Черговий гість подкасту «Відбудова» – Микола Колісник, заступник міністра енергетики України. З ним ми поговорили про готовність країни до зими, про імпорт електроенергії, тарифи, вплив кліматичних змін на генерацію, перспективи атомки та європейське майбутнє української енергетики.
Про удари по інфраструктурі та адаптивність
Найгірший наслідок останніх ударів росіянами по нашій інфраструктурі – це те, що ми втратили 9 МВт маневрової потужності тепло- та гідроелектростанцій. Це саме той тип генерації, який дає нам змогу покривати попит у вечірні та ранкові пікові години.
Щоб упоратися з цим, використовується імпорт електроенергії з дружніх країн-сусідів. Це стало можливим завдяки двом речам. По-перше, кілька років тому Україна почала десинхронізацію з пострадянським енергетичним простором та синхронізацію з об’єднаною енергетичною системою Європейського Союзу. Це дозволяє імпортувати електроенергію та уможливлює комерційну співпрацю з нашими країнами-партнерами в майбутньому.
Ключові тези подкасту зібрав Максим Йовенко, асистент проєкту «Індекс реформ»
По друге, уряд дозволив підприємствам працювати без відключень, якщо вони імпортують від 80% їхніх потреб в електроенергії. В цьому механізмі особливо зацікавлені великі підприємства. Часто вони працюють у три зміни, а тому їм особливо потрібна безперебійна робота, адже зупинка – це завжди колосальні втрати.
Інший вид важливих споживачів – це об’єкти критичної інфраструктури. Їхня безперебійна робота є пріоритетною, тому уряд напрацював інструменти для встановлення резервної генерації для власних потреб. Це багато різних технічних рішень: системи накопичення енергії, газо- та дизельгенератори, газопоршневі установки і т.д.
Ці рішення дають змогу забезпечити безперебійне постачання електроенергії у школи, лікарні та інші об’єкти такої інфраструктури. Однак, що не менш важливо, вивільнений об’єм електроенергії пропорційно розподіляється серед побутових споживачів.
Про експорт електроенергії
Україна не експортує і не збирається експортувати електроенергію (розмова відбувалася у липні — ред.). За визначенням, коли наявний дефіцит у внутрішній системі, то нам не залишається нічого на продаж за кордон.
Звісно, до повномасштабного вторгнення Україна генерувала значну кількість електричної енергії. Чого варта лише окупована найбільша в Європі Запорізька АЕС. Це 6 атомних енергоблоків сукупною потужністю 6 тисяч мегават, які допомогли б вирівняти існуючу кризову ситуацію.
Враховуючи ці втрати, ми розуміємо, що потрібно збільшувати атомну генерацію. На щастя, для виконання цієї задачі у нас є стратегічні переваги: енергетична експертиза, навчений персонал та відповідна інфраструктура. Більше атомки означало б можливість не тільки покривати власні базові потреби, а й бути експортоорієнтованими. Однак це питання виключно мирного часу.
Вступ до ЄС та тарифи
В рамках узгодження умов набуття статусу члена Європейського Союзу Україна має виконати в тому числі й розділи Угоди у сфері енергетики. Наразі майже повністю виконані вимоги щодо ринку природного газу. Робота над умовами щодо електроенергетики ще триває. У 2019 році був прийнятий Закон «Про ринок електричної енергії», який надає можливість вільного ціноутворення, тобто прямих двосторонніх договорів на цьому ринку.
Наразі тільки побутові споживачі за рішенням Кабміну покриті «постачанням останньої надії», тобто за регульованим (зниженим — ред.) тарифом. Реальна ринкова вартість електричної енергії набагато вища: її мінімальна собівартість 4,5 грн/кВт∙год. Разом з видатками на транспортування та розподіл до кінцевого споживача ціна може вирости до 7,5 грн/кВт∙год. Зрештою витрати на цю підтримку лягають на плечі Енергоатома та Укргідроенерго.
Відтак, ринкова ціна електроенергії для населення — це питання скоріш повоєнне. Ми розуміємо, що для цього потрібна стабільність як фінансів та енергосистеми, так і цивільного життя. Тому сьогодні ми маємо працювати над тим, щоб привести ринок до ладу та підготувати населення до майбутнього вибору постачальників таких послуг.
Про вуглецеву нейтральність і майбутній енергетичний «мікс»
Ми розглянули декілька варіантів структури майбутньої генерації («енергетичний мікс» – прим. ред.), а також усі доступні варіанти енергосистем у світі, їхні сильні та слабкі сторони.
