Соціальна відповідальність бізнесу та новий суспільний договір: дискусії на Весняному діловому форумі

У першій панелі «Економіка України під час війни — ключові тенденції та приклади компаній, що продовжують розвиток та інвестиції» взяли участь Вадим Табакера, директор департаменту економічної політики ЛОДА, Тарас Кицмей — співвласник SoftServe, серійний підприємець, Костянтин Вечір, директор з розвитку бізнесу на корпоративному ринку комунікації «Київстар», Сергій Войцеховський, BGV Group Management та Людмила Кіндер, генеральна директорка ТОВ «Альянс холдинг». 

Вадим Табакера розповів, що завдяки вигідному географічному становищу Львівщина стала повноцінним економічним тилом не лише як виробничий, але і як логістичний хаб, адже крізь неї проходять три транспортні коридори й планується побудувати вузькоколійну залізницю з півночі на південь. Сьогодні Львівська область має три стратегії: вуглевидобувний район на півночі переходитиме на «зелену» енергетику, Львівська агломерація розвиватиме вищу освіту й інновації, логістику, високоспеціалізовану медицину та реабілітацію, а також ОПК, а гірські території сконцентруються на туризмі. В останні роки в області зростає кількість робочих місць (завдяки релокації компаній), будуються нові підприємства, зокрема в 17 індустріальних парках, що працюють на Львівщині. 

Одне з цих підприємств — це курорт «Плай», який у 2024 році купила та почала розвивати компанія SoftServe. 

Компанія ревіталізує й інші локації — LemStation, коворкінг на території колишнього трамвайного депо, де відбувався форум, чи Шарбель у Моршині (старий санаторій). 

Про соціальну відповідальність бізнесу говорив і Костянтин Вечір. Оскільки зв’язок дуже важливий, «Київстар» інвестує в нові технології (зокрема, готується переходити на 5G, впроваджувати технологію «direct to cell», яка працює в Старлінках), у стійкість та енергонезалежність мережі (встановлює акумулятори на базових станціях). Протягом 2023-2027 років компанія планує інвестувати у цифровий розвиток України 1 млрд дол., і купівля «Уклону» була частиною цих інвестицій. За допомогою інвестицій «Київстару» усталені компанії зможуть отримати «друге дихання», наприклад, вийти на зовнішній ринок.

Напрямки інвестицій BGV Group Management — продуктовий рітейл, критичні матеріали, будівельні матеріали, енергетика, освіта і спорт. 

Під час форуму він показав першу батарею, в якій використовується графіт із Балахівського родовища (Кіровоградська обл.), яке розробляє компанія (графіт є одним із 55 критичних матеріалів із переліку країн ЄС). Отже, цей матеріал відповідає потребам виробників елементів живлення. Оскільки зараз 97% анодного матеріалу постачається з Китаю, вихід на ринок українських виробників буде дуже доречним. 

Про соціальну місію своєї компанії говорила і Людмила Кіндер. Заправки «Укрнафти» є в усіх прифронтових регіонах (після придбання мережі Shell в Укрнафти буде 663 АЗС, і це найбільша мережа в Україні), а під час блекаутів компанія пропонувала заряджати на своїх заправках гаджети. За останні два роки, коли компанією управляє держава, вона сплатила 70 млрд грн податків і зборів.

У другій панелі, «Погляд міжнародних інституцій на можливий розвиток економіки України», взяли участь Асоційований Директор і старший банкір ЄБРР Анна Лебединець, керівниця IFC в Україні Олена Волошина, Юлія Стефанюк, директорка World Central Kitchen, Наталія Згоба, заступниця керівника напрямку корпоративного бізнесу АТ «КРЕДОБАНК», і Наталія Попович, засновниця групи компаній One Philosophy, голова Українського дому в Данії.

За дослідженням IFC, про яке згадала Олена Волошина, під час відбудови приватний сектор може покрити до третини потреб. Зокрема сільське господарство, торгівля та фінансовий сектор можуть майже повністю відновитися завдяки приватному капіталу. Тому IFC концентрує увагу на секторах із найбільшими потребами згідно з RDNA: будматеріали та житлове будівництво, транспорт, логістика, торгівля, енергетика, фінсектор. 

IFC працює за чотирма напрямками: 

1. Банк розвитку, який надає кредити чи гарантії за кредитами (в Україні корпорація має проєктів на 2 млрд дол., і це один із найбільших її портфелів у світі), 
2. Upstream — розробка разом з клієнтом проекту, який IFC згодом фінансує. За такою процедурою компанія розробила два проєкти: завод з переробки відходів на енергію (МХП) та завод із переробки сої на корм для риби (Астарта),
3. Технічна допомога, наприклад, у сфері державно-приватного партнерства: розробка законодавства, підтримка агенції з ДПП, а також разом з ЄБРР допрацювання двох концесійних проєктів у порту Чорноморськ, 
4. Аналітична робота — наприклад, згаданий звіт.

IFC підтримує як великі проєкти, наприклад, купівлю Lifecell французькою компанією NJJ Capital чи вітрові електростанції, так і малий та середній бізнес (зокрема через програму гарантування банківських кредитів) та стартапи через Horizon Capital.

За словами Анни Лебединець, ЄБРР надихається стійкістю українського бізнесу під час повномасштабного вторгнення. Адже багато іноземних компаній у 2022 році поставили бізнес на паузу, а українські компанії продовжили працювати. 

З 2022 року ЄБРР збільшив фінансування українських проєктів, щоб компенсувати зниження доступу до фінансування для українських компаній. За цей час банк надав майже 7 млрд євро кредитів українським компаніям (зокрема й таким великим, як Укрнафта чи Укрзалізниця) та залучив понад 2 млрд євро донорських коштів (як правило, від держав Євросоюзу та США). ЄБРР стимулює інвестиції в «зелені» й енергоефективні проєкти, проєкти, де працюють ветерани