Propaganda diary: огляд російської дезінформації в європейських медіа в січні 2023 року

Propaganda diary: огляд російської дезінформації в європейських медіа в січні 2023 року

Photo: ua.depositphotos.com / palinchak
10 Лютого 2023
FacebookTwitterTelegram
1678

У січні 2023 року VoxCheck промоніторив 85 медіа з Польщі, Словаччини, Угорщини, Чехії, Італії, Німеччини та виявив 914 кейсів дезінформації про Україну. Найбільше кейсів дезінформації ми виявили в польських (214), угорських (180) та чеських (142) медіа. Найактивніше в січні в європейських медіа просували кремлівські наративи про виправданість російської агресії, контроль Заходу над Україною та дискредитацію представників української влади.

VoxCheck моніторить ЗМІ в країнах Європи (Німеччині, Італії, Чехії, Словаччині, Польщі та Угорщині) та аналізує дезінформаційні наративи про Україну, які поширюють ці медіа. Здебільшого виявлені фейки та маніпуляції співзвучні з головними наративами російських дезінформаційних кампаній. Щомісяця команда VoxCheck публікує звіт про результати моніторингу. Усі дезінформаційні повідомлення, згруповані у наративи, їхні спростування відображатимуться на вебсайті бази даних «Propaganda diary».

Польща

Під час моніторингу 10 польських ЗМІ ми виявили 214 кейсів дезінформації, які згрупували в 25 наративів. Найбільше кейсів потрапили до наративів про контроль Заходу над Україною (39 кейсів), виправданість агресії рф (37 кейсів), нацизм в Україні (27 кейсів) та наративів про українських біженців (17 кейсів).

Розповідаючи про контроль Заходу над Україною, європейські медіа стверджували, що Європа та США не бажають миру, про це нібито свідчать їхні дії в Україні. Навпаки, ці країни, за версією медіа, — єдині вигодоодержувачі від продовження конфлікту. В одній із статей прямо писали, що після розпаду СРСР головною метою американців було роз’єднання російської федерації, а Україна стала лише зручним інструментом для реалізації такого плану. Водночас не всі матеріали з цим наративом мають однаковий зміст. Якщо в деяких публікаціях західні країни вважаються чимось єдиним цілим, то в інших кажуть, Україна — це «торпеда», яку США застосовує для знищення «Північного потоку» та погіршення відносин між Німеччиною та росією. Таким чином, у рамках цього наративу намагаються ще поширити думку про суперечності всередині самого Заходу.

У польських ЗМІ російську агресію виправдовували необхідністю завдання «превентивного удару»: мовляв, російська дипломатія була сфокусована на запобіганні конфліктам, але Україна та західні країни спровокували рф і змусили її діяти рішуче. У медіа вказують, що, якщо б росія не розпочала вторгнення, вона би сама стала жертвою агресії сусідніх країн. Також додають, що дії росії повністю відповідають нормам міжнародного права, і немає жодних доказів намірів рф змінювати кордони України. Крім того, в рамках цього наративу час від часу поширюють виправдання російських ракетних обстрілів. Наприклад, фейки про те, що удари по енергетичній інфраструктурі України — це відповідь на «теракт» на Кримському мосту.

Існування нацистської ідеології в Україні намагалися обгрунтувати за допомогою вже звичного набору пропагандистських штампів: «русофобська політика України», «влада знаходиться в полоні у нацистів із 2014 року», «в Україні проводять нацистські марші». Хіба що до цього набору додали тезу, що поляки мали би підтримати росію, адже демонтаж «українського нацизму» теж вигідний для безпеки Польщі.

Українських біженців у дезінформаційних повідомленнях зображують повністю деструктивною силою: вони, за словами польських ЗМІ, отримують привілеї в Польщі, тоді як потреби звичайних поляків часто ігноруються. Ба більше, разом із потоком українських біженців начебто відбудеться зростання рівня корупції, політичного хаосу, міжнаціональних конфліктів у Польщі. Зміниться й структура економіки, що призведе до нестабільності.

Словаччина

У результаті моніторингу 13 медіа у Словаччині ми знайшли 129 кейсів дезінформації, що можна згрупувати у 16 наративів. Найбільш масовими виявились наративи про виправданість російської агресії (23 кейси), тотальний контроль Заходу над Україною (21 кейсів), неминучий програш України у війні (16 кейсів) та про дискредитацію представників української влади (13 кейсів).

