Приєднатися до НАТО. Місія нездійсненна?

У 2019 році курс на приєднання до цього блоку закріпили і в Конституції. Близько половини українців підтримують вступ України до НАТО, противників вступу значно менше. Проте деякі політики часто заявляють, нібито в Альянсі Україну ніхто не чекає, і жодних шансів на членство немає. 

Подібні ідеї — не рідкість і для численних псевдоукраїнських Telegram-каналів. Там пишуть, що Україна ніколи не відповідатиме критеріям необхідним для вступу до НАТО. Поширюють і наратив, нібито й самі критерії — це лише «окозамилювання», а Україну просто «годують обіцянками». І хоча очевидно, що відносини Україна-НАТО розвиваються, подібні канали цей факт ігнорують. Новини про відносини з Альянсом також часто подають у викривленому контексті або применшують їхнє значення за допомогою конструкцій на кшталт «нічого нового не казали, це і так було відомо», «чергова обіцянка», «все одно нас там ніхто не чекає». 

На брифінгу 14 червня Джо Байден заявив, що агресія Росії на Донбасі — це не перешкода для вступу України до НАТО. Головна умова отримання ПДЧ — відповідність критеріям Альянсу і боротьба з корупцією. Ми вирішили розібратися, які реформи необхідно провести для цього та чи реально Україні таки виконати ці критерії.

Коротко про НАТО. Куди ми прямуємо?

НАТО — це військово-політичний союз, який створили 1949 року у Вашингтоні. Основна мета союзу — захищати демократичні цінності та свободи, а також відстоювати суверенітет своїх членів. Наразі до Альянсу входять 30 держав Північної Америки та Європи. Сумарно вони займають понад 19 млн км²  – це близько 15% суші. А проживає у цих країнах понад 940 млн осіб — це більше 12% світового населення.

Абсолютна більшість країн-членів НАТО — високорозвинені держави з потужними економіками. Шість країн Альянсу входять до десятки найбільших світових економік, а чотири — до першої десятки за індексом людського розвитку. Країни цього об’єднання наразі продукують 41,1% світового ВВП. 

НАТО – це найпотужніший військовий альянс світу. Сумарні збройні сили цього об’єднання складають понад 3,5 млн осіб. Зрозуміло, що армія НАТО — найбільша у світі, оскільки власних збройних сил у НАТО немає, і його армія — це об’єднання військ усіх держав-членів.

За фінансуванням оборонної сфери НАТО також тримає лідерство. Так, у 2020 році 55,6% від усіх військових витрат у світі — це сумарні витрати країн Альянсу. Найбільшу частку у фінансуванні армії НАТО мають Сполучені Штати. У 2021 році частка США у військовому бюджеті НАТО становить понад 69%. Лише 15 країн світу мають ВВП більший за цю суму, при цьому сім із них — члени НАТО.

Україна прагне отримати ПДЧ. Що це таке?

План дій щодо членства (Membership Action Plan — MAP) — це спеціальна програма консультативної та практичної допомоги країнам-партнерам, які хочуть приєднатися до НАТО. Програму ПДЧ ухвалили у 1999 році під час саміту Альянсу у Вашингтоні. З того часу цей план — важлива складова у процесі приєднання до НАТО нових членів. 

ПДЧ — це не універсальний перелік покрокових інструкцій з приєднання до НАТО. План дій розробляє кожна країна-кандидат індивідуально та узгоджує його із партнерами з Альянсу. Ключові елементи ПДЧ — річні національні програми реформування (Annual National Programs). Вони містять реформи у сферах політики, економіки, оборони та права. Про них ми розкажемо детальніше нижче. 

Також згідно із Планом дій, співпраця між двома сторонами в оборонній галузі має посилюватися. На етапі виконання ПДЧ НАТО регулярно консультує країну-кандидата щодо реформ. Наприкінці виконання ПДЧ країна також отримує фідбек від НАТО стосовно того, наскільки результативними були ці реформи. 

Сам по собі ПДЧ — це ще не гарантія вступу країни до НАТО. Проте він є ключовим підготовчим механізмом для цього. Адже якщо країна-кандидат запроваджує реформи передбачені ПДЧ, вона наближається до стандартів Альянсу. Відповідно, росте імовірність того, що чинні члени НАТО підтримають приєднання цієї країни. 

Наразі єдина країна, яка співпрацює з НАТО в рамках ПДЧ — це Боснія і Герцеговина. Усього ж за час існування ПДЧ ним скористалися 11 країн. Це Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Албанія, Хорватія, Чорногорія та Північна Македонія.

То що ж треба, щоб приєднатися до НАТО?

У статті 10 Північноатлантичного договору йдеться про так звану «Політику відкритих дверей» НАТО. Вона означає, що будь-яка європейська країна може приєднатися до Альянсу, якщо на це погодилися всі інші члени. Спершу країни, які взяли курс на НАТО, запрошують до так званого Прискореного діалогу. Саме на цьому етапі зараз перебуває Україна. Якщо цей етап успішно завершили, країна отримує ПДЧ, де є перелік необхідних для подальшого членства реформ.

То що ж це за реформи?  Передусім, це реформи політико-економічного характеру — Political and Economic Issues. Фактично держава має будувати свою політику відповідно до принципів Північноатлантичного договору. Це означає, що країна має дотримуватися норм демократії, особистих свобод та верховенства права. 

