Вихід із нинішньої кризи залежить від керівництва України, але я сфокусуюся на меседжі, який, на мою думку, мають почути американці. Щоб ефективніше підтримати Україну проти російської агресії, потрібно, щоб американське керівництво більше говорило про Будапештський меморандум 1994 року й менше про майбутнє НАТО.
У Будапештському меморандумі підписаному 1994 року, Росія, США та Великобританія разом запропонували гарантії безпеки та зобов’язалися поважати незалежність та територіальну цілісність України, в обмін на те, що Україна прибере радянську ядерну зброю зі своєї території. Ключовим пунктом цієї угоди було запевнення народу України, що йому ніколи не знадобиться ця зброя для власного захисту.
Тим, хто хотів би посперечатися про значення гарантій безпеки, які США надали в Будапештському меморандумі, я маю дещо сказати про його окремі положення. По-перше, думаю, що наразі виконана умова пункту 4 Меморандуму, оскільки загроза Україні йде від ядерної держави. Головна гарантія безпеки, яку надали США як підписант цього Меморандуму – це зобов’язання Америки вимагати негайних дій від Ради Безпеки ООН для надання допомоги Україні, якщо Україна стане жертвою акту агресії з боку ядерної держави. Проте маємо розуміти, що наслідки цього зобов’язання виходять за межі кулуарів ООН.
Зараз, коли офіційний представник США публічно закликав нації світу до дій з підтримки України проти явної агресії, якщо самі США не допоможуть Україні, світ сумніватиметься у будь-яких гарантіях американської підтримки проти агресії будь-де. Думаю, що саме так українці розуміють гарантії безпеки, які змусили їх віддати ядерну зброю в 1994 році, і керівництво України має закликати США діяти зараз відповідно до цього розуміння.
В угоді 1994 року США зобов’язалися взяти на себе провідну роль у розширенні міжнародної підтримки України у випадку явного акту агресії однієї з великих держав проти неї. Проте Будапештський меморандум не можна трактувати як загрозу Росії, оскільки це частина угоди, яка дала Росії регіональну монополію на ядерну зброю. Америка зобов’язалася підтримати Україну проти потенційної атаки з боку Росії лише щоб запевнити українців, що віддати Росії свою ядерну зброю буде безпечним для них, і американська оборонна допомога Україні припиниться після відновлення територіальної цілісності України.
Натомість, будь-які розмови щодо можливості України приєднатися до НАТО можуть дуже лякати росіян. У будь-якій країні громадяни вимагають від своїх лідерів захисту від значних та помітних ризиків глибокого вторгнення, навіть коли такі події мають малу імовірність у віддаленому майбутньому. Ризики, які люди вважають значними, можуть бути зумовлені історією певної країни. З цієї точки зору потрібно розуміти, що росіяни можуть бути особливо чутливими до перспектив утворення іноземного військового альянсу, який дасть можливість військам Німеччини та США наблизитися на відстань одного дня в дорозі до місця Сталінградської битви.
Зрозуміло, що президент Росії сьогодні неправильно інтерпретує міжнародну риторику у своїх стратегічних інтересах. Можливо, він насправді переслідує ширші цілі, такі як ослаблення чи руйнування НАТО. Дуже імовірно, що Володимир Путін головним чином стурбований, що приклад успішної демократичної України зрештою спричинить широке невдоволення його авторитарним правлінням у Росії. Однак будь-які розмови з боку Заходу про збереження нескінченно відкритої опції для України приєднатися до військового альянсу НАТО, навіть у віддаленому майбутньому, просто надають Путіну привід, який він може використати, щоб мобілізувати суспільну думку в Росії на свою підтримку проти уявної військової загрози з боку України.
Однак, з урахуванням нещодавнього перекидання військ (до українського кордону – ред.), ключовими факторами в цій ситуації залишаються, по-перше, рішучість українців відстоювати свою національну незалежність і, по-друге, вразливість росіян до пропаганди про нібито міжнародну загрозу з боку України.
Сьогодні, в момент кризи, президент України має спрямувати міжнародну риторику в більш позитивне річище. У своїх публічних промовах та дипломатичних комунікаціях він може наполягати, щоб США та Британія підтвердили свої зобов’язання в рамках Будапештського меморандуму очолити міжнародну допомогу Україні коли її території явно загрожує агресія з боку ядерної держави. Він може наголосити, що необхідність у такій міжнародній військовій підтримці зникне, коли кордони України будуть у безпеці так само, як і кордони будь-якої іншої країни. Згодом він може оголосити про намір України розвиватися без будь-яких іноземних військ на своїй території – ані російських, ні американських.
Таким чином, гарантії безпеки надані в Будапештському меморандумі мають дозволити Україні абстрагуватися від питання про приєднання до іноземних військових альянсів. Тоді, якщо президент Путін захоче відзначити тактичну перемогу проти гіпотетичного майбутнього розширення НАТО, потрібно пам’ятати, що успішний розвиток незалежної демократичної України – це та перемога, яка справді важлива.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