Ми прийшли до консенсусу, що правильний енергетичний мікс має ґрунтуватись на вимогах Європейського Союзу щодо кліматичної нейтральності (тобто нульових сукупних викидів парникових газів — ред.), які вбачають у газовій та атомній енергетиці проміжний етап на шляху до цієї цілі.
Це справді актуальна проблема. Для прикладу, досі відкритим є питання, чи варто інвестувати у велику атомну генерацію. Наразі більшість країн світу перебувають у так званому «атомному ренесансі», і в рамках цього «ренесансу» Україна має унікальні умови, адже ми зберегли наш висококваліфікований персонал. Контрприклад – Німеччина. Розглядаючи відновлення роботи атомних блоків, німці стикаються з проблемою втрати людського капіталу у цій галузі.
Тож беручи до уваги сприятливі передумови, потребу відбудовувати свою базову генерацію, а також кліматичні вимоги ЄС, найдешевшим і найбільш ефективним технічним рішенням сьогодні є саме атомна генерація.
Про майбутнє та проблеми з відновлюваними джерелами енергії
Ми також робимо ставку на активний розвиток відновлюваних джерел енергії, але виключно разом із системами накопичення, так званими індустріальними батареями. Однак, попри всю важливість цього інструменту, ринок індустріальних батарей лише розвивається. Наразі це недешеві технології, але в майбутньому вони будуть присутні в нашій енергосистемі. Українські кліматичні зони дають хороший вітро- та сонячний потенціал. І саме індустріальні батареї можуть допомогти у функції стабілізації.
Але не варто забувати: ті країни, які зробили ставку переважно на відновлювальні джерела енергії, наразі навіть у мирних умовах мають блекаути, адже мінливість погоди створює профіцити та дефіцити енергії у цих країнах.
До того ж не варто забувати й про зміни клімату. Надмірні шторми, що можуть руйнувати, наприклад, сонячні панелі, роблять маневрову стабільність системи нестійкою. Тому основою цієї стабільності має бути базова, наразі невідновлювана, генерація.
Чи справді ядерна енергетика безпечна в умовах війни
Ядерна енергетика є однією з найбільш безпечних у світі. Якщо подивитися на загальну кількість аварій, то переважає теплогенерація.
Більш того, після аварії у Чорнобилі та на Фукусімі атомка зробила великий крок уперед. Сьогодні є зовсім інші класи захисту АЕС та окремих її частин, велика кількість резервних установок та ліній безпеки, які враховують весь попередній досвід.
В контексті війни, звісно, ми розуміємо, що АЕС — об’єкти номер один для протиповітряного захисту. Йде співпраця з міжнародними партнерами для того, щоб максимально прикрити об’єкти цивільної енергетики і взагалі об’єкти цивільної інфраструктури.
Проєкти захисту вже показали свою ефективність у захисті під час шахедних та інших обстрілів. Попри всю сенситивність теми, ми все одно вважаємо, що атомна генерація повинна розвиватись, адже вона дає нам енергетичну забезпеченість та розуміння фінансової стабільності майбутнього.
Про підготовку до зими
Уряд уже розробив низку фінансових інструментів, аби споживачі могли встановлювати додаткову генерацію. Наприклад, розширено кредитну програму «5-7-9», яка дає змогу ОСББ монтувати сонячні панелі або газогенератори для покриття власних потреб. Сьогодні ми вже маємо перші позитивні приклади, коли деякі споживачі генерують навіть більше енергії, ніж їм потрібно. Таким чином вони стають проз’юмерами і продають надлишок в загальну енергомережу.
З іншого боку, є питання стабільності роботи системи. Зараз проводиться найбільша за останні роки ремонтна кампанія енергетичних об’єктів. Через Фонд підтримки енергетики ми запитуємо необхідне обладнання у наших міжнародних партнерів. Якщо таке обладнання є на складах, воно одразу передається енергетичним компаніям України для швидкого відновлення пошкодженої інфраструктури.
На жаль, у прифронтових регіонах, таких як Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донеччина, Запорізька та Херсонська області, практично щоденно відбуваються обстріли, що спричиняють обриви ліній. Енергетичні бригади попри ризики щоденно відновлюють енергопостачання. Для цього їм потрібен так званий резерв обладнання, що також забезпечується Фондом підтримки енергетики.
Ворог хоче досягнути повного блекауту, він продовжує атаки на об’єкти цивільно-енергетичної інфраструктури. Отже наша задача — побудувати у кожному населеному пункті децентралізовану систему, яка буде підтримувати електроживлення навіть у надскладних умовах.
Фото: depositphotos.com/
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
