Війна важко ранить Україну, особливо її східну і південну частини. Деякі села та міста стерті з лиця Землі і вже ніколи не стануть такими, як були. Як відновити зруйновані міста та створити умови для повернення туди людей – Юлія Мінчева, VoxUkraine, поговорила з професором Лондонської школи економіки Верноном Хендерсоном у подкасті «Що з економікою».
Передумови. Після Другої світової та Корейської війни були успішні приклади відбудови великих міст. Однак Німеччина була досить розвиненою навіть до війни, тоді як населення Кореї зростало. В Україні інший контекст. Україна входить до числа найбідніших країн Європи. Починаючи з радянських часів, вона мала низькі показники економічного зростання порівняно з іншими країнами колишнього радянського блоку, наприклад, Польщею. Населення України скорочується протягом останніх 20-30 років через зниження народжуваності та міграцію в інші країни. Україна має історичну сільськогосподарську базу, переважно в центрі країни. Східна частина була індустріальною і тому порівняно більш багатою. Це була важка промисловість радянського типу, яка не була дуже конкурентоспроможною на західних ринках. Ця галузь стрімко занепадала ще до анексії Криму та окупації частини Східної України. ЇЇ підтримувала торгівля з Росією. Після 2014 року торгівля різко впала, і, дивлячись у майбутнє, ми не очікуємо її відновлення.
Отже, Схід втратив частину своїх ринків і потребує економічних перетворень. Така ж ситуація була на Середньому Заході Сполучених Штатів або в центральному районі Манчестера Великобританії. Піттсбург і Манчестер є хорошими прикладами міст, які успішно трансформувалися. Ці міста зрештою стали меншими, але все ще приємними місцями для життя. Детройт не зміг успішно трансформуватися, але він все ще існує.
Відбудова східної частини України. Серед викликів – величезні руйнування на Сході, біженці звідти, які переїхали у західну частину України, а потім частково покинули Україну.
Перед Україною стоїть важкий політичний вибір при спробах якомога більше заселити Схід. Ви можете відбудувати міста, але чи повернуться люди, чи буде для них робота? Якщо ви створите робочі місця, але українцям не буде де жити, у вас будуть проблеми. Треба продумати все. У першому раунді відновлення ми побачимо, які населені пункти розвиваються, куди люди хочуть повернутися. Нам потрібно буде зосередитися на відновленні саме таких місці.
Велика проблема — «слон в кімнаті», — полягає в тому, що люди, які можуть робити інвестиції в східний регіон, бачать ризик ще однієї війни, ще одного вторгнення. Тому потрібне політичне врегулювання, гарантії компенсації для інвесторів. Треба сказати: «у нас страхування на військовий час. Якщо ви інвестуєте сюди, а ваші об’єкти будуть зруйновані під час війни, ми компенсуємо вам». Уряд повинен мати фінансову спроможність виплатити такі страхові вимоги.
Інший варіант — субсидування інвестиційних кредитів і, можливо, фірм на Сході. Занепокоєння полягає в тому, що уряд спробує підтримати традиційні галузі промисловості на Сході або продемонструвати фаворитизм. Вони можуть надати контракти жменьці фірм, які мають тісні зв’язки з урядом і неконкурентоспроможні на ринку. Це зашкодить довгостроковому розвитку України.
Тоді що буде економічною базою відновлення Сходу? Уряд може допомогти, надаючи робочі місця в державних установах, які не обов’язково повинні бути в столиці, спрямовуючи більше інвестицій в університети, в охорону здоров’я, але самі міста також повинні знайти нову економічну базу.
Міста і села. Ми хочемо, щоб люди певною мірою повернулися на схід, але проблема в селах. Ми бачили це в інших країнах — люди виїжджають із сіл чи містечок у великі міста. Україна вже дуже урбанізована — 70% населення живе в містах. Процес обезлюднення сіл, мабуть, триватиме і він, на жаль, посилився через війну. Через війну багато сіл зникає, тому що їх знищили, там нічого не залишилося — ні будівель, ні людей. Деякі села виживуть і знайдуть свою економічну базу, наприклад, туризм, сільське господарство чи переробну промисловість, але сільський сектор стане ще меншим.
Молоді люди хочуть поїхати в міста для навчання, роботи та перевірки власних можливостей. У Києві відувається централізація, і ми очікуємо, що вона триватиме. Але, ймовірно, деякі інші міста будуть розвиватися, оскільки вони будуть залучати молодь із сіл.
Житло. Україна має дуже високий рівень власності на житло, що досить незвично. Проблема власності складна. Люди володіють своїми квартирами, але земля (на якій ці квартири розташовані) є власністю держави, і вона виділяється на місцевому рівні непрозоро. Ми хотіли б трансформувати житловий ринок подібно до інших країн, де землю продають з аукціону забудовникам.
Сподіваємося, що людям, які втратили житло, будуть видані ваучери на довоєнну вартість їхніх квартир чи будинків. Однак цього може бути недостатньо, оскільки вартість відновлення житла може бути вищою, ніж попередня вартість знищеного майна, особливо на Сході, де ринкові ціни були не такими високими. Ймовірно, їм знадобиться більше грошей, щоб мати можливість купити нове житло.
Україна збирається будувати нове житло. І моя порада — не робити його “радянським”. Зробіть його іншим — більш енергоефективним; дайте людям більше різних можливостей для оренди; у менших містах зробіть вибір на користь користь будівель меншої площі — на одну сім’ю.
Координація допомоги.
Я провів багато часу в провінції Ачех, у Індонезії. Наприкінці 2004 року сталося цунамі, яке знищило столицю, де проживало близько півмільйона жителів. Від цієї події загинуло близько 130 тисяч осіб. Тож це не була густонаселена територія.
Координація допомоги була “вільною”, тому що різні агенції з надання допомоги хотіли підтримати різні сфери і використовували різні типи обліку. Ми по-різному взаємодіємо з місцевим і національним урядом. Національний уряд хотів мати контроль над допомогою, але уряд провінції Ачех був формально незалежним у плані політичного врегулювання і також мав контроль над допомогою. Я очікую, що так буде і в Україні. Відродження України відбуватиметься за рахунок міжнародної допомоги. Кожен донор має різну звітність і різні пріоритети. Україна має не дуже добру репутацію з точки зору корупції, і це стане причиною занепокоєння міжнародних агентств щодо того, як витрачаються гроші та як ведеться бухгалтерський облік. Тож вам потрібен якісний процес обліку та збір даних, який зараз в Україні дуже слабо розвинений.
Йде дискусія про роль місцевої та центральної влади у процесі відбудови. Деякі проекти можуть бути передані місцевим органам влади, оскільки там краще розуміють місцеві умови, чого вони хочуть і що їм потрібно. Викликає занепокоєння лише те, що органи місцевого самоврядування мають невеликий досвід реалізації інфраструктурних проектів через економічні умови останні 30 років. Виходом може стати залучення наставників, наприклад, урядів інших країн, які візьмуть шефство над певними містами та нададуть постійну допомогу в розбудові інституційної та бухгалтерської спроможності. Це допоможе місцевим органам влади стати більш професійними.
Ми вдячні Єлизаветі Доронцевій, аналітикині «Вокс Україна», за транскрибування тексту подкасту та Ксенії Алеканкіній, комунікаційній менеджерці «Вокс Україна», за редагування тексту.
Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження».
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
