Політичний компас – це спроба пояснити ідеологічні погляди за допомогою простого інструменту. Компас базується на результатах проведеного опитування. VoxUkraine не стверджує, що отримані в результаті опитування вердикти є остаточними, та не претендує на наукову достовірність.
Про те, яким був Політичний компас минулого року, читайте за посиланням.
Горизонтальна шкала: Економічні погляди розділені на лівий та правий полюси. Ліва частина – це про підтримку соціальної рівності, соцзахист, безкоштовну медицину та освіту. У «лівих» ідеологіях держава втручається в економіку (чим лівіше, тим активніше, аж до планової економіки), активно регулює ринки, володіє компаніями, встановлює великі податки, перерозподіляє понад 50% ВВП. На правому боці шкали – про підтримку економічних свобод. Тут держава менше втручається і регулює економіку, покладаючись на конкуренцію й «невидиму руку ринку», намагається не обтяжувати бізнес податками, запроваджує, наприклад. платну медицину. «Праві» економічні погляди про самостійність і самовідповідальність громадян.
Вертикальна шкала: Погляди на роль громадянина, мораль, соціальні норми, ставлення держави до людини «лежать» на гілці авторитаризм-лібертаріанство. Авторитаризм (верхня частина) – це про сильну державу, де заради успіху країни політичні та громадянські свободи можуть бути обмежені. Тут регулюють інформполітику і вводять цензуру, забороняють аборти і віросповідання. У крайніх формах це диктатура. З іншого, нижнього полюсу шкали – лібертаріанство, яке визнає пріоритет політичних та громадянських свобод над державою. Тут цінують і обстоюють права людини, маленьку і контрольовану суспільством державу, демократію, індивідуалізм тощо. У крайньому полюсі міститься анархія.
Авторитарні ліві визнають необхідність централізованого керівництва й репресивних дій задля досягнення кінцевої мети – побудови комунізму. У своїх економічних поглядах вони подібні до інших представників лівого табору та виступають за рівність, критикуючи приватну власність і ринкову економіку. Їх вирізняє саме схильність до авторитарних методів.
Державоцентризм (етатизм) – учення, згідно з яким держава відповідає за економічний розвиток та досягнення суспільних благ. Етатизм виправдовує суттєве втручання уряду в усі сфери суспільного життя, регулювання ринків і наявність високої частки державних підприємств.
Націоналізм – система уявлень, де нація – першочергова цінність. Державу часто наділяють спеціальними повноваженнями щодо інструментів насилля задля захисту нації та національних цінностей. У своїй радикальній формі (радикальний націоналізм) ця ідеологія може набувати авторитарного та тоталітарного характеру. Часто її супровідним елементом є посилення шовіністичних настроїв серед населення.
Консерватизм орієнтований на збереження й підтримку наявної соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Розвиток держави має відбуватись еволюційно (поступово), а не революційно, і бути безпечним як для окремої людини, так і для всього суспільного організму. Держава відіграє значну роль в утриманні порядку.
Авторитарні праві ідеології базуються на ідеях побудови імперій, культу особи, посиленні мілітаризму та експансії поглядів. Часто одними з ключових цінностей цих ідеологій є традиції та релігія. Вони виступають за керовану економіку, що має забезпечувати добробут всієї нації, а не окремих підприємців. До цього напряму належать фашизм, фундаменталізм та традиціоналізм.
Прогресивізм – ідеологія, спрямована на пропаганду і здійснення соціальних, економічних та політичних реформ «зверху» – урядом. Метою реформ є розвиток відкритих ринків та посилення конкуренції.
Радикальний капіталізм – система праворадикальних уявлень, яка ставить у пріоритет приватну власність, “диктат” ринку та повну свободу торгівлі. Соціальні гарантії для громадян не передбачені (наприклад, безкоштовна медицина). Національні держави (або їх об’єднання) можуть втручатися в економіку, але лише з метою максимізації ефективності й прибутку.
Лібертаріанство будується на пріоритизації індивідуальної свободи громадян та мінімізації розміру державного апарату. Виступає проти втручання держави в економіку й ринки та за ринковий розподіл ресурсів. Заперечує побудову «держави загального добробуту».
Праворадикальний анархізм спрямований на максимізацію особистих свобод кожного та повне скасування інституту держави. Роль підприємців, приватної власності та вільних ринків у формуванні економіки є ключовою. Боротьба з правопорушеннями та судові засідання виконуються не державними інститутами, а приватними компаніями. Цей напрям включає ультраанархізм та анархо-капіталізм.
Анархізм – система радикальних уявлень, що вимагає мінімізації або скасування державної влади. Натомість заохочується добровільне об’єднання людей для досягнення благ та управління виробничими потужностями. Такими групами є комуни чи профсоюзи, що самостійно ухвалюють рішення про політику та економіку, замість того щоб делегувати цю функцію політичним партіям чи керівникам підприємств. До цієї групи ідеологій можна віднести анархо-синдикалізм та анархо-мутуалізм.
Ліворадикальний анархізм виступає за повне скасування інституту держави з проголошенням повсюдної соціальної рівності. До цього напряму відносять анархо-соціалізм, анархо-комунізм та анархо-колективізм.
Лібертарний соціалізм – різновид соціалізму, який ставить за мету побудову рівного та вільного суспільства шляхом заохочення робітничої самоорганізації та створення децентралізованої політичної системи. Управління має здійснюватись через об’єднання на кшталт профсоюзів, комун та робітничих рад.
Соціалізм ставить за мету досягнення повної рівності та соціальної справедливості. Одним з його різновидів є демократичний соціалізм (ідеологи виступають за демократію, а роль держави обмежується забезпеченням соціальних благ: освіти, медицини).
Соціал-демократизм – напрям соціалізму, який обстоює принципи справедливості, свободи та рівності. Мета ідеології – побудова «держави загального добробуту», коли держава гарантуватиме ефективну систему соціального забезпечення для населення в цілому й робітників зокрема.
Лібералізм – ідеологічна доктрина, за якою індивідуальні права та свободи людини є найвищим благом суспільного й економічного розвитку. Втручання держави в економіку незначне. Держава відіграє роль «нічної варти»: контроль над дотриманням правил, гарантування безпеки громадян.
