Шок-контент, тобто інформація, що легко привертає увагу та викликає бурю емоцій, зокрема у відеоформаті, став невіддільною частиною українського інформаційного простору. На жаль, «традиційні» медіа програють конкуренцію за увагу аудиторії соцмережам, і тому інколи починають надавати перевагу швидкості публікацій на шкоду якості. Зі зниженням загальної якості медіаполя зростає відповідальність кожного з нас за власну інформаційну гігієну та за якість суспільної дискусії.
З 2019 року головним джерелом новин для українців стали соцмережі, посунувши з першого місця традиційні ЗМІ. Алгоритми соціальних мереж просувають емоційний контент, тобто дописи чи відео, що апелюють до емоцій читача/глядача, а не до його раціонального мислення. Доволі часто такий емоційний контент є маніпулятивним та не сприяє появі у людей глибокого розуміння ситуації. Особливо небезпечним у цьому плані є Телеграм, адже цей месенджер не лише не фільтрує контент, а й, цілком імовірно, пов’язаний із російськими спецслужбами.
Медійний фастфуд із Телеграму
Тим не менш, станом на кінець 2024 року Телеграм був найпопулярнішим месенджером серед українців: 80% користувалися ним для спілкування, а 73% — для отримання новин. Оскільки Телеграмом користується більшість українців, авторитетні українські медіа та громадські організації також активно ведуть свої канали в ньому, щоб розширити свою аудиторію. Ба більше, значна частина органів влади, зокрема місцевої, також ведуть канали в Телеграм. Виникає замкнене коло: людина, яка хоче отримувати інформацію оперативно, підписується на Телеграм, а виробники контенту мають створювати в ньому свої канали, щоб охопити аудиторію, якої вони не можуть досягти за допомогою інших каналів.
Втім, разом із каналами медіа, ГО чи органів влади в Телеграмі дуже багато анонімних каналів, які поширюють, емоційно-клікбейтний контент сумнівної якості. Анонімність таких каналів позбавляє їх будь-якої відповідальності за достовірність контенту, який вони поширюють. Тому не дивно, що, за оцінкою Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, багато телеграм-каналів не дотримуються стандартів повноти інформації, її достовірності та балансу думок. На жаль, сумнівні новини з подібних телеграм-каналів потрапляють і в «звичайні» медіа й таким чином набувають легітимності. Так, за результатами моніторингу Інституту масової інформації, близько 40 % онлайн-новин в українських медіа мають за джерело пости в соцмережах, і понад половина з них посилаються на Telegram, часто без верифікації першоджерел.
Одна з найбільших проблем анонімних телеграм-каналів — це те, що вони публікують неофіційні «попередження» про масовані обстріли, а також фото і відео наслідків ворожих атак під час повітряної тривоги. Такі повідомлення викликають значний суспільний резонанс, однак їхня достовірність сумнівна. Якщо ж ці повідомлення достовірні – то це робота на ворога, про що неодноразово попереджали органи влади й медіа. На жаль, на відміну від «традиційних» медіа, власників анонімних телеграм-каналів неможливо притягнути до відповідальності за таку діяльність.
Іще одна характерна риса повідомлень у соцмережах (і зокрема телеграмі) – це швидка публікація певних фактів («картинок»), не завжди достовірних, без надання контексту чи аналізу цих фактів. Натомість головним завданням «традиційних» медіа є створення «історії» — тобто відсіювання незначущої чи сумнівної інформації, виділення важливих подій і тенденцій та подання їх у правильному контексті. За відсутності цієї роботи аудиторія отримує не структуровану й логічну картину подій, а «калейдоскоп» емоцій, що ускладнює розуміння суті процесів.
Наслідки споживання медійного фастфуду
Постійні «емоційні гойдалки» мають довгострокові негативні наслідки.
- Поступове емоційне виснаження.
Те, що вчора викликало шок, сьогодні стає просто ще одним відео в стрічці. У психології це явище має назву «емпатійна втома». Люди, щоб не перевантажуватись, починають уникати новин. У результаті в суспільстві стає менше емпатії та більше тривоги.
- Засилля інформаційного шуму знижує довіру до офіційних джерел.
За результатами Edelman Trust Barometer 2024, у країнах, де панує надлишок інформації та дезінформації, довіра до уряду та медіа падає. Натомість зростають цинізм і відчуття, що влада щось приховує. Тим часом в Україні анонімні Телеграм-канали іноді стають першоджерелами новин про важливі події, що лише поглиблює недовіру до офіційної інформації.
- Надлишок інформації без контексту спотворює картину реальності.
Втрачається здатність до критичної оцінки, і як наслідок виникає або переконання, що «все безнадійно погано», або наївне очікування швидкої перемоги. Частково цьому сприяє і невдала державна комунікація: протягом останніх трьох років влада нерідко підтримувала завищені очікування, уникаючи складних тем замість чесної розмови про реальність.
- Інформаційне перенасичення знижує бажання суспільства до участі в політичному житті.
Надлишок суперечливої інформації спонукає деяких людей уникати новин та суспільних дискусій і може викликати відчуття безсилля: «від нас нічого не залежить», «все одно нічого не зміниться». У психології це називається набута безпорадність.
Інформаційне середовище, в якому домінують емоції, сенсації й тривога, впливає не лише на наші уявлення про реальність, а й на рівень суспільної довіри, активності й згуртованості. Але це середовище не існує окремо від нас — ми його створюємо коли споживаємо, поширюємо або свідомо ігноруємо певний контент. Отже, що ми можемо зробити для того, щоб залишатися в раціональній площині та протистояти навалі неперевірених емоційних повідомлень?
Поради зі здорового медіаспоживання
На індивідуальному рівні можна розпочати з малого:
- Розпізнавати «червоні прапорці»
Надмірна емоційність, гучні заголовки без деталей, анонімність джерела чи сумнівне першоджерело — усе це сигнали, що контент може бути маніпулятивним або створеним лише для привернення вашої уваги. - Дозувати інформацію
Звичка бездумно гортати стрічку — це шлях до тривожності та емоційного вигорання. Важливо встановити певний час, який ви присвячуєте читанню новин, та обрати декілька вартих довіри джерел: офіційні канали органів влади або перевірені медіа. - Споживати новини усвідомлено
«Навіщо я це читаю чи поширюю?» — просте, але дієве запитання, яке допомагає замислитися над сенсом повідомлення й проаналізувати його замість того, щоб реагувати на нього емоційно чи бездумно поширювати.
Для тих, хто хотів би глибше розібратися в темі, рекомендуємо онлайн-курс від «Вокс Україна» «Довіряй-перевіряй».
На рівні суспільства потрібні системніші кроки:
- Розвивати медіаграмотність
Критичне мислення має стати базовою навичкою, яку розвивають та підтримують у школах, університетах, робочих колективах. Освітні програми з медіаграмотності, пояснення цілей та методів недоброчесних виробників контенту, аналіз якості медіа—усе це підвищує стійкість до інформаційних маніпуляцій. - Органи влади мають задавати стандарти
Потрібно рішенням уряду заборонити органам влади користуватися Телеграмом як для зовнішньої комунікації, так і для внутрішнього використання. Публічні канали комунікації можна створювати у Viber або WhatsApp, а внутрішню краще проводити у захищених середовищах. Таким чином можна буде «вивести» з Телеграму значну частину аудиторії, що слідкує за офіційною інформацією. Водночас потрібно роз’яснювати людям ризики користування Телеграмом. Періодично дискусії на цю тему виникають у публічному просторі. В березні 2024 року народні депутати навіть зареєстрували відповідний законопроєкт. Проте далі цього справа не рухається. - Підтримка якісних медіа
Такі механізми як Український культурний фонд можуть бути використані, щоб підтримати якісні медіа на конкурентній основі. На це можна спрямувати, наприклад, частину коштів, що сьогодні витрачаються на єдиний телемарафон.
Потрібно пам’ятати, що інформаційна війна є важливою складовою російської війни проти України. Росія намагається посилити суперечності всередині українського суспільства, посіяти відчуття «зради» та апатії, послабити підтримку Збройних Сил. Тому до свого медіаспоживання потрібно ставитися не менш уважно, ніж до якості харчових продуктів, які ми споживаємо.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
