Проєкт закону про академічну доброчесність: що він передбачає та як він працюватиме?

Проєкт закону про академічну доброчесність: що він передбачає та як він працюватиме?

Photo: unsplash.com / Joshua Hoehne
3 Квітня 2024
FacebookTwitterTelegram
726

Освіта дуже важлива як для добробуту кожної людини, так і для економічного розвитку країни загалом. В Україні понад 70 відсотків людей мають вищу освіту. Проте яка якість цієї освіти? Не секрет, що у багатьох закладах вищої освіти, як і в наукових установах, поширені недоброчесні практики, такі як плагіат, несамостійне складання іспитів, купівля дипломних робіт і навіть дисертацій.  У рамках освітньої реформи уряд уже багато років намагається підвищити рівень академічної доброчесності. Нещодавно група парламентарів зареєстрували законопроєкт про академічну доброчесність (№ 10392). Чи допоможе він вирішити проблему?

За визначенням Закону України «Про освіту», академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. 

На жаль, у науці й освіті, як і в інших сферах життя, іноді присутні обман, підробка та фальсифікації, які знижують цінність освіти (як часто молоді випускники чують від потенційних працедавців «ваш диплом нічого не вартий, покажіть досвід роботи»?), а також зменшують поступ науки та довіру до неї. У багатьох випадках причиною академічної недоброчесності є розмите поняття «норми» у цій галузі. Наприклад, як показало опитування «Вокс Україна», списування чужих робіт дуже поширене у школах. Вочевидь, його толерують як учні, так і вчителі. На жаль, те саме можна сказати й про заклади вищої освіти. Ситуація в наукових установах менш публічна (скандали подібні захисту дисертації Іллєю Кивою трапляються нечасто), але навряд чи набагато краща. Отже, розуміння учасниками наукової та освітньої спільноти власної відповідальності за дотримання академічної доброчесності безпосередньо впливає на рівень освіти й розвиток науки, а, значить, і на економічний розвиток нашої країни. Чи допоможе окремий законопроєкт змінити статус-кво?

Академічна доброчесність в українських ЗВО та наукових закладах

Організація OPTIMA провела «Всеукраїнське опитування з академічної доброчесності та відкритої науки 2022» серед студентів та академічної спільноти. Опитування нерепрезентативне — респонденти заповнювали анкети з власної ініціативи. Однак, кількість відповідей доволі велика.

З усієї вибірки (7727 анкет) ми відібрали відповіді тих респондентів, які за останні три роки рецензували хоча б одну наукову роботу (2502 анкети). Як видно з рис. 1, 10% із тих, хто дав значущу відповідь, повідомили, що плагіат у їхньому закладі вищої освіти трапляється часто. Вільними від плагіату вважають свої ЗВО 29% респондентів. Решта зазначили, що плагіат трапляється іноді або рідко. Втім, може бути, що частина відповідей «не знаю» приховують присутність плагіату.

Рисунок 1. Спираючись на Ваш особистий досвід, як часто у вашому закладі вищої освіти трапляється використання чужих опублікованих праць та ідей без належного посилання на першоджерело?

Джерело: «Всеукраїнське опитування з академічної доброчесності та відкритої науки 2022»

З інших запитань цього ж опитування можна зробити висновок про наявність й інших проявів недоброчесності, таких як автоплагіат, фальсифікація наукових результатів, несамостійне виконання робіт тощо. Але чи допоможе законопроєкт вирішити ці проблеми? 

Основні положення законопроєкту

Закони «Про освіту» та «Про вищу освіту» містять деякі норми, спрямовані на забезпечення доброчесності: вони визначають види порушень доброчесності, окреслюють роботу Національної агенції із забезпечення якості освіти (НАЗЯВО), яка відповідає і за підтримку доброчесності, визначають види відповідальності за академічну недоброчесність, зокрема позбавлення наукових звань, якщо вони отримані в недоброчесний спосіб.

Однак, автори законопроєкту обґрунтовують потребу в ухваленні окремого закону тим, що «наразі питання академічної доброчесності врегульовані в законах України лише частково, несистемно, без розкриття глибинного змісту і забезпечення правової визначеності у розумінні сутності академічної доброчесності…без розкриття змісту порушення академічної доброчесності і основних правил і процедур притягнення до академічної відповідальності». Справді, норми, що стосуються академічної доброчесності, містяться в низці законів, які регулюють освіту й науку. Водночас закон «Про освіту» передбачає, що «порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів». Тож цей законопроєкт і має стати тим спеціальним законом, який врегулює дотримання академічної доброчесності в усіх сферах, де це необхідно. Що він пропонує?

По-перше, автори законопроєкту пропонують додати до визначення академічної доброчесності цінності, тобто сформулювати його як «сукупність цінностей, принципів і заснованих на них правил, якими мають керуватися суб’єкти академічної діяльності під час провадження такої діяльності.» А також пояснюють, що поняття академічної доброчесності розкривається через такі базові цінності як чесність, довіра, повага, справедливість, відповідальність тощо. Проте такі поняття є оціночними, що може ускладнити практичне застосування закону та може призвести до значного розмаїття його інтерпретацій. 

По-друге, законопроєкт доповнює чинний перелік видів порушень академічної доброчесності, сформульований у статті 42 Закону України «Про освіту». Порушеннями академічної доброчесності будуть не лише плагіат чи фільсифікація, але й такі поширені серед учасників освітнього та наукового процесу дії, як відчуження або приписування авторства, недоброчесне оцінювання результатів навчання, несамостійне виконання завдання, недозволена допомога, академічний саботаж (тобто дії, які перешкоджають науковій діяльності інших осіб, наприклад, затягування рецензування роботи, знищення даних інших дослідників тощо), інституційні порушення академічної доброчесності. Крім того, законопроєкт прописує дотримання академічної доброчесності поза освітніми чи науковими установами — під час видавничої, експертної діяльності, організації та проведення конкурсів.

