Рік ринку газу для населення: що змінилося?

Сьогодні ринок газу для побутових споживачів майже не відрізняється від будь-якого іншого ринку. Споживач товару – тобто в цьому випадку природного газу – може вільно обрати, хто постачатиме йому цей товар. Компанії-постачальники мають різні ціни, пакетні пропозиції, можуть відрізнятися якістю обслуговування. Проте доставка газу (тобто обслуговування мереж) – це природна монополія. Адже прокладати паралельно кілька труб економічно неефективно. Отже, тарифи на доставку газу регулює держава (НКРЕКП). Саме для того, щоб дати можливість споживачам вільно обирати постачальника, наприкінці 2019 року уряд розділив оплату за доставку газу та власне за газ як товар.

Змінити постачальника газу можуть мешканці як приватних, так і багатоквартирних будинків. Це можна зробити навіть онлайн – головне повідомити компанію, що ви хочете працювати з нею, та підтвердити свою особу. Новий постачальник має бути певний, що ви маєте права на оселю, куди він постачатиме газ. Решту питань – як-от розірвання контракту з вашим попереднім постачальником – буде вирішувати уже нова компанія.

Конкуренції не знайдеться?

За перші півроку від запровадження ринку газу для населення понад 600 тисяч побутових споживачів змінили постачальника природного газу, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Майже 76 тис. українців перейшли до нового постачальника у ІІІ-му кварталі і майже всемеро більше – 528 тисяч – в IV-му кварталі 2020 року. Проте це лише 5% від загальної кількості побутових споживачів природного газу. Причини можуть бути різні — як необізнаність та пасивність споживачів, так і стримування споживачів постачальниками газу (погрози від діючого постачальника, нарахування неіснуючих боргів тощо).

Оскільки наразі мало споживачів користуються своїм правом обрати найкращого постачальника, значних стимулів змінюватися і покращувати свої послуги у компаній немає. Пілотний рейтинг постачальників газу від DiXi Group показав, що у переважної більшості компаній є великий простір для вдосконалення. Оцінювали їх за показниками клієнтоорієнтованості, забезпечення поінформованості споживачів та прозорості роботи. ТОП-50 постачальників отримали доволі низькі рейтинги. При максимальному 1 балі жодна компанія на ринку навіть не перевалила за показник у пів бала. Найвищу оцінку наразі має Газопостачальна компанія (ГК) «Нафтогаз України» – 0,435 бала.
Втім, домінуючим фактором при виборі споживачем постачальника залишається ціна на газ, а нецінові фактори мають значно меншу вагу. 

Тож відкритий та конкурентний ринок в Україні поки не сформувався. У DiXi Group зазначають, що постачальники, які історично брали участь у ПСО (покладання спеціальних обов’язків – купівля газу за регульованими цінами у НАК «Нафтогаз України» та постачання цього газу населенню), мають вищі оцінки за всіма критеріями рейтингу порівняно з постачальниками, що не були учасниками ПСО. Одна з причин цього – те, що за рахунок значно більшої, ніж у інших, клієнтської бази ці компанії мали більше фінансових ресурсів для розвитку своєї діяльності та покращення сервісу.

Тож компаніям ще є куди рости: підвищувати свою прозорість, впроваджувати сучасні формати онлайн обслуговування та інформування клієнтів, пропонувати ширший асортимент комерційних пропозицій з урахуванням потреб клієнтів.

Слабка комунікація

Багато споживачів не були готові до запуску ринку газу. 80% домогосподарств в Україні, кажуть в НКРЕКП, не знали ні своїх прав, ані можливостей. Через це українці були незахищеними перед зловживаннями з боку постачальників газу та облгазів. Тоді в ринок почали втручатися регулятори.

Наприклад, взимку уряд встановив граничну ціну на газ. Це сталося через те, що деякі компанії з початком опалювального сезону різко підняли ціну, а споживачі не знали, як їх змінити і обрати дешевшу компанію. Після низки «тарифних» протестів уряд вирішив у ручному режимі знизити ціни на газ для населення. 18 січня Кабінет міністрів встановив граничну максимальну ціну – 6,99 грн за кубометр. Водночас обмежили плату за розподіл газу окремим облгазам – найвищу ціну за доставку встановили на рівні 1,79 грн за кубометр. Відповідне рішення НКРЕКП ухвалила 19 січня. 

Такі зміни на ринку – це не його регуляція, а ручне керування. Воно дало тимчасове зниження цін для споживачів. Адже завжди буде частина населення, для кого енергоносії задорогі, – тож проблему потрібно вирішувати системно — адресними субсидіями, а не ціновими обмеженнями. З цим згодні і в МВФ. Так, голова представництва Фонду в Україні Йоста Люнгман у березні, коли обмеження вже діяло, зауважив, що варто утриматися від повернення до контролю цін на газ. Відновлення роботи місії Фонду в Україні «слуги народу» обіцяли саме після скасування обмежень ціни газу. Сьогодні повернення місії планують у вересні.

А з травня почали діяти обов’язкові річні контракти на газ. Тобто з яким би постачальником ви не працювали, його травнева ціна стала для вас фіксованою на весь рік. 

Раніше деякі компанії, наприклад, Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (дочірня компанія НАК «Нафтогаз України»), також пропонували фіксовану річну ціну на газ. Але автоматично для клієнтів діяла щомісячна ціна, тому треба було докласти хоч і мінімальних, але зусиль, аби отримати інший контракт. Зараз же всі клієнти отримують автоматичні річні контракти. Але можуть від них відмовитись у будь-який момент і перейти на місячний або квартальний контракт (альтернативні сезонні пропозиції), якщо бачать у цьому свої переваги. Нова система з річними контрактами діятиме до 30 квітня 2022 року. 

Але і ця нова система несе ризики. Уклавши річні контракти з постачальниками газу, які продаватимуть його населенню, НАК «Нафтогаз» встановив різну вартість газу та обсяги поставок для кожного приватного постачальника, йдеться у матеріалі «Економічної правди». Таким чином і без того найбільші постачальники газу населенню – «Йе Енергія» Дмитра Фірташа та ГК «Нафтогаз» – фактично «цементують» свою монополію на ринку.

Локальні хиби

Постачальники газу подекуди намагалися скористатися необізнаністю своїх споживачів. Наприклад, незважаючи на те, що законом забороняється перешкоджати зміні постачальника, на практиці маємо непоодинокі випадки, коли чинні постачальники створювали бар’єри для переходу споживачів до інших компаній.

Деякі ж компанії навпаки намагалися залучити собі клієнтів у нечесний спосіб. Наприклад, у жовтні 2020 року в Кременецькому районі на Тернопільщині стало збитковим і припинило постачати газ держпідприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу». ГК «Нафтогаз Україна» виступив там «постачальником останньої надії» (ПОН), і мешканці не залишилися без газу. Проте відповідно до закону ПОН надає газ не більше 60 днів, а за цей час громадянам треба знайти іншого постійного постачальника.

Отже, невдовзі у місті з’явився так званий «клон» державної компанії – «Нафтогаз Постачання». Після завершення строку постачання ПОН до мешканців стали приходити представники компанії «Нафтогаз Постачання», які пропонували свої послуги. Жителів збила з пантелику назва компанії схожа на назву державного монополіста, який надавав їм тимчасові послуги. Деякі з мешканців навіть написали листа до ГК «Нафтогаз Україна», де скаржилися на маніпуляції від конкурента та прохали розібратися у цій ситуації.

Системні проблеми

Є на ринку і системні проблеми, які однією лише обізнаністю споживачів не вирішити. Український газовий ринок ще не повністю інтегрований у ринок газу ЄС. Відтак ще немає взаємного доступу до газових ринків країн ЄС та України для компаній, які на них працюють. Тому весь природний газ, що заходить на наш роздрібний ринок, формується пропозицією лише українських оптових продавців. А саме українських видобувних компаній, імпортерів, власників газу в підземних газосховищах. Якби європейські компанії мали змогу заходити на наш ринок, конкуренція була б вищою. Тому ситуація на роздрібному ринку та умови, за якими кінцеві споживачі отримують природний газ, прямо залежать від обсягів пропозиції, цін та поведінки продавців і трейдерів на оптовому ринку.

