Видається очевидним, що сім’ї не народжуватимуть дітей, коли економіка знаходиться в стані рецесії, а отже, можна зробити висновок, що народжуваність є проциклічною, тобто вона збільшується в часи економічного буму і зменшується під час економічних спадів. У період рецесії сім’ї зазвичай отримують менший дохід і не приймають (або відкладають) рішення про народження дітей, бо не можуть дозволити собі мати більше дітей.
Проциклічність народжуваності добре задокументована для економіки США починаючи з середини 1970-х років. Однак історія не така проста, і насправді народжуваність була контрциклічною протягом 1960-х років, про що свідчать попередні дослідження – тобто народжуваність особливо зростала під час рецесії. Аргументом на користь контрциклічної народжуваності є аргумент часових витрат: коли економіка переживає бум, люди отримують вищу заробітну плату, що збільшує альтернативні витрати на дітей, оскільки догляд за дітьми означає необхідність відлучатися з роботи. З іншого боку, період безробіття можна розглядати як прекрасну можливість завести дитину, оскільки альтернативні витрати зведені до мінімуму.
У нашому дослідженні ми стверджуємо, що аналіз ринку праці з ґендерної точки зору має вирішальне значення для пояснення репродуктивної поведінки протягом економічного циклу. Ми документально підтверджуємо, що чоловіки переважно працюють у вельми проциклічних галузях, таких як будівництво і промисловість, які сильно страждають від рецесії, тоді як жінки здебільшого працюють в контрциклічних галузях, таких як охорона здоров’я, освіта і державний сектор, які не страждають або навіть виграють в умовах рецесії. У типовій родині чоловік втрачає роботу, а жінка стає годувальницею в часи економічного спаду. Як годувальниці сім’ї, жінки не можуть собі дозволити взяти відпустку, щоб народити дитину. Цей канал має вирішальне значення для розуміння, чому народжуваність є проциклічною.
Наш аналіз складається з двох частин. Перша частина емпірична, в якій ми документально доводимо циклічність поведінки різних галузей промисловості, вираховуємо циклічність народжуваності для різних часових інтервалів починаючи з 1960-х років, та порівнюємо штати США з точки зору «наскільки релевантною є історія жінки-годувальниці» та «наскільки проциклічною є народжуваність». Друга і основна частина нашого аналізу полягає в побудові моделі загальної рівноваги поколінь, які накладаються, з ендогенною народжуваністю та інвестиціями в людський капітал, згідно з якою сім’ї вирішують, скільки мати дітей та скільки інвестувати в їхню освіту залежно від рівня зниження доходів, з яким вони стикаються. Така структура дозволяє нам зрозуміти, наскільки добре ґендерні відмінності в галузевій зайнятості можуть пояснити циклічну поведінку народжуваності, та розглянути контрфактичні сценарії на кшталт «якою була б народжуваність, якби чоловіки були медсестрами, а жінки – будівельниками?»
В емпіричному аналізі ми показуємо, що коливання в рівнях зайнятості чоловіків щонайменше на 50% вище, ніж жінок, а частка доходів жінок у сім’ях вища під час рецесії. Ми показуємо, що в тих штатах США, де ґендерний розрив зайнятості вищий, що значною мірою підтверджує «історію про жінку-годувальника», народжуваність є більш проциклічною. Через призму нашої моделі ми показуємо, що, якщо зробити чоловіків медсестрами, а жінок будівельниками, то народжуваність буде контрциклічною за рахунок менш високого рівня людського капіталу. У такому світі жінки використають рецесію, щоб народити дитину, коли їхні альтернативні витрати будуть найнижчими, проте у них буде менше ресурсів для інвестування в їхню освіту.
Коли частка жінок у доходах низька, а отже, жінки роблять менший внесок до сімейного бюджету, історія жінки-годувальника не є релевантною, а отже вони мають дітей, коли настає рецесія. Це відображає ситуацію в США у 1960-х роках. Однак із часом частка жінок у сімейних доходах збільшилася. Оскільки жінки працюють в більш стабільних галузях, вони стають годувальницями під час рецесій, в результаті чого народжуваність зміщується в бік проциклічності.
Жінки несуть «покарання за дітей» у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Їхні заробітки істотно знижуються десь на 30% відразу після пологів, і це зниження постійне. Жінки беруть до уваги витрати на кар’єру, перш ніж заводити дитину. У нинішній структурі ринку праці, за якої жінки працюють на стабільній, а чоловіки на нестабільній роботі, жінки знають, що в разі рецесії вони будуть годувальницями в сім’ї. Отже, якщо у них зараз буде дитина, вони будуть не в змозі підтримати сім’ю у випадку рецесії. У результаті вони в цілому мають менше дітей і більше інвестують в їхню освіту.
У сучасному світі сім’ї приймають рішення не тільки стосовно того, скільки дітей мати, але й вирішують, скільки коштів на них витратити. Потім сім’ї стикаються з вибором щодо народження ще однієї дитини та додатковими витратами на наявних дітей, – тим, що в літературі називається вибором між якістю і кількістю (quality-quantity trade-off). Отримані нами результати вказують на важливість макроекономічних умов для визначення динаміки народжуваності в світі, де жінки несуть часові витрати на дітей, а сім’ї стикаються з проблемою вибору між якістю та кількістю. Важливо розуміти, чому народжуваність поводиться саме так, і якими є наслідки такої поведінки з точки зору інвестицій в людський капітал, щоб вирішувати це питання за допомогою ефективних інструментів політики.
У більшості розвинених країн рівень народжуваності низький, і сім’ї намагаються все більше інвестувати в людський капітал, щоб подолати перешкоди створювані нерівністю. Ми звертаємо увагу на важливий канал, через який родини воліють мати менше дітей і більше інвестувати в їхню освіту, та на яких також істотно позначаються економічні спади з точки зору рішень про народження дітей.
Досліджуване нами питання стало ще важливішим через пандемію Covid-19. На відміну від попередніх рецесій, рецесія Covid-19 – це переважно жіноча рецесія, за якої втрата робочих місць є серйознішою серед жінок, ніж серед чоловіків. Ще більше вражає те, що витрати часу на дітей суттєво зросли через закриття дитячих садків і шкіл. Наша модель вельми підходить для аналізу народжуваності в ситуації пандемії, і попередні висновки вказують на колапс народжуваності. Цей колапс здебільшого викликаний збільшенням часових витрат на дітей у короткостроковій перспективі, але також і потенційно вищими витратами на кар’єру в довготривалій перспективі через відсутність на ринку праці задля догляду за дітьми, а також значну втрату доходів.
Стаття буде представлена на міжнародній конференції «Переосмислюючи гендер: Економічна та соціальна ціна гендерної нерівності, яка буде проходити 7-8 квітня онлайн. Щоб взяти участь у конференції, будь ласка зареєструйтеся – forms.gle/TFPC4FUvQetRR8N86. Участь безкоштовна. Організатори забезпечують синхронний переклад з/на українську/англійську мову.
Організатор конференції – Київська школа економіки, за підтримки – FREE Network, що фінансується Шведським Агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida).
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
