Росія не є агресором щодо України: огляд італійських та німецьких проросійських ЗМІ

1. Росія не причетна до війни в Україні.
2. Росія не окупувала Крим, це було «возз’єднання».
3. Конфлікт на Сході України є винятково внутрішнім, це громадянська війна. 

1. Росія не причетна до війни в Україні.

НЕПРАВДА

Війна на Донбасі — це українській внутрішній конфлікт. Київ сам почав воєнну операцію проти Донбаса, бо місцеві відмовилися визнавати зміну центральної влади в 2014 році (Controinformazione). Росія — не сторона цього конфлікту, а лише медіатор, вона не впливає на псевдореспубліки, так звані «ЛНР» та «ДНР» (SNA IT, RT DE). Не існує доказів присутності регулярних російських військ в Україні. Також немає фото російських військ, колон російських танків чи іншої техніки на території України (RT DE). 

Як насправді?

Далеко не всі жителі Донбасу були проти євроінтеграції та української влади, демократично обраної в 2014 році. 

У нині окупованому Донецьку також проходив Євромайдан, активісти збиралися протягом трьох місяців. Наймасштабніший мітинг у місті пройшов 13 березня 2014 року, однак його жорстоко розігнали. Тисячі мирних жителів вийшли підтримати Україну (за спогадами очевидців, в Донецьку вийшло 10 тисяч людей). Проросійські активісти влаштували розправу: від нападу загинув 22-річний активіст Дмитро Чернявський. За офіційними даними, ще 36 людей було травмовано. Очевидці стверджують, що постраждалих було більше.

Доказів участі російських військ та російської військової техніки на Донбасі — безліч. Зокрема від незалежних міжнародних спостерігачів. Наведемо лише деякі з них: 

ОБСЄ

Місія ОБСЄ фіксувала на Донбасі людей із ранговими знаками РФ. 

У звіті СММ ОБСЄ від 6 червня 2020 року повідомлялось, що безпілотний літальний апарат дальнього радіусу дії зафіксував автоколону вантажівок, які приховано в’їжджали на територію України в непідконтрольному районі Луганської області поблизу кордону з Російською Федерацію в місцях, не обладнаних системою пропуску. Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm опублікувала знімки з БПЛА, що підтверджують це. 

У 2018 році СММ опублікувала звіт, в якому йдеться, що безпілотник ОБСЄ виявив чотири російських комплекси радіоелектронної боротьби: СБ-341В Леєр-3, 1Л269 Красуха-2 та СБ-109А Биліна та Репелент-1. 

У 2019 місія виявила російські новітні системи озброєння — автоматизовану станцію перешкод «Р-330Ж Житель» і комплекс радіоелектронної боротьби «Тирада-2» неподалік від населеного пункту Южна Ломуватка (окупована Росією частині Донбасу). 

У січні 2020 року на сайті місії США в ОБСЄ зазначили, що ОБСЄ фіксувала перекидання військової техніки з російської території в Україну.

НАТО

У серпні 2014 року відбулося масштабне вторгнення збройних сил Росії: на територію України йшли колони техніки. Це зафіксували в НАТО. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з 9 батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.
НАТО опублікували й супутникові знімки російської воєнної техніки, яка перетинає кордон України неподалік від міста Краснодон (Луганська область), яке розташоване в кількох кілометрах від українсько-російського кордону:

Незалежні міжнародні розслідувачі 

За даними міжнародної групи слідчих Bellingcat, у 2014-2015 рр. тисячі російських військовослужбовців брали участь у бойових діях на сході України і були нагороджені медалями за свою діяльність у ході цих операцій. Ці дані показують, що в конфлікті проти України брали участь від 3 до 10 тисяч російських військових.

У 2016 Bellingcat опублікували доповідь, в якій йдеться, що 149 випадків обстрілу української території відбувалися з боку Росії влітку 2014 року. З боку Росії вівся обстріл 408 об’єктів. 127 з них розташовані у межах трикілометрової прикордонної зони. Кількість випущених снарядів — тисячі одиниць.

А в артилерійському обстрілі Маріуполя 24 січня 2015 року, за даними Bellingcat, брали участь 9 російських командирів та офіцерів. 

Британська дослідницька група Forensic Architecture повідомляла, що під Іловайськом у 2014 році брав участь танк моделі Т-72Б3 — на той момент мали лише військові Російської Федерації. 

Російську інтервенцію на сході України підтверджували її учасники

Участь РФ в захопленні Донбасу підтверджували колишній російський офіцер Ігор Стрєлков-Гіркін, один з організаторів сепаратистських мітингів Павло Губарєв, керівник відділу спецназу так званої «ДНР» Дмитро Сапожніков. Російський політичний діяч Сергій Кургінян, який прибув на Донбас після початку російської окупації, визнав, що з Росії постійно йшли постачання воєнної техніки (за даними проєкту «Донбас.Реалії», «Радіо Свобода»).

Росія повністю контролює псевдореспубліки «ЛНР» та «ДНР» та так званих «повстанців» 

Про вплив Росії на Донбасі неодноразово говорили самі представники «ДНР» та «ЛНР». Наприклад, один із представників «ДНР» Олександр Ходаковський визнав, що Росія контролює ситуацію в «республіках» та розповідав про «російських кураторів».

Не заперечують присутність Росії на Донбасі і депутати Держдуми РФ. Дмитро Саблін, член президіуму Генеральної ради партії «Єдина Росія», заявив, що зараз на Донбасі «проходить експеримент з возз’єднання території з Росією», а вже на наступних виборах на території ОРДЛО будуть російські мажоритарні округи.

У 2016 українська група хакерів «Кіберальянс» опублікувала електронні листи, відправлені і надіслані на адресу приймальні помічника президента Росії Владислава Суркова. Ці документи свідчать про безпосереднє керування політичним та економічним життям «ДНР» та «ЛНР» з Москви. 

У 2019 Об’єднана слідча група (Joint Investigation Team), що розслідує обставини катастрофи MH17, оприлюднила записи телефонних розмов російських високопосадовців, військових і спецслужб, причетних до збиття малазійського «Боїнга». За цими даними, в липні 2014 року ватажки “ДНР” майже щодня зідзвонювалися з російськими кураторами, і ті брали активну участь в управлінні «ЛНР» та «ДНР».

2. Росія не окупувала Крим, це було «возз’єднання». 

НЕПРАВДА

У 2014 році місцева влада Криму відмовилася визнавати легітимною центральну українську владу, обрану після Євромайдану, та провела так званий «референдум» щодо того, залишатися Криму в складі України чи «приєднатися» до Росії (Il Primato Nazionale, wsws.org).

«Референдум» пройшов згідно з міжнародним правом та статутом ООН, на ньому навіть були західні спостерігачі (SNA IT). Абсолютна більшість кримчан проголосували за приєднання до Росії (96,77% кримчан і 95,6% жителів Севастополя, міста зі спеціальним статусом) (SNA.DE, Controinformazione). 

Як насправді? 

Рішення про проведення так званого «референдуму» ухвалили на засіданні Верховної Ради Криму 27 лютого 2014 року. На той момент будівля парламенту вже була захоплена військовими без розпізнавальних знаків. До зали журналістів не пустили, тож невідомо, чи був кворум для ухвалення такого рішення і як депутати голосували під дулами автоматів.

У 2015 році один із керівників операції із захоплення Криму Ігор Стрєлков (Гіркін) зізнався, що 27 лютого депутатів доводилося «зганяти» на голосування. 

На сам «референдум» виносилося два запитання: «Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?» та «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та за статус Криму як частини України?». Жодне з них не передбачало можливість залишитися Криму в складі України.

Конституція Криму 1992 року передбачала широкі права автономії для півострова. Немов це окрема держава зі своїми державними органами, яка «здійснює на своїй території всі повноваження за винятком тих, які добровільно делегує Україні». 

«Референдум» є незаконним і з точки зору українського законодавства. Відповідно до ст. 73 Конституції України, питання про зміну території вирішуються лише на всеукраїнському референдумі. Чи бути Криму в складі України, мали вирішувати всі регіони — голосування самих лише кримчан недостатньо для такого рішення.