По-третє, законопроєкт пропонує передати розгляд випадків академічної недоброчесності та покарання за неї повністю до відповідальності закладів освіти та наукових установ (зараз цим інколи займаються НАЗЯВО або МОН). Для цього згадані організації повинні будуть створити систему виявлення порушень академічної доброчесності, розгляду цих справ та покарання порушників (наразі така система діє лише в деяких закладах освіти й науки). Однак, по-перше, варто записати норму про створення таких органів у профільних законах, що стосуються освіти й науки, а також запровадити порядок оскарження рішень цих органів, наприклад, до Науково-методичної ради МОН (за аналогією з відповідними нормами Порядку скасування рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації від 26 серпня 2021 р. № 897), та до суду. 

Така система дозволить більш ефективно розуміти кожній особі — до якого органу вона матиме право звертатись у разі порушення кимось академічної доброчесності, а також дасть можливість користуватись загальним порядком оскарження рішень, якими були застосовані санкції через академічну недоброчесність до певної особи.

Крім того, законопроєкт конкретизує процедуру притягнення до відповідальності за академічну недоброчесність та розширює перелік санкцій за неї. Для працівників наукових чи освітніх закладів це не лише позбавлення наукових звань чи ступенів, права обіймати певні посади, але й позбавлення нагород чи почесних звань, а також дисциплінарна відповідальність: догана або звільнення. Для здобувачів освіти законопроєкт пропонує додати до академічних санкцій (переслуховування курсу чи перескладання іспиту, позбавлення стипендії чи державної підтримки) також виховні заходи: відвідування тематичних занять (урок, лекція, курс, тренінг тощо) з академічної доброчесності та/або академічного письма.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради надало низку зауважень до законопроєкту. Наприклад, плагіат може бути як порушенням доброчесності, так і порушенням авторських прав відповідно до закону «Про авторське право і суміжні права». Тому передбачене законопроєктом відділення академічної доброчесності від захисту прав інтелектуальної власності може призвести до різного покарання за одне й те саме правопорушення. 

Крім того законопроєкт пропонує встановити, що «вищий колегіальний орган управління…закладу освіти, наукової установи, розглядає відповідну скаргу і таємним голосуванням приймає рішення, яке є остаточним і оскарженню не підлягає». Це суперечить Конституційній нормі (ст. 55) про те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Є в законопроєкті й інші неузгодженості з чинним законодавством, але вони менш важливі. Наприклад, законопроєкт значно розширює обов’язки вчених в частині дотримання академічної доброчесності порівняно із законом «Про наукову і науково-технічну діяльність», але не пропонує відповідних змін до цього закону. Аналогічно законопроєкт не пропонує внесення змін до законів «Про освіту» та «Про науково-технічну діяльність», яке зробило би обов’язковим запровадження системи дотримання академічної доброчесності у відповідних закладах.

Висновок

В українському суспільстві поступово зростає розуміння важливості доброчесності, в тому числі академічної. Такий висновок можна зробити виходячи з низки скандалів із плагіатом високопосадовців, а також на основі того, що академічну доброчесність перевіряють під час конкурсів на відповідальні посади (наприклад, до КСУ). Однак, всередині академічної спільноти ситуація змінюється дуже повільно. 

Тому ухвалення окремого закону про академічну доброчесність замість низки змін до законів про освіту й науку має сенс з точки зору привернення уваги суспільства до цієї проблеми. Також для осіб та закладів, які мають дотримуватися принципів академічної доброчесності, буде зручно мати один документ з описом академічної доброчесності, способів та інструментів її забезпечення, а не «виловювати» відповідні норми у різних нормативних актах. Проте такий закон має узгоджуватися з чинним законодавством або передбачати зміни до нього, щоб уникнути правових колізій.

Сьогодні випадки покарання за академічну недоброчесність є скоріше винятками з правил, а не правилом. Тому ухвалення законопроєкту буде корисним, оскільки він пропонує закріпити принципи «fair play» у сфері академічної етики. Покращення процедури покарання порушників такої етики, а також деталізація переліку санкцій, які можуть бути застосовані до «академічно недоброчесних» осіб є важливим елементом забезпечення (enforcement) академічної доброчесності. 

Водночас щоб законопроєкт працював як задумано, його потрібно допрацювати: узгодити з чинним законодавством (або передбачити зміни до нього) та чіткіше сформулювати деякі норми. Зокрема, слід однозначно визначити, які санкції за які порушення потрібно застосовувати, щоб уникнути ситуацій, коли за одне й те саме порушення порушники отримують різне покарання. Наприклад, покаранням за плагіат для студентів може бути як усне попередження, так і позбавлення академічної стипендії на строк до одного навчального року або переведення «на контракт», якщо людина навчалася за бюджетним замовленням. Зрозуміло, що ці покарання дуже різні та залишають великий простір для ухвалення рішень посадовими особами ЗВО. Отже, варто звузити цей простір, передбачивши єдине покарання (або вузьку «вилку» покарань) за кожне порушення академічної доброчесності. 

На нашу думку, законопроєкт зможе підвищити рівень академічної доброчесності, тому, на нашу думку, його потрібно ухвалити після усунення вад.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний