Президент Володимир Зеленський заявив, що масові вбивства мирних жителів у Бучі будуть визнані геноцидом. Але все не так просто.
Визнати певний акт геноцидом — надскладна процедура. Між воєнними злочинами чи злочинами проти людяності та геноцидом є принципова відмінність: чіткий намір повністю знищити певну етнічну, расову, національну чи релігійну групу. І довести цей намір дуже складно.
Крім цього, потрібне розслідування злочинів. Воно вже йде в Міжнародному кримінальному суді. МКС ще на початку березня за зверненням 39 країн оголосив про початок розслідування воєнних злочинів внаслідок вторгнення рф в Україну. Офіс Прокурора МКС окреслив свою юрисдикцію щодо розслідування в межах 3 міжнародних злочинів, включаючи геноцид.
Потрібно відкривати розслідування і на національному рівні. І це може зробити не тільки Україна. Вже шість країн — Естонія, Литва, Німеччина, Польща, Словаччина та Швеція — почали розслідування злочинів росії.
Збором доказів займаються і правозахисні організації, зокрема Human Rights Watch.
Однак чи говорить світова спільнота саме про геноцид?
Деякі країни Європи вже починають визнавати злочини Росії геноцидом. Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що злочини, які Росія вчинила в Бучі та інших містах, слід назвати актами геноциду і розглядати як такі. І запропонував створити міжнародну комісію для розслідування злочину геноциду в Україні.
Злочини росіян назвав геноцидом і прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес. У спільній заяві голів комітетів закордонних справ Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії та Чехії теж згадується геноцид.
Однак далеко не всі одностайні. У ЄС поки заявили тільки про «воєнні злочини та злочини проти людства». Президент США Байден відмовився визнавати дії російської армії геноцидом. І теж назвав їх «воєнним злочином». Прем’єр Ізраїля засудив вбивства у Бучі, але не звинувачував росію навіть у воєнних злочинах.
Які шанси, що звірства російської армії в Україні визнають геноцидом? Ось що про це говорять світові дослідники геноцидів
Євген Фінкель: «Це чистий геноцид»
Політолог та історик Університету Джона Гопкінса. Має ступінь доктора політичних наук Університету Вісконсін-Медісон. Дослідник Голокосту, автор книг про геноцид
За словами Фінкеля, у визначенні поняття геноциду є величезні прогалини. Офіційне юридичне визначення геноциду — це «діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку». Воно не дає чіткого порогу: що таке «частково»? А намір майже ніколи неможливо довести.
«Люди, які здійснюють геноцид, як правило, не ідіоти, якщо взагалі є накази, то їх давали б усно», — зазначає Фінкель.
Однак навіть це проблемне визначення підходить під те, що відбулося в Україні.
Дослідник вважає, що російське вторгнення почалося не з явного геноциду — але точно ним стало. Зміна режиму та колоніальне підкорення — не геноцид самі по собі, але можуть перерости в нього, коли умови змінюються.
До того ж з’являється все більше доказів, що Буча — не одинокий випадок. Але найголовніше — це стаття про Україну, яку опублікувало російське державне інформагентство «РИА Новости».
«Це одна із найбільш явних заяв про намір знищити національну групу як таку, яку я коли-небудь бачив», — пише Фінкель.
Провідна громадська організація Genocide Watch передрукувала статтю Фінкеля із заголовком «Росія здійснює геноцид в Україні». «Президент України Зеленський правильно назвав злочини Росії геноцидом, а також воєнними злочинами, злочинами проти людства та агресією. Юридичні радники Держдепартаменту, які заперечують геноцид, коли-небудь будуть використовувати слово на «Г», поки триває геноцид?», — написали Genocide Watch у твіттері.
Джонатан Лідер Мейнард: Поки недостатньо підстав заявляти про геноцид, але все може змінитися
Доктор філософії в галузі досліджень геноциду, масових вбивств і особливо жорстоких злочинів, лектор Лондонського королівського коледжу
На думку Джонатана Мейнарда, ми маємо бути обережними з терміном «геноцид», який має цілком конкретне юридичне значення. Але маємо і висвітлювати найяскравіші докази звірств проти мирного населення.
У Конвенції про геноцид зазначено, що геноцид не вимагає спроби знищити цілу групу. Але це більше, ніж убивство цивільних осіб або вчинення звірств, таких як зґвалтування, катування, каліцтво тощо. Це може бути актом геноциду — але часто не є ним, пише Мейнард.
Але геноцидом злочини робить стратегічний намір: чи була це спроба знищити групи через їхню етнічну приналежність, національність? А під час конфлікту, який досі триває, надзвичайно складно отримати дані про самі злочини. А тим більше — про наміри.
Cтаттю на «РИА Новости», яку деякі дослідники розглядають як оголошення наміру, Мейнард називає тривожним сигналом. Але його поки недостатньо, щоб твердо заявити про геноцид.
З’являється все більше доказів масового нападу російських військових на цивільних. ООН підтвердила, що російські війська вбили понад 1500 мирних жителів, але це число буде зростати з оновленням даних.
Мейнард вважає: досі немає чітких доказів прямого геноциду — але і не спростовує, що можливість геноциду є.
