Понад 10 не збиратися: вплив карантинних обмежень на діяльність концертних організацій

З грудня 2019 року і донині у 172 країнах світу існують карантинні обмежувальні заходи, що повністю чи частково зупинили роботу всіх царин суспільного життя. Ефективність вжитих урядами дій ми зможемо оцінити лише за деякий час. Проте вже зараз очевидно, що деякі сфери зазнали набагато більших втрат, ніж інші. 

У фокусі нашої уваги — вплив COVID-19 на концертну діяльність в Україні. Ця сфера довго визнавалася «непріоритетною» й була обмежена у діяльності без підтримки з боку держави. 

У цьому дослідженні на прикладі Підприємства ФПУ «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» ми ілюструємо збитки, яких зазнала культурна сфера протягом 2020 року, та пропонуємо рекомендації з державної політики, які дозволять підтримати заклади культури. 

Історія питання 

З 12 березня 2020р. уряд запровадив на території України карантин, в рамках якого заборонив проведення масових заходів, де бере участь понад 200 осіб (постанова №211). Проте з 17 березня уряд значно посилив карантин та заборонив проведення всіх масових заходів, у тому числі культурних, де бере участь понад 10 осіб. 

З 11 травня 2020 року уряд почав послаблювати карантинні обмеження, і це дало змогу в певному обсязі відновити роботу майже в усіх сферах суспільного життя. Проте представників креативних індустрій це не стосувалося. На знак протесту 12 травня 2020 року в Києві представники галузі культури і креативної індустрії влаштували акцію #стопкультурнийкарантин. 

Проте лише в липні Кабмін дозволив проводити концертні заходи – із 50% заповненням зали.

Державна допомога галузі 

У березні-квітні уряд ухвалив певні заходи для пом’якшення впливу карантину на економічну активність (1, 2), проте вони стосувалися ФОП та малого й середнього бізнесу. Заходи, які могли б допомогти підприємствам сфери культури, уряд почав ухвалювати лише в грудні 2020 року. Це були:

1. Програма компенсації ЄСВ для юридичних осіб від Мінекономрозвитку, що набрала чинності у грудні 2020 р. 
2. зниження з 20% до 7% ПДВ для підприємств культурної сфери з 01 січня 2021р.
3. грантова підтримка Українського культурного фонду (УКФ). 

Головні статті доходу Палацу – організація театрально-концертних заходів та здача в оренду свого майна, ТОВ «Мамахохотала» – концертна діяльність (в приміщеннях та на ТБ).

Порівняємо результати діяльності Палацу за 2019 та 2020 роки.

Головний актив палацу – велика зала, де можна проводити концерти та інші події. Оскільки її заповненість була обмежена 50% кількості місць, Палац скоротив вартість оренди зі 150 000 грн. до 75 000 грн за день. Проте інколи здавав залу й за меншу суму, тому середній дохід від оренди зали становив 56,8 тис. грн.

Порівняно з 2019 роком, у 2020 Палац втратив 5,3 мільйона гривень на оренді великої зали (загалом його доходи знизилися на 6,7 млн грн). Змінилася й структура доходів. У 2019 році 65% доходів Палацу становили надходження від оренди великої зали, 30% – дохід від оренди інших приміщень. У 2020 році відповідні частки були 53% та майже 40%.

І якщо чистий прибуток Палацу у 2019 р. дорівнював 1,4 мільйона грн., то у 2020р. Палац отримав збиток у 1,6 мільйона грн. При цьому Палац скоротив кількість працівників зі 120 до 50 (зарплатний фонд – 4,2-4,8 млн грн на рік).

Відповідно знизилися й податкові відрахування. Якщо 2019 р. Палац сплатив 7 мільйонів грн. податків, то у 2020 р. ця сума становила 3,5 мільйона гривень. 

Якщо у Палацу активність та доходи у 2020 році скоротилися майже вдвічі, то деякі підприємства галузі постраждали набагато більше. Наприклад ТОВ «Мамахохотала» (близько 40 працівників) за 2019 рік провело 28 платних концертів – 8 у столиці та 20 у регіонах. За словами продюсера студії Г.Шевченка, таку кількість концертів можна вважати за середню щорічну до початку пандемії. Натомість у 2020 р. команда провела лише 3 заходи у столиці й жодного у регіонах. Із цих трьох один концерт проводився без глядачів, виключно для запису, а решта — з 50% наповненням зали. Отже, у 2020 році діяльність підприємства скоротилася на 90%.

Антикризові заходи

• Відмова від запланованих ненагальних витрат. У 2020 р. Палац відмовився від капітальних придбань (наприклад, нових крісел у велику залу) та від запланованих поточних ремонтів.
• Зменшення видатків на оплату праці. Кількість штатних працівників Палацу було зменшено з 120 до 70 осіб, із яких 20 перебувають у відпустці за власний рахунок. Таким чином фактична кількість працівників Палацу зменшилася у 2,5 рази. 50 працівників, які залишилися, працюють в режимі неповного робочого часу та неповного робочого тижня. Загальний фонд заробітної плати Палацу скоротився з 1 млн грн на місяць у 2019р. до 350-400 тис. грн наприкінці 2020 р. ТОВ «Мамахохотала» також скоротило витрати на оплату праці сценаристів. Після послаблення карантину члени команди отримали доплати, але частину непрямих витрат неможливо було скоротити. Зокрема йдеться про витрати на маркетинг, рекламу та піар подій, оплату освітлення, роботи звукорежисерів і та допоміжного персоналу.
• Використання заощаджень. Палац використав заощаджений у попередні роки 1 млн грн, який був на депозиті в банку. 

Державна допомога

І Палац, і ТОВ «Мамахохотала» наприкінці 2020 року отримали грантову допомогу державного Українського культурного фонду (УКФ) у розмірі 1 млн грн. При цьому видатки двох підприємств є різними, адже значна частина видатків Палацу пов’язані з утриманням приміщень (комунальні платежі та ін.). На нашу думку, державна підтримка мала б враховувати структуру витрат підприємств.

Додатково завдяки програмі компенсації ЄСВ запровадженій у грудні 2020 року Палац отримав 109 тис. грн компенсації, а кожен зі співробітників — по 8 000 грн.

Завдяки чому вдалося втриматися?

Директор Палацу Юрій Бобир вважає, що головною перевагою, яка допомогла не збанкрутувати у період карантину, є гнучкість. Оскільки Палац не є держпідприємством, директор має повноваження самостійно регулювати ціну та загалом виконувати організаційно-розпорядчі функції. Гнучка цінова політика дозволила Палацу залишитися «на плаву». Це допомогло вижити й контрагентам Палацу – організаторам концертів, операторам квитків, артистам та творчим колективам, а також компаніям, які спеціалізуються на світлі, звукові тощо для концертних заходів.

До гнучкості як одного з основних інструментів виживання культури у кризові періоди закликає й заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв. З ним ми поспілкувалися про можливі та найбільш ефективні шляхи для виведення культурної індустрії зі стану кризи. 

Кожен із наших респондентів зазначив, що дії уряду з підтримки культурної галузі були корисними, але запізнілими. Згадавши теорію Кенан Аксой, яка стверджує, що спроможність уряду й подальша довіра до нього принципалів визначається рівнем ефективності й швидкості реагування на надзвичайні ситуації, можемо припустити, що довіра працівників культури до уряду знизилася. 

Тож як діяти урядові?

1. Швидко. Ключовою проблемою, що поглибила кризу креативних індустрій в Україні, стало те, що держава відклала впровадження рішень у цій сфері. 
2. Встановлювати чіткі правила гри. Прихід пандемії породив невизначеність, і завдання уряду в такій ситуації — надати зрозумілі сигнали та правила. Наприклад, другий жорсткий карантин (08.01.2021-24.01.2021) був анонсований заздалегідь, що дозволило виважено готувати план концертних заходів та прогнозувати видатки. 
3. Розв’язувати руки. Суб’єктам сфери культури, що перебувають у приватній власності, перерозподіляти власні бюджети, зменшувати видатки, шукати інші джерела доходів було легше, ніж державним, які мусили діяти виключно згідно з інструкціями та положеннями. Підзвітність — це важливо, але у кризових ситуаціях важливіша гнучкість. Особливо коли йдеться про креативну індустрію. Тому ми рекомендуємо змінити модель корпоративного управління державних закладів культури, щоб управлінські рішення ухвалювалися на місцях з урахуванням локального контексту. 
4. Заохочувати до співпраці. Як відомо, кризи загострюють боротьбу за споживача на ринку послуг, що підвищує витрати підприємств та може призвести до банкрутства деяких із них. Держава може підтримувати не окремі заклади чи підприємства, а спільні проекти. Це знизить конкуренцію, але підвищить ефективність використання державних коштів. А також може підштовхнути появу нових форматів та ідей. 

У свою чергу, суб’єкти культурної сфери можуть шукати нові форми взаємодії з глядачем. Поки діють заборони на офлайн, вистави, концерти, виставки можуть переходити в онлайн-формат. Звісно, цей вид роботи важче монетизується, але він допомагає підтримувати зв’язок з аудиторією й подеколи відкриває нові можливості. 

На нашу думку, відродження культури — показник одужання суспільства після неочікуваних потрясінь, до яких тепер можемо зарахувати й COVID-19.

Культура не рятує від пандемії, але вона здатна допомогти нам її пережити. Саме тому культурна сфера має бути у фокусі уваги українського уряду.