Аналітикиня VoxCheck Юлія Жага максимально лаконічно описує свою діяльність: «Я фактчекаю. Що це означає? Слухаю політиків, перевіряю їхні промови на правдивість і обурююся». Юлія бідкається, що можновладці постійно повторюють одні й ті самі фейки і закликає їх читати матеріали Vox і не ганьбитися аж так занадто.
Загострене почуття справедливості і прискіпливість до формулювань були притаманні Юлії ще до приходу у Vox і згодом стали в пригоді на проекті. Так само допомогли навички OSINT (розвідки на основі відкритих джерел): Юлія здатна знайти інформацію про будь-яку людину, розпочавши пошук в соцмережах і дійшовши аж до реєстру судових рішень.
У Vox Юлія потрапила два роки тому, дізнавшись про нього від свого друга. Vox потребував стажерів, Юлія – досвіду, тож їхні інтереси зійшлися. Юлія каже, що люди у Vox трохи ненормальні, але в хорошому сенсі: якщо важко, можна лягти в офісі на підлогу і заспокоїтися. Колеги не засуджуватимуть, а ймовірно солідарно полежать поряд.
Спочатку Юлія планувала провести у Vox літні канікули, але залишилася і працює віддалено, бо саме готує магістерську роботу з політології в закордонному виші. Провівши чимало часу на навчанні за кордоном, Юлія зрозуміла, що неможливо почувати себе добре в країні, де не маєш кола спілкування. Коли поряд є близькі люди, вони рятують від поганої погоди і можливих життєвих негараздів.
Юлія дивиться багато серіалів і навіть встановила собі додаток, щоб відслідковувати вихід нових серій. Як експертка з цього питання, Юлія радить переглянути американський драматичний серіал «Це ми», що розповідає про цінності та сім’ю.
Оскільки основні зусилля йдуть на засвоєння наукових статей, на літературу залишається обмаль часу. Із минулого року залишилися недочитаними «Егоїстичний ген» Річарда Докінза і «Кордон: подорож до краю Європи» Капки Кассабової, болгарської письменниці, яка емігрувала в Британію. Цю книжку Юлія обирала з чисто практичних міркувань: вона маленька і легко влізла в багаж, проте вибір виявився вдалим.
У музиці Юлія надає перевагу гуртам Nothing but Thieves і Florence and the Machine та спостерігає за еволюцією образу Бейонсе від «сусідської дівчинки» до ікони стилю. Ще слухає Бумбокс, але зізнається, що їхня творчість потребує особливого настрою.
Юлія не любить, коли люди критикують замість того, самостійно щось робити. Це мотивує її саму до праці: не подобається щось – зміни це. Сьогодні цей підхід вона реалізує у Vox, а під час навчання в Інституті міжнародних відносин організувала разом з друзями-однодумцями сортування сміття в гуртожитку. «Сміття насправді може приносити багато грошей», говорить Юлія. В Україні є люди, готові займатися сортуванням і переробкою, але так само багато тих, хто залишається пасивним чи навіть чинить спротив.
Юлію надихає відчуття не дарма прожитого часу. Причому ефективність стосується не лише роботи, адже якісний відпочинок теж важить. Наприклад, якщо ввечері відпадають ноги, то прогулянка була продуктивною. Особливе уміння Юлії – наводити лад і створювати робочу атмосферу. Принаймні так стверджують її подруги, у яких вона відбирала телефони і не віддавала, доки завдання не буде завершене.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