Аби досягти цих норм, країна має проводити прозорі вибори, лібералізувати державне управління, мінімізувати корупцію тощо. Попри те, що НАТО — це військово-політичний блок, країна-кандидат повинна вирішувати конфлікти мирним, дипломатичним шляхом та намагатися підтримувати дружні стосунки з усіма країнами. 

Також над збройними силами держави-кандидата необхідно встановити належний демократичний та цивільний контроль. Якщо коротко, держава має створити прозору армію, яка буде підзвітна її народу, захищати його та служити його інтересам. 

Приєднання до НАТО вимагає дотримання принципів ринкової економіки та забезпечення економічної свободи. Однак конкретні економічні реформи, так само, як і політичні,  розробляються індивідуально для кожної країни-кандидата на вступ. Наприклад, Чорногорія у сфері економічного реформування звертала особливу увагу на боротьбу з корупцією та створення привабливого клімату для іноземних інвесторів. Зокрема із країн НАТО.

Країни, які знаходяться на етапі приєднання до НАТО, регулярно обмінюються з представниками Альянсу інформацією про стан своєї економіки, основні макроекономічні та бюджетні показники. Це необхідно для коригування планів та відстеження прогресу реформ.

Не менш важливі й реформи військової галузі — Defence/Military Issues. Країна, що бажає приєднатися до НАТО, повинна підтримувати безпеку в Євроатлантичному регіоні разом з іншими країнами Альянсу. Це означає, що країна зобов’язується долучатися до військових та миротворчих операцій НАТО. 

Окрім того, претенденти на вступ мають провести перерозподіл бюджету та виділити в ньому окрему статтю для фінансування НАТО. Це так звані Resource Issues. Також країна-кандидат має надати гарантію Альянсу, що вона здатна зберігати таємну інформацію стосовно НАТО. Це частина під назвою Security Issues. Зокрема країна повинна підтвердити свою готовність дотримуватися Політики управління інформацією НАТО (NATO Information Management Policy). Ця політика визначає базові принципи обміну інформацією між членами НАТО, захисту цієї інформації та її оприлюднення. Окрім імплементації спільної з НАТО політики захисту інформації, від країни-кандидата також очікується затвердження на національному рівні чітких правил та механізмів, які будуть гарантувати безпеку інформації.   

Остання частина «передвступних» реформ — Legal issues. Цей блок стосується відповідності правової системи країни правовим засадам НАТО, викладеним у 10 документах, головний із яких — Північноатлантичний договір.

Разом із представниками Альянсу країна-кандидат визначає правові перешкоди, які стоять на шляху зближення з НАТО, та розробляє шляхи їх вирішення. Перешкоди можуть бути як неформальними (наприклад порушення прав національних меншин), так і законодавчими – наприклад, певні положення Конституції чи законів. Для України такою перешкодою міг би бути, за умови його ухвалення, закон Про державний нейтралітет України. 

Якщо країна успішно проводить всі реформи, визначені в ПДЧ, вона уніфікує свою економіку, державну політику, армію та правову систему з іншими членами НАТО. Іншими словами, вона «наближує» себе до країн-членів у різних сферах.

Висновки

Чи можна вважати вступ до НАТО нереальним? Абсолютно ні. Для цього потрібні політичні, економічні та військові реформи, які свого часу успішно провели сусіди України зі Східної Європи. Серед них і балтійські країни, які колись, як і ми, були частиною СРСР.

Чи є війна на території України перешкодою для вступу в НАТО? Також ні. Подібного твердження немає в жодному з основоположних документів Альянсу. До того ж, як ми зазначали вище, президент США заявив, що агресія Росії на Донбасі — не перешкода для вступу України до НАТО.

Професор політології Києво-Могилянської Академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань у коментарі для VoxCheck розповів про переваги для України від членства в Альянсі.

По-перше, жоден військовий альянс у світі не дає такої якісної безпекової гарантії, як НАТО. Альтернативою можуть бути хіба що гарантії надані в рамках безпекових договорів із конкретними країнами. 

Україна має два варіанти отримання таких безпекових гарантій. Перший – підписати двосторонній безпековий договір зі США. Це зробили свого часу Японія і Південна Корея. Другий варіант — вступити до НАТО як системи колективної безпеки. Якщо Україна залишиться поза межами НАТО, це означатиме більші витрати на оборону. Наприклад, нейтральна Швейцарія в розрахунку на душу населення витрачає на оборону на 28% більше, ніж країни НАТО.

По-друге, НАТО — це не суто військовий, а військово-політичний блок. За словами Олексія Гараня, — це такий собі «джентльменський клуб» із певними цінностями. А отже, вступивши до НАТО, Україна отримає не тільки безпекові гарантії, але і реформує збройні сили, встановить цивільний контроль над збройними силами та розвідувальними службами. Це вкрай потрібно Україні, адже сприятиме дотриманню принципів верховенства права.

По-третє, «безпекова парасолька» НАТО — це можливість залучати більше інвестицій в Україну. Адже інвестор почувається безпечніше в країні, яка входить до складу НАТО.

Звичайно, є країни НАТО, в яких виникають проблеми із цінностями альянсу – наприклад, Туреччина. Але загалом у структурі НАТО цінності відіграють дуже важливу роль. Тому сам процес вступу України до НАТО, виконання річних національних планів, ПДЧ — означатиме, що в Україні відбуваються реформи, й ми засвоюємо більше європейських цінностей.