Популізм та еміграція молоді на навчання за кордон

Як визначити вплив популізму?

Щоб дослідити зв’язок між популізмом та студентською мобільністю, я зосередився на чотирьох країнах як ранніх прикладах перемоги популізму: Угорщині, Україні, Венесуелі та Індонезії. У кожній із цих країн в результаті виборів, що проходили в напруженій боротьбі в 2010-х роках, до влади прийшли популістські лідери, або ж популісти при владі продовжили свої повноваження за допомогою поправок до конституцій. Безпосереднім наслідком виборчих перемог популістських лідерів стало посилення авторитарного характеру політики відповідних урядів.

З 1972 року Freedom House публікує щорічний звіт, у якому формує рейтинги країн за рівнем громадянських свобод. У звіті використовується семибальна рейтингова шкала для виміру свободи вираження поглядів і переконань, свободи зібрань та захисту права на організацію, верховенства права, особистої автономії та прав індивіда. Наприклад, Віктор Янукович переміг на президентських виборах в Україні 2010 року з перевагою в 3 відсотки голосів. Того самого року рівень громадянських свобод в Україні погіршився на 1 пункт. Аналогічно рівень громадянських свобод погіршився у 2011 році в Угорщині після перемоги на виборах Віктора Орбана, у 2009 році у Венесуелі після схвалення нової поправки до конституції, що скасовувала обмеження на тривалість перебування президента на посаді, а також у 2013 році в Індонезії після обрання Джоко Відодо губернатором Джакарти та під час його президентської кампанії.

Використовуючи погіршення рівня громадянських свобод після досить напруженої виборчої боротьби як показник росту авторитарного популізму, я проаналізував вплив зростання авторитарного популізму на кількість студентів, які виїхали на навчання з кожної з досліджуваних країн. Ключовою проблемою в оцінці цього впливу є оцінка того, якою була б кількість іноземних студентів, якби досліджувана країна не зазнала зростання авторитарного популізму.

Щоб зрозуміти закономірності студентської мобільності в цьому гіпотетичному випадку, я використовував метод синтетичного контролю (SCM), розроблений Abadie та Gardeazabal (2003). У цьому методі синтетичний контрольний випадок конструюється для країни походження шляхом присвоєння ваги іншим країнам, що не зазнали зростання авторитарного популізму (тобто іншим країнам, де ступінь громадянських свобод був незмінним). Метод присвоює оптимальну вагу кожній можливій контрольній країні шляхом максимізації подібності певних характеристик між основною країною походження та країнами, що становлять синтетичний контрольний випадок.

У нашому кейсі синтетичною країною, з якою ми порівнюємо Україну, за оцінками SCM, має стати поєднання Білорусі, Болгарії, Чехії, Монголії та Словаччини з вагами відповідно 0,448, 0,461, 0,052, 0,039 та 0,001. Іншими словами, середньозважені значення вибраних характеристик цих країн, як-от ВВП, безробіття серед молоді, тенденції чисельності молоді, громадянські свободи та популярність певних країн як напрямків міграції громадян, були найбільш подібними до українських. Отже, моя оцінка кількості іноземних студентів з України за відсутності зростання авторитаризму розраховувалася як середньозважене значення кількості іноземних студентів із цих країн.

Вплив популізму на виїзд студентів

На рисунку 1 показано нормалізовану кількість іноземних студентів відносно середньорічної кількості студентів в Україні до популізму та для синтетичної контрольної країни. Кількість студентів, що виїжджають за кордон учитися, залишалася стабільною як в Україні, так і в її «синтетичній копії» до 2010 року, коли в Україну прийшов популізм. Кількість іноземних студентів з України помітно зросла після 2010 року, тоді як середньозважене значення для країн, що складають синтетичний контрольний випадок, залишалося стабільним. Ця розбіжність свідчить про те, що зростання популізму в Україні посилило відплив молоді з України як іноземних студентів. Подібна закономірність спостерігалася й в інших аналізованих країнах: Угорщині, Венесуелі та Індонезії (як зазначалося в Demirci, 2021).

Розуміння причин

Популізм може спонукати молодих громадян поїхати навчатися за кордон з двох головних причин. По-перше, зростання популізму в країні може знизити якість вищої освіти в її університетах через обмеження свободи слова чи труднощі із залученням кваліфікованих учених з-за кордону. По-друге, обрання країною популістських лідерів може обмежити особисті свободи та спричинити погіршення її економічних перспектив. З цих причин більше молодих людей в країнах, які очолюють популістські лідери, можуть захотіти здобувати освіту за кордоном у надії знайти високоякісні освітні можливості й водночас отримати більше особистої свободи та кращі можливості працевлаштування за кордоном.

Щоб зрозуміти, чи справді ці причини можуть пояснити спостережуване збільшення кількості студентів, які їдуть за кордон, я порівняв студентську міграцію за характеристиками країн призначення. Результати цього аналізу для України наведено в таблиці 1. Для інших досліджуваних країн результати подібні, як представлено в Demirci (2021).

	Середньорічний ефект	Статистично значущий
фактори
Студентська міграція
До країн з високоякісними університетами	11%	Ні
До країн з низькоякісними університетами	219%	Так
До історично більш популярних країн	108%	Так
До історично менш популярних країн	41%	Так
У перші три роки після зростання популізму	28%	Так
У період після трьох років	154%	Так
Економічні показники
Рівень безробіття серед молоді (%)	5 в.п.	Ні
ВВП на душу населення	-1350 доларів	Ні
Наукова діяльність
Кількість міжнародних публікацій	17%	Ні

Оцінка показує, що більше студентів почали виїжджати до країн, у яких не так багато вищих навчальних закладів із високим рейтингом у світі. Студенти також почали вступати до університетів у країнах, які історично є менш популярними, і студентська еміграція з часом росла. Ці результати свідчать про те, що тенденція з намагання здобути іноземну освіту посилилася не через бажання отримати більш якісну освіту за кордоном, а, ймовірно, через намір використати освіту в іншій країні як шлях до довгострокової еміграції. Крім того, я використав кількість академічних публікацій, написаних дослідниками в певній країні, як показник наявних у цій країні можливостей отримання вищої освіти. В Україні не спостерігалося явного погіршення ситуації з академічними публікаціями порівняно з її синтетичною контрольною країною після зростання популізму, що також підтверджує гіпотезу, що міграція студентів стала більш інтенсивною через бажання довгострокової еміграції, а не отримання кращої освіти.

Молоді громадяни можуть захотіти користуватися особистими свободами деінде, якщо ситуація з громадянськими свободами в їхніх країнах погіршується через популізм. Наприклад, Than (2018) зазначає, що молоді угорці скаржилися на відсутність свобод та серйозно розглядали міграцію до інших країн перед виборами 2018 року в Угорщині, коли Віктор Орбан балотувався на третій термін. Крім того, молодь може захотіти втекти від потенційного погіршення економічних можливостей у своїй країні, пов’язаного з популізмом. Справді, аналіз ВВП на душу населення та рівня безробіття серед молоді показує, що економічні перспективи України після 2010 року відрізнялися в гірший бік від прогнозів щодо країн, що входять до синтетичного контрольного випадку (хоча ця розбіжність не є статистично значущою).

Висновки

Мій аналіз показує, що кількість людей, які здобувають вищу освіту за кордоном, зростає серед громадян, якими керують популістські лідери, що проводять авторитарну політику. Виїзд за кордон кваліфікованих громадян як іноземних студентів може становити загрозу для економічних перспектив цих країн. Це викликає занепокоєння, особливо якщо ці громадяни не повертаються до країн походження після закінчення навчання або розривають зв’язки з країнами походження. Така поведінка, ймовірно, знизить потенційні переваги міжнародної студентської мобільності, як-от поширення знань та побудова культурних і ділових зв’язків між країнами призначення та країнами походження.

Посилання