У словацьких проросійських медіа вчергове повторили обгрунтування війни, яке можна щодня почути на російських державних каналах: використання Мінських угод для «підготовки агресії проти росії», «незаконне наближення» НАТО до російських кордонів, «проамериканський переворот» у Києві в 2014 році. Медіа продовжують поширювати фейки, начебто представники Заходу (ексканцлерка Німеччини Меркель та експрезидент Франції Олланд) сьогодні відкрито визнають, що ніхто не збирався дотримуватися мирних домовленостей із росією. 

У рамках наративу про контроль Заходу над Україною автори фейків головним чином звинувачували «англосаксів» (США та Велику Британію) у розпалюванні війни та продовженні збройної підтримки України. За їхніми словами, Україна досі страждає, втрачає цивільних та військових лише заради інтересів Заходу, а саме політичних еліт та військово-промислового комплексу. Варто позбавити Україну західної підтримки — і вона нібито моментально капітулює перед росією. Таким чином, у цьому наративі медіа заперечують будь-яку суб’єктність України.

У січні проросійські спікери продовжили прогнозувати неминучу поразку України у війні з рф. Зокрема програш України обговорювали в контексті мобілізації в росії, її підготовки до нового наступу та важких боїв на Донбасі. «Не вірте постійній пропаганді влади США та медіа про Україну. Україна не виграє у війні, а, навпаки, зазнає величезних втрат», — так у публікаціях намагалися «спростувати» ідею, що в України залишаються шанси на воєнну перемогу. Слабка західна підтримка, великі людські втрати ЗСУ та значні ресурси росії, говорять у статтях, можуть призвести до краху української армії та зміни політичного режиму в Києві вже навесні-влітку 2023 року.

Головним об’єктом дискредитації серед українських політиків в європейських медіа став президент України Володимир Зеленський.  Намагаючись знизити серйозність його сприйняття, фейкороби використовували вже традиційні фейки про наркотичну залежність президента та роль коміка на державній посаді. Серед нових фейків — порівняння українського президента з Міхеілом Саакашвілі. Мовляв, на Зеленського очікує доля експрезидента Грузії — втрата влади та гоніння всередині самої країни. Також у ЗМІ поширили чергові вкиди про існування конфлікту всередині військово-політичного керівництва України. Так, стверджують, що Зеленський заздрить популярності Головнокомандувача ЗСУ Залужного та збирається його ліквідувати. А Денис Монастистирський, міністр внутрішніх справ, що загинув в авіакатастрофі, нібито вже став жертвою Офіса президента, оскільки прагнув отримати більше впливу та більше незалежності у владній структурі. 

Угорщина

Ми промоніторили 13 угорських видань, знайшли 180 кейсів дезінформації та розподілили їх між 20 наративами. Найбільш поширеними виявилися наративи про виправданість російської агресії (49 кейсів), контроль Заходу над Україною (30 кейсів) та про те, що українці нібито бажають приєднатися до росії (14 кейсів).

В угорських медіа в січні залишився актуальним наратив, покликаний виправдати агресію проти України. Самі меседжи були подібними до російських дезінформаційних кампаній: наприклад, захист населення Донбасу, розширення НАТО в Східній Європі, відмова України від нейтральності та позаблоковості, «нацистська ідеологія київського режиму» як причини, що змусили росію завдати превентивного удару по Україні. Зокрема неодноразово в угорських ЗМІ цитували російських політиків, як-от президента путіна чи секретаря Ради безпеки рф патрушева, причому жодного разу автори публікацій не брали під сумнів слова представників рф. Також іноді цитують західних проросійських спікерів, як-от американця Скотта Ріттера, який регулярно з’являється в ефірах російських каналаів. За допомогою іноземних «експертів» пропаганда намагається легітимізувати позицію агресора.

У цей же період медіа також активно просували наратив про те, що Україна перебуває під повним контролем Заходу. Так, лунали заяви, що саме через тиск Заходу Україна відмовляється від переговорів із росією. Один із прикладів, який навели в публікаціях, — переговори в Стамбулі наприкінці березня 2022 року, які не завершилися укладання мирних домовленостей. Згідно з пропагандистами, Україну тоді змусили продовжувати бойові дії, щоб остаточно виснажити росію. Причому політика партнерів полягає не в допомозі Україні, а в «принесенні її в жертву» заради послаблення російської держави.

