Реформи фінансового сектору на шляху до вступу до ЄС — узгодження з законодавством ЄС і забезпечення належної звітності

Учасниками дискусії були Жанкарло Пелізарі (Європейський центральний банк), Сергій Ніколайчук (НБУ), Вольфганг Бюкер (GIZ), Міхне Константінеску (Національний банк Молдови), Санья Петрініч Турковіч (Хорватський національний банк), а також Андрій Дубас (Асоціація українських банків) та Руслан Гриценко (Незалежна асоціація банків України). 

Модерував дискусію Тоні Дірі, директор компанії GBRW.

«Тема нашої сесії оманливо проста. Це — гармонізація. Але гармонізація, особливо в контексті фінансової реформи, виходить далеко за межі законодавчої транспозиції. Це не просто позначка в чек-листі директиви [ЄС]. Це функціональний зсув у тому, як працюють фінансові установи та здійснюється нагляд» — зазначив він у вступному слові.

Сергій Ніколайчук, заступник голови НБУ, нагадав, що ще у 2015 році регулятор чітко задекларував курс на інтеграцію з європейською системою центральних банків, що стало поштовхом до інтенсивних змін: «Ще у 2015 році ми чітко сформулювали, що НБУ прагне стати частиною родини європейських центральних банків. Це стало поворотною точкою у прискоренні нашої інтеграції до стандартів ЄС».

На сьогодні Україна досягла 75% еквівалентності регулювання банківського сектору з вимогами ЄС. Водночас у небанківському сегменті роботи ще дуже багато. Сьогодні регуляторові доводиться балансувати між реформами та фінансовою стабільністю: «У довгостроковій перспективі ці цілі не суперечать одна одній, але в короткостроковій — є болючі компроміси», — пояснив він. «Нам потрібно уникнути надмірного навантаження на учасників ринку, водночас зберігаючи темп реформ. Це особливо важливо, враховуючи нашу амбітну ціль — повну імплементацію фінансового законодавства ЄС до кінця 2027 року». Ускладнює процес гармонізації те, що європейське законодавство постійно оновлюється. Тому Україні доводиться не просто досягати відповідності, а й підтримувати її в умовах постійних змін.

Заступник голови Національного банку Молдови Міхне Константінеску зауважив, що в його країні поштовхом до модернізації став шок — банківська криза 2014–2015 років. «Ми з Україною маємо спільну не лише географію, а й минуле. Обидві країни пройшли через фінансові катастрофи, втрату довіри, і змушені були вибудовувати регуляторну систему з нуля», — сказав він. Ще до набуття статусу кандидата Молдова почала впроваджувати стандарти ЄС у нагляді, резолюції, платіжних системах та боротьбі з відмиванням коштів.

Константінеску додав, що технології дозволяють країнам-кандидатам скорочувати шлях до ЄС. Одним із проривних рішень стала миттєва платіжна система MIA, запущена Нацбанком Молдови.

«Завдяки цим платежам малий бізнес може приймати оплату без терміналів — просто за допомогою QR-коду. Це прозоро, зручно, і виводить розрахунки з тіні», – зазначив він.

Водночас він звернув увагу на питання довіри, яке лежить поза межами нормативної сфери: «Чи захоче громадянин із другим паспортом тримати гроші в молдовському банку, якщо в іншій країні захист [його коштів] значно вищий? Це питання довіри…».

Санья Петрініч Турковіч, виконавча директорка Департаменту пруденційного регулювання, методології та виїзного нагляду Хорватського національного банку звернула увагу на те, що цифровізація змінює фінансову екосистему: зростає роль небанківських гравців, зростає мобільність депозитів, а конкуренція між юрисдикціями посилюється

«Якщо не підвищити ліміт гарантії вкладів до €100 000 або не передбачити перехідного періоду — депозити можуть просто “втекти” в інші юрисдикції. Це стало можливо завдяки новим технологіям», – зауважила вона.