Отже, ринку природного газу в поточних умовах не вистачає конкуренції як на оптовому, так і на роздрібному рівнях.

При цьому на оптовому ринку з травня цього року термін дії спеціальних обов’язків для АТ «Укргазвидобування» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» закінчився, але вони продовжують продавати газ власного видобутку виключно НАК «Нафтогаз України». З одного боку, цим формується ресурс для комерційних контрактів групи НАК «Нафтогаз України» для тепловиробників та газзбутів для постачання населенню, а також для самостійного постачання газу населенню. Проте з іншого боку, обмежується доступ до газу, власниками якого є АТ «Укргазвидобування» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», іншим покупцям оптового ринку, що стримує розвиток конкуренції. В Енергетичному Співтоваристві неодноразово наголошували, що таке обмеження необхідно усунути. Адже якщо вивільнити ці обсяги газу для прозорої ринкової торгівлі на конкурентних умовах з рівним доступом всіх гравців, це створить додаткову ліквідність на оптовому ринку та дозволить визначити реальну ринкову ціну газу.

Хоча в Уряді й планували зобов’язати АТ «Укргазвидобування» з квітня 2021 року продавати 100% обсягу природного газу всім учасникам ринку, цього досі не сталося.

На роздрібному ж ринку продовжують домінувати облгази через свої дочірні компанії з постачання газу населенню – газзбути. І це незважаючи на формальне відкриття роздрібного ринку з 1 серпня 2020 року і достатньо велику кількість постачальників газу – 266 за останніми даними. Так, за оцінкою НКРЕКП, у 2020 році близько 71% обсягів природного газу постачали населенню постачальники, контрольні пакети акцій (часток, паїв) яких належать операторам газорозподільних мереж, об’єднаним під брендом «Регіональна газова компанія» (далі – постачальники групи РГК), 4% обсягів – група НАК «Нафтогаз України», а решта обсягів – інші постачальники. Протягом I-го кварталу 2021 року ситуація дещо змінилася, і частка групи РГК в обсягах постачання газу населенню зменшилася до 58%. Відтак до 18% збільшилася частка групи НАК «Нафтогаз України».

Раніше Антимонопольний комітет України (АМКУ) повідомляв, що вбачає ознаки домінування групи РГК на ринку природного газу та зловживання своїм становищем. В січні 2021 року АМКУ розпочав поглиблене дослідження ринку постачання природного газу на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

І що далі?

Через випадки зловживання своїм становищем на ринку у грудні 2020 року АМКУ надав обов’язкові рекомендації постачальникам природного газу. В них ідеться, що компанії мають утриматись від дій, які можуть обмежувати побутових споживачів у зміні постачальника природного газу та спотворювати конкуренцію на роздрібному ринку.

Для відповідей на найбільш поширені питання та зручності порівняння цін та умов постачання газу окремі організації створили спеціальні ресурси.

Це, наприклад, сервіс «Газотека» на інформаційно-аналітичному ресурсі «Українська енергетика – UA-Energy.org» за фінансової підтримки USAID. Або ж консультаційний центр для населення «ГазПравда», створений за підтримки Всеукраїнського галузевого об’єднання «Федерація роботодавців нафтогазової галузі».

Проте так чи інакше дерегуляція роздрібного ринку дає свої плоди, хоча наразі й не дуже рясні. Постачальники почали конкурувати за споживача, який тепер може вільно обирати та змінювати постачальника. Постачальники створюють нові зручніші сервіси й різні умови постачання газу. «Старі» монополісти все ще домінують на ринку. Проте якщо держава підтримуватиме конкуренцію, ця ситуація поступово зміниться.