Насправді кримський «референдум» відбувався без міжнародних спостерігачів, які могли б фіксувати порушення. При цьому кримські журналісти та учасники голосування неодноразово заявляли, що бюлетені масово видавали одним і тим самим людям, їх також видавали людям із російськими паспортами. 

У 2014 році Венеціанська комісія одноголосно прийняла рішення, яким визнала нелегітимним референдум у Криму, оскільки він порушує окрім Конституції України ще й базові міжнародні принципи щодо територіальної цілісності та суверенітету суб’єктів міжнародного права.

Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали результати голосування на кримському «референдумі». Рада Безпеки ООН 27 березня 2021 року видала резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. Європейський Союз дотримується жорсткої політики невизнання результатів незаконного «референдуму». Економічні санкції, накладені ЄС на Росію після анексії Криму та війни на Донбасі, не скасовували з 2014 року. 

3. Конфлікт на Сході України є винятково внутрішнім, це громадянська війна. 

НЕПРАВДА

Навесні 2014 року в Донецькій та Луганській областях почалася «громадянська війна». Місцеві жителі не підтримали Євромайдан та були обурені євроатлантичним курсом країни. Донбас відмовився визнати новий нелегітимний український уряд, встановлений Заходом (SNA.IT, Come Don Chisciotte). Тож Донецька та Луганська області проголосили себе «незалежними республіками». 

Тоді Київ спробував повернути Донбас силою (Come Don Chisciotte,Controinformazione). Відтак війна на Сході України — це внутрішній конфлікт, а не російська окупація. Офіційний Київ веде війну з двома російськомовними регіонами. А українські військові проводять воєнну операцію проти власних громадян — так званих «повстанців» (SNA.IT, RT.DE).  

Як насправді?

Операціями із захоплення органів влади на окупованому Донбасі керували російські військові.

Із березня 2014 року в Донецьку та Луганську почалися мітинги: про приєднання до Росії та за єдність з Україною. Місцеві засвідчували участь у проросійських акціях підвезених із російського прикордоння чоловіків. 

Із квітня органи влади в містах на Донбасі захоплювали озброєні люди: місцеві та російські громадяни. Але операціями, згідно з розслідуванням «Радіо Свобода», керували офіцери армії Росії.

7 квітня 2014 року сепаратисти проголосили так звану «ДНР», 27 квітня 2014 року — «ЛНР».

За квітень та травень загони військових ліквідували всі українські органи влади на окупованій території та почали обстрілювати з важкої артилерії українські міста. Вогонь вели із захоплених територій України та території Росії — про це йдеться в розслідуванні Bellingcat.

Але зупинити наступ ЗСУ не вдалося, тому у серпні 2014 року Кремль відправив на Донбас 4 тисячі військових російської регулярної армії, йдеться у доповіді Atlantic Council. Bellingcat на основі супутникових знімків виявили перехід кордону російськими підрозділами. Російські військові брали активну участь у боях, і їхнє втручання призвело до корінного перелому під час бойових дій.

За даними української розвідки, щонайменше 11 російських генералів керували «військами» угруповань «ДНР» і «ЛНР». 

У лютому 2014 року новий уряд призначило те саме скликання Верховної Ради, що було чинним за президента-втікача Віктора Януковича — а не умовний Захід. 

Після найбільш кривавих днів Революції Гідності (20 лютого у Києві вбили 48 беззбройних протестувальників) Віктор Янукович втік із України та перестав виходити на зв’язок. Верховна Рада прийняла постанову, в якій йшлося, що президент Янукович самоусунувся від виконання своїх конституційних повноважень. На її підставі 23 лютого виконання обов’язків Президента України поклали на Олександра Турчинова. За новий склад уряду та прем’єр-міністра 27 лютого проголосувало чинне на той момент скликання ВРУ. Тож «нелегітимність» українського уряду — міф російської пропаганди.

Українські військові на Сході воюють із бойовиками, яких забезпечує зброєю Росія, та російськими військами.

Доказів участі російських військ та російської військової техніки на Донбасі — безліч. Наводимо їх у цій статті.