Ще один поширений наратив про українців, які хочуть приєднатися до росії, зводився до повторення фейків про «чесне волевиявлення» на російських псевдореферендумах в Криму в 2014 році та в Запорізькій, Херсонській, Донецькій, Луганській областях у 2022 році. Незаконність «голосувань» та численні фальсифікації на них ігнорувалися в таких повідомленнях.

Також відносно масовим (12 кейсів) виявився наратив про те, що надання допомоги Україні затягує війну. У рамках нього пропагандисти розповідали, що західна зброя лише продовжує кровопролиття, призводить до ескалації конфлікту і не сприяє підготовці до переговорного процесу. Росію ж у цій ситуації намагаються зобразити конструктивною стороною, що готова піти на мирне врегулювання.

Чехія

У рамках моніторингу 13 чеських медіа за січень ми виявили 142 кейси російської дезінформації та 14 наративів. Найбільше повідомлень ми виділили у рамках наративів про дискредитацію представників української влади (36 кейсів), контроль Заходу над Україною (31 кейс) та виправданість російської агресії (25 кейсів).

Інформаційні атаки використали проти найголовніших осіб під час війни — Президента Зеленського та Головнокомандувача ЗСУ Залужного. В одній із публікацій їх назвали «м’ясниками» за нібито жахливе ставлення до військових, яких кидають непідготовленими на лінію фронту. Укотре українського президента звинуватили в підтримці нацизму, що робить його «найгіршим представником єврейського народу». Не забули в медіа нагадати і старі міфи про маріонетковість української влади, доля якої начебто повністю знаходиться в руках Вашингтону. Також українську владу і особисто Зеленського намагалися представити прихильниками авторитарного правління, що суперечить розповідям про боротьбу за демократію в Україні. За допомогою дезінформації ЗМІ здійснили атаку й проти першої леді: немовби вона організовує розкішні закордонні поїздки та банкети, поки звичайні українці ледве виживають.

Контроль Заходу над Україною, який нібито лише продовжує страждання українців від «проксі-війни між росією та НАТО», став другою за поширенням темою в дезінформаційній кампанії. Цього разу в рамках цього наративу поширювали фейки як у військовій, так і економічній сфері. Наприклад, з’являлися повідомлення, що Україні не варто очікувати достатньої кількості військової допомоги від країн Заходу — вони нададуть рівно стільки допомоги, скільки потрібно, щоб Україна боролася проти росії, але без вирішальної перемоги. У цій «схемі» Україна має врешті-решт зникнути заради чужих інтересів. Тим часом, вказують у чеських медіа, західні компанії наживаються на цих постачаннях зброї. Більш того, Україні доведеться повернути кошти за всю отриману зброю, що фактично призведе до її банкрутства. Отже, з точки зору дезінформаційних медіа, західна допомога Україні — це «бізнес на крові».

У чеському медіапросторі агресію рф виправдовували за допомогою класичного міфу про «8 багатостраждальних років, під час яких Україна знищувала жителів Донбасу». Допоміжним міфом слугувала розповідь про русофобську політику України, яка позбавлена будь-якої терпимості до російськомовних жителів країни. Усе це нібито змусило російське керівництво прийняти «непросте» рішення про операцію по захисту населення Донбасу та російськомовних в Україні загалом.

Наратив про виправданість агресії тісно пов’язаним із іншим наративом про нацизм в Україні (21 кейс). У рамках нього Україну звинувачують у пропагуванні нацистської ідеології та впровадженні «нацистських практик» на фронті, як-от використання «живих щитів» із цивільними.

Німеччина

У 19 німецьких медіа ми виявили 129 кейсів дезінформації та 18 наративів, які відповідають цим кейсам. Найбільше кейсів було про дискредитацію представників української влади або військовослужбовців ЗСУ (29 кейсів), виправданість російської агресії (23 кейси), контроль Заходу над Україною (16 кейсів).

Головна ідея, яку просували в рамках наративу про дискредитацію можновладців та військових, — це теза «Зеленський не представляє інтересів українців». За цією версією, чимало українців не поділяють негативного ставлення до росії, не готові воювати за ідею незалежності, а тому біжать від мобілізації. Зеленський же, навпаки, готовий пожертвувати життями співвітчизників заради примарних цілей. Для підтвердження цього навіть цитували колаборанта Віктора Медведчука, який нещодавно дав інтерв’ю російським ЗМІ. Про армію поширювали фейки, що в ній царить корупція, зокрема розкрадання зброї, а самі солдати максимально виснажені, демотивовані, на відміну від російської армії, що продовжує наступати.