Пані Турковіч також поділилася уроками адаптації до норм ЄС після вступу Хорватії до союзу. Попри складність нормативної бази, в багатьох документах ЄС передбачені спрощення та винятки, особливо для малих банків: «Якщо знаєш, де шукати, майже в кожному документі знайдеш можливості для спрощень. Просто більшість учасників ринку не знає, що вони існують», — пояснила вона.

Національні регулятори мають право на вибір та дискрецію (options and discretions («O&Ds»)) — тобто на адаптацію європейських правил до особливостей місцевого ринку. Отже, глибокий аналіз нормативних документів дозволяє вибудувати переговорну позицію, як це зробила Хорватія.

«Індустрія бачить деякі ризики краще, ніж регулятор. Ми слухали всіх. Але, як співав Френк Сінатра, — «після всього… роби по-своєму»», — сказала вона.

Про практичну сторону імплементації норм ЄС говорив і очільник відділу даних банківського нагляду ЄЦБ Жанкарло Пелізарі. Він згадав створення SSM — Єдиного наглядового механізму. До його запуску в ЄЦБ працювала велика кількість національних підходів, що несло ризики фрагментації.

«Коли SSM лише створювався, ми мали справу з десятками національних регуляторів, які працювали по-різному: різні системи, різні вимоги до даних, різна культура нагляду. Це створювало ризики того, що одна і та ж ситуація буде трактуватись по-різному в різних країнах», — пояснив він.

У відповідь на це ЄЦБ створив так званий «покроковий підхід» (sequential approach). Банк подає дані до національного регулятора, який має не більше однієї години для автоматичної пересилки до ЄЦБ.

«Раніше національні регулятори мали до 10 робочих днів для пересилання. Тепер — лише одну годину. Це дорого, але необхідно, тепер ми можемо працювати як одне ціле», — наголосив Пелізарі.

Керівник програми технічної допомоги GIZ Вольфганг Бюкер озвучив більш практичний, навіть критичний погляд на реформування: «Ми часто чуємо про “великі цілі”, але забуваємо про інституційну «сантехніку». Якщо немає злагоджених процесів, кадрів, розуміння ризиків — жодна директива не спрацює».

Він презентував програму Step In 2 EU, яка фінансується урядом Німеччини й спрямована на виявлення конкретних вузьких місць у гармонізації. «Ми тут, аби допомогти не загальними словами, а точково: де саме не працює підзаконка, де бракує кадрів, де недосконалі процеси. Це і є наша роль — технічні експерти з гайковим ключем».

Бюкер також застеріг від ризику «регуляторного перегріву», коли реформ занадто багато і вони тиснуть на ринок:

«Регуляторна активність має бути узгодженою з ринковою спроможністю. Інакше отримаємо ситуацію, коли банки будуть зайняті тільки відповідями на запити регулятора, а не кредитуванням економіки».

Зі схожим меседжем виступив Андрій Дубас, президент Асоціації українських банків. Він наголосив, що ринок не уникає регулювання, але вимагає передбачуваності: «Ми не проти правил — ми проти хаосу. Потрібна карта, яка покаже, куди ми рухаємось, якими етапами, які правила впроваджуються, і на яких умовах». За його словами, банки продемонстрували стійкість під час війни і готові до євроінтеграції, але очікують врахування об’єктивних обмежень: «Ми готові рухатися до ЄС, але очікуємо розуміння, що адаптація вимагає часу та ресурсів».

На завершення Руслан Гриценко, член Ради Незалежної асоціації банків України (НАБУ), звернув увагу на необхідність фокусуватись не лише на відповідності нормам, а й на суті регулювання. За його словами, український банківський сектор прагне будувати свою діяльність відповідно до європейських принципів, таких як прозорість, добросовісна конкуренція, захист прав клієнтів.

Панельна дискусія показала, що реформи на шляху до ЄС — це не технократична вправа, а складна трансформація. Її успіх залежить не тільки від законів, але й від здатності регуляторів, експертів і ринку діяти спільно, адаптивно та відповідально.