Ембарго Євросоюзу на російську нафту вже на фінальній стадії обговорення, і схоже, що усі 27 країн ЄС невдовзі домовляться про поступову відмову від неї. Але у такого підходу ЄС є серйозні негативні наслідки: наміри поступово скоротити експорт російської нафти до ЄС підвищують непевність щодо майбутніх поставок та штовхають вгору поточну ціну нафти.
Це пояснює зростання ціни нафти Брент майже на 10% за останні 10 днів. Із наразі незмінними обсягами торгівлі оголошений Євросоюзом план може підвищити доходи путіна від експорту нафти у вирішальний момент війни в Україні.
На щастя, це можна виправити. ЄС може сформувати коаліцію з іншими країнами, які погодяться уже зараз платити російським експортерам не більше, ніж встановлену суму за барель.
На початку 2020 року, коли середня ціна нафти впала до $20 за барель, росія з радістю постачала стільки ж, як і зараз, коли ціна нафти перевищує $110 за барель.
Це тому, що вартість виробництва та доставки російської нафти низька – не більше $10 за барель на “зрілих” родовищах. Будь-яка ціна вища за цю генерує чистий прибуток, переважна частина якого зараз безпосередньо фінансує путінську військову машину.
Як конкретний приклад, припустимо, що з середи, коли почнеться перехід до нульового імпорту з росії, коаліція ЄС та інших країн встановлює максимальну ціну російської нафти – $10 за барель. Що станеться тоді?
По-перше, росіяни шукатимуть інших покупців. У 2021 році ЄС, інші країни Європи, США, Японія та Південна Корея купили близько ⅔ російської нафти та нафтопродуктів – приблизно 5 млн барелів за день. Так співпало, що Індія споживає близько 5 млн барелів нафти на день. Як гіпотетичний приклад, припустимо, що Індія відмовилася приєднуватися до коаліції та замість цього виявляє бажання замінити Європу як росйського покупця №1. Але яку ціну Індія чи інша країна поза коаліцією, наприклад, Китай, захоче платити?
Купівля російської нафти дуже стигматизована, оскільки це фінансування жахливих воєнних злочинів, а також загроза додаткових санкцій по мірі виявлення нових жорстокостей. Індія має домовитися про ціну, яка нижча за світову та вища, ніж максимальна ціна, встановлена коаліцією. Скажімо, вона погодиться заплатити половину різниці – тобто $50.
Тоді у росії виникає інша проблема – як доставити нафту та нафтопродукти до Індії. Нафтогону між ними немає, отже, потрібно використовувати танкери. Однак, ЄС та його союзники контролюють найбільший флот танкерів у світі, так само, як і страхові та інші фінансові послуги, які потрібні для переміщення нафти. Для росії побудувати власну інфраструктуру морського транспорту буде надзвичайно дорого і довго; зробити це досить швидко, щоб почати переміщувати 5 млн барелів на день наступного місяця чи наступного тижня, практично неможливо.
Отже, ЄС може використати свій ринковий вплив, щоб жорстко запровадити високу оплату за перевезення нафти до Азії з використанням його інфраструктури. Європейські судна все ще можуть перевозити нафту, але мають правити таку ціну за перевезення, щоб чистий дохід, який отримає росія, не перевищував $10 за барель. (це великі кораблі, які видно з космосу, контрабанда 5 млн барелів на день чи схожої кількості неможлива).
За таким сценарієм, Індія купить 5 млн барелів нафти у росії, а Європа купить 5 млн барелів у тих постачальників, які раніше продавали свою нафту Індії. Індія заплатить $50 за барель, Європа заплатить світову ціну, а росія отримає $10 за барель, що значно знизить кількість нафтодоларів, які путін зможе використати для фінансування своєї воєнної машини.
Отримуючи $10 за барель як від країн коаліції ЄС+, так і від позакоаліційних країн, росія може відмовитися експортувати нафту, але її нафтосховища вже заповнені, тож будь-яке скорочення експорту означатиме необхідність закриття свердловин. На старіших родовищах це призведе до негайного та постійного скорочення видобутку, особливо враховуючи те, що в осяжному майбутньому росія відрізана від передових технологій буріння.
З економічної точки зору найбільш імовірно, що зрештою експорт російської нафти триватиме на рівні близькому до теперішнього, що означає, що світова ціна нафти, яка визначається рівновагою глобального попиту та пропозиції, значно не зміниться.
Втім, оскільки пропозиція російської нафти, скоріше за все, визначається не лише економікою, але й політикою, путін може вирішити припинити експорт нафти зі стратегічних міркувань. Проте з урахуванням обмеження ціни, запровадженого ЄС+, його доходи від експорту нафти скоротяться незалежно від того, продовжить росія експорт нафти чи ні.
Що буде, якщо ціна нафти підніметься через скорочення росією експорту? У цьому випадку коаліція ЄС+ платитиме $10 за барель російської нафти, а ціна за перевезення російської нафти транспортними компаніями ЄС виросте. Отже, росія все одно отримуватиме не більше $10 продаючи нафту країнам, які не входять до коаліції.
Така схема з “ціновою стелею” може бути впроваджена паралельно з поступовим впровадженням повноцінного ембарго з боку ЄС. Якщо коаліція включатиме країни – не члени ЄС, така схема гарантуватиме, що путін отримуватиме менше коштів за свою нафту навіть після запровадження країнами ЄС повного ембарго.
Вперше стаття була опублікована у LA Times
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
