Провал України як держави: огляд італійських та німецьких проросійських ЗМІ
Beta

Провал України як держави: огляд італійських та німецьких проросійських ЗМІ

Photo: ua.depositphotos.com / microgen
5 Квітня 2022
FacebookTwitterTelegram
344

Низка італійських та німецьких ЗМІ вторять російським наративам про Україну як збіднілу, покинуту Заходом, корумповану недодержаву, що історично є лише частиною Росії. Подібні тези націлені на виправдання російської агресії та знецінення України як держави і є відвертою брехнею — далі пояснюємо, чому.

Фейк: Економіка та політичні інститути України майже не функціонують

Італійські та німецькі проросійські ЗМІ: Controinformazione, ll foglio,  RT.DE та ін.  — стверджують, що Україна нібито впритул наблизилася до економічного та політичного провалу, звівши нанівець усі зусилля ЄС та США підтримати столицю. Виною всьому тотальна корупція, розгул злочинності та послаблення економічних відносин з Росією. 

“Україна – це економічна чорна діра, забруднена промисловими викидами, з титанічним боргом, розгулом крадіжок і вражаючою корупцією.” (“L’Ucraina è un buco nero economico, con un enorme inquinamento industriale, debiti titanici, furti sfrenati e una corruzione sconcertante.”) — Controinformazione (Italy)

“ Україна, це ще одна держава-дефолт, у політичному та економічному сенсі, в саду Європи” (“Ucraina, un altro stato in default, politico ed economico, nel giardino dell’Europa.”) — Il foglio (Italy)

“Неоліберальні реформи та послаблення економічних відносин з Росією протягом усього майже п’ятирічного терміну повноважень призвели до різкого погіршення соціально-економічного становища пересічних громадян, а еміграція робітників тривала загрозливими темпами.” (“Neoliberale Reformen und die Schwächung der Wirtschaftsbeziehungen zu Russland während seiner kompletten, fast fünfjährigen Amtsperiode führten zu einer dramatischen Verschlechterung der sozioökonomischen Lage der einfachen Bürger, die Abwanderung von Arbeitskräften setzte sich in bedrohlichem Maße fort.”) RT.DE (Germany)

Як насправді?

Економічні відносини з Росією справді стали значно холоднішими на після вторгнення російських військ на територію Донецької та Луганської областей та окупації Криму. Згідно з даними Держстату, якщо у 2013 році 25,6% усього експорту припадало на РФ, то у 2021 — 5%. Теж саме і з імпортом: за 9 років він скоротився на 20%. Причиною цьому є встановлені впродовж останніх років мита, квоти та санкції, від яких на той час постраждали економіки обох країн. 

Але ніякої мови про дефолт чи економічний крах: за оцінками аналітиків KSE, станом на лютий 2022 року порівняно із 2014 економічні показники прийнятні, макрофінансова ситуація стабільна, економіка диверсифікована і тепер не має критичної залежності від Росії. НБУ має достатній рівень резервів (близько $30 млрд) для стримування девальвації та згладжування валютних шоків у разі їх виникнення. 

Боротьба з корупцією повільно, але триває: навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року утворені після Революції Гідності Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура продовжують працювати. Більше того, виявилось, що війна позитивно впливає на корупціонерів та їх моральні якості. Так, один із підозрюваних у справі незаконного заволодіння активами територіальної громади Одеси  – колишній прокурор Одеської області – добровільно подав клопотання до ВАКС, згідно з яким попросив внесені їм кошти застави у сумі більше 2,5 млн грн перерахувати на рахунок Збройних Сил України.

Фейк: Історично Україна є частиною Росії

Низка проросійських видань у Німеччині та Італії притримуються путінської точки зору з приводу історії слов’янських народів (читай  — російських) та розповсюджують міфи про Україну як культурну та історичну частину Росії.

“Україна є частиною Росії, яка стала незалежною після розпаду Радянського Союзу. Українці в чомусь росіяни. У них та сама релігія, та ж мова, та сама культура, та сама історія.” (“L’Ucraina è una parte della Russia diventata indipendente al momento del crollo dell’Unione Sovietica. Gli Ucraini sono Russi, in un certo senso. Hanno la stessa religione, la stessa lingua, la stessa cultura e la stessa storia.”)  — Come Don Chisciotte (Italy)

“Україна – це шматки земель, які донедавна належали різним імперіям – Австро-Угорській та Російській – а також кільком народам, таким як Росія, Польща та Румунія. В ній поєднується католицизм і православ’я, мільйони етнічних росіян і російськомовних, які мають глибокі історичні, культурні та економічні зв’язки з Росією.” (“Die Ukraine ist ein Flickenteppich aus Teilen, die bis vor kurzem zu verschiedenen Imperien – dem österreichisch-ungarischen und dem russischen – sowie zu mehreren Nationen wie Russland, Polen und Rumänien gehörten. Sie vereint den Katholizismus und die Orthodoxie und hat Millionen ethnischer Russen und russischsprachiger Menschen mit tiefen historischen, kulturellen und wirtschaftlichen Verbindungen zu Russland.”) — Uncut News (Germany)

Як насправді?

Україна — це незалежна суверенна демократична держава з багатовіковою історією.

Детально помилковість тверджень про “історично російські” землі VoxCheck разом з істориками розбирав у статті “Про історичну єдність брехні та Володимира Путіна”

Далі викладемо основні тезиси:

  • коли говорять про “історично російські” землі, здебільшого йде мова про Південь України, Слобожанщину та Донбас, що сформувались на території незаселеного Дикого поля;
  • на карті 1720-го року путінські “історично російські” землі належать або Україні, або Кримському Ханству;
  • більш ніж через 100 років перепис населення Російської Імперії 1897 року показав, що так звана “малоросійська” (тобто українська) мова домінує не тільки на території сучасної України (зокрема на згаданих Путіним “історично російських” землях), але й виходить за її межі.
  • “спільність” мов та релігій створювалась Росією штучно: у 1720 році Петро І наказав видавати книжки лише російською мовою, а у 1863 році Петро Валуєв майже повністю заборонив усе друкарство українською мовою; українці намагались створити власну церкву ще у 1302 році, про що свідчить існування Галицької Митрополії, скасованої піт тиском московського царя Симеона Гордого у 1347 році.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний