надати пріоритет розвитку людського капіталу – як навчанню дітей, так і перепідготовці працівників;
- збільшити участь жінок у робочій силі;
- спростити підбір працівників і вакансій;
- запровадити страхування на випадок часткового безробіття (щоб людина могла отримувати певну державну підтримку навіть якщо вона має роботу);
- захистити найбільш уразливі верстви населення (серед них ветерани, безробітні, працівники похилого віку);
- покращити розподіл сімейних обов’язків між чоловіками та жінками;
- знайти шляхи співпраці з українцями в різних країнах для обміну ідеями.
Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження».
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