Водночас Мейнард наголошує: твердження, ніби жертви серед цивільних «неминучі» під час війни, вкрай хибне. «Було встановлено, що держави націлені безпосередньо на цивільне населення приблизно в 1/5-1/3 всіх воєн. Звірства жахливі, але не неминучі».
Олександр Хінтон: Можливо, геноцид уже почався
Директор Центру вивчення геноциду та прав людини, голова програми ЮНЕСКО із запобігання геноциду, заслужений професор антропології
1 квітня видання «The Conversation» опублікувало статтю Хінтона «Чи вчиняє Росія геноцид в Україні?». У сфері досліджень геноциду вивели пункти для оцінки загрози геноциду в нестабільних ситуаціях. Хінтон оцінює, як цим пунктам відповідає ситуація в Україні.
По-перше, є історичний прецедент. Росія має довгу історію масового насильства проти українців та інших груп: Голодомор, насильницькі депортації, масові політичні чистки, бомбардування мирного населення в Чечні, Грузії та Сирії. По-друге, злочини геноциду тісно пов’язані з політичними потрясіннями, особливо з війною. Російське вторгнення в Україну несе ці ризики. Третє — ідеологія та демонізація: росія описує своє насильство як необхідне для «денацифікації» України і заперечує українську ідентичність.
Ці дані, а також ті, якими керується ООН, свідчать при високу загрозу геноциду в Україні, пише Хінтон. І додає: можливо, геноцид уже почався.
Інформація про звірства росіян у Бучі, на думку Олександра Хінтона, лише посилює ці занепокоєння. А тепер зі зміщенням російських військ на схід особливому ризику піддається Донбас.
«За іронією долі, Путін намагався узаконити своє вторгнення безпідставним твердженням, що на Донбасі відбувається геноцид. Зрештою, він може мати рацію – хіба що геноцид здійснить Росія», — написав дослідник 4 квітня у твіттері.
Крім цього, Хінтон наголошує: часто найтяжчі злочини — геноцид, воєнні злочини, злочини проти людства та етнічні чистки, примусове вивезення цивільних — можуть відбуватися паралельно. Міжнародне співтовариство визнало, що кожна держава несе «відповідальність за захист» свого населення від цих злочинів. Якщо країна не може цього зробити, повинні діяти країни-члени ООН.
Франсин Гірш: «Слово геноцид вигадали, щоб описати те, що зараз відбувається в Україні»
Професорка історії в Університеті Вісконсин–Медісон. Спеціалізується на Росії та Радянському Союзі, авторка книги «Радянський суд у Нюрнберзі. Нова історія Міжнародного військового трибуналу після Другої світової війни»
«Так, слово геноцид справді вигадали, щоб описати те, що зараз відбувається в Україні. А термін тоталітаризм був винайдений, щоб описати той режим, який зараз діє в росії», — написала Гірш.
Вона також вважає, що стаття «РИА Новости» містить заклик до геноциду, і її потрібно сприймати серйозно як сигнал про плани та політику росії.
Тімоті Снайдер: «владімір путін готував геноцид проти українців роками. Ми прислухалися?»
Професор Єльського університету. Фахівець з історії Східної Європи та, зокрема, історії України, Польщі, Росії. Дослідник тоталітаризму та Голокосту
Ще 23 березня, до того, як світові стало відомо про звірства росіян на Київщині, Тімоті Снайдер написав для Washington Post статтю про Україну. Вона починається із цитати, наведеної вище.
Снайдер доводить, що росіяни влаштували в Україні саме геноцид: «Слова Путіна чітко відображаються в діях його країни в Україні. Стаття II Конвенції ООН про геноцид визначає п’ять дій, які відповідають її визначенню «геноциду»; всі п’ять були скоєні російськими силами в Україні. Щодо доказів наміру: Путін весь час у цьому зізнався».
Стаття 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. передбачає, що під геноцидом розуміються будь-які з наступних дій, що здійснюють з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
- вбивство членів цієї групи;
- нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
- навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
- дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
- насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
А в статті «РИА Новости», за словами Снайдера, йдеться про ліквідацію українського народу як такого.
Інститут Лемкіна з попередження злочину геноциду: «Поведінка росії свідчить про наміри геноциду»
В Інституті Лемкіна оприлюднили заяву про наміри геноциду росії в Україні ще до деокупації міст Київщини. І закликали міжнародну спільноту усвідомити серйозність звірств, які здійснює росія.
У заяві згадали бомбардування у цивільних районах Маріуполя: російські війська обстрілювали будівлі, в яких ховалися мирні жителі, як-от Донецький обласний драмтеатр у Маріуполі. А також лікарні та школи — будівлі, які заборонено вражати під час війни.
Крім цього, росія використовує «мову геноциду». Ще до повномасштабного вторгнення 24 лютого путін неодноразово заперечував існування української нації та її суверенітет. Це може свідчити про намір повністю або частково знищити національну українську групу, наголошують в Інституті Лемкіна.
Попри те, що не всі дослідники сьогодні готові заявити, що російські злочини щодо мирного населення в Україні — це геноцид, вони сходяться на одному: міжнародна спільнота мусить усвідомити серйозність звірств, які здійснює росія, і дати рішучу відповідь, яка їх зупинить.
Дякуємо за матеріали та консультації в процесі підготовки матеріалу Регіональному центру з прав людини та Ірині Усмановій зокрема
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