«Часові рамки конфлікту в Україні були запрограмовані ще в 2000 році, коли обговорювали розширення НАТО в Європі», — такими словами обгрунтовують виправданість російської агресії. Цей період «ліквідації росії» начебто почався з 2014 року, коли західні країни наклали економічні санкції проти рф, щоб «скинути путіна, який не дозволяв західним корпораціям збагачуватися за рахунок природних ресурсів росії». Крім того, у рамках цього ж наративу захищали право росії на ескалацію конфлікту. В одному з дезінформаційних повідомлень підтвердили, що росія може застосувати ядерну зброю у відповідь на втручання НАТО в конфлікт, а в іншому повідомленні — що війна може завершитися лише після окупації всієї території України.

«Країна-камікадзе», яку збираються використати для завдання максимального удару росії, — так описали роль України в рамках наративу про тотальний контроль Заходу над країною. Прибічники наративу стверджують, що з 2005 року за допомогою змін в освітній програмі, культурі, роботі медіа українці поступово перепрограмовували проти росіян. І все це відбувалося за активної участі західних організацій.

Як правило, росія звинувачує ЗСУ в тому, що вона сама постійно робить на лінії фронту. Це справедливо й для воєнних злочинів: німецькі ЗМІ повторили російські фейки про причетність української армії до обстрілів цивільних об’єктів на окупованих територіях та використання цивільних як «живого щита». У медіа не оминули й тему різдвяного перемир’я, запропонованого росією на початку січня. Відмову України від явної російської провокації сприйняли як бажання продовжувати «війну проти цивільного населення» 

Італія

За січень ми виявили 120 кейсів дезінформації у 17 італійських медіа. Усі кейси ми розділили на 20 наративів, найбільші з яких — це контроль Заходу над Україною (32 кейси), виправданість російської агресії (12 кейсів), та непричетність росії до воєнних злочинів в Україні (12 кейсів)

У наративі про контроль Заходу над Україною та використання її у своїх інтересах в італійських медіа поширювали фейки про те, що Україна готова пожертвувати власними солдатами заради інтересів Заходу. Також у контексті надання кредитів з’явилася теорія змови, що в найближчі десятиліття доля Україна опиниться в руках глобалістів, які будуть експлуатувати ресурси країни. Можна помітити й суперечності всередині цього наративу. Так, у деяких медіа стверджували, що США зацікавлені в продовженні війни, а в інших, навпаки, казали про прагнення США змусити Україну піти на мирне врегулювання, оскільки забезпечення України обходиться занадто дорого. На тлі новин про постачання західних БМП і танків Україні з’явилася дезінформація про збройну допомогу: мовляв, цими постачаннями Захід підвищує рівень ескалації в конфлікті, але вони не допоможуть Україні перемогти, оскільки військові ЗСУ не встигнуть опанувати таку складну техніку.

«Західний контроль над Україною» італійські ЗМІ знову пояснювали повторенням догматів російської пропаганди. І цитували представників росії, як-от Олександра Дугіна, який назвав нинішню війну «першою багатополярною війною», в якій рф захищає своє права на існування власної цивілізації. Також наводили позицію російської еліти, що посилення України країнами НАТО дає право росії завдавати ударів по військовій інфраструктурі західного альянсу.

Заперечуючи причетність росії до воєнних злочинів та необхідність створення трибунала для злочинців, пропагандисти почали вигадувати українські «звірства»: обстріли цивільних об’єктів на окупованих територіях, порушення прав військовополонених і навіть вбивства своїх же військових ЗСУ, які відмовляються йти в бій. Поширювали й фейки про ракетний обстріл України 14 січня 2023 року, унаслідок якого був зруйнований житловий будинок у Дніпрі. Зокрема у ЗМІ вказували, начебто будинок постраждав від ракети ППО України, а не від російської ракети.

Крім того, в італійських ЗМІ поширювали наратив «Україна — терористична держава» (9 кейсів). До «терористичних актів» української держави пропагандисти зараховували обстріли окупованих росією територію. А в рамках наративу «Захід не бажає постачати зброю для України» (9 кейсів) неодноразово перебільшували втому країн Європи, США від російсько-української війни та створювали враження, ніби жоден із партнерів України не хоче бачити її перемоги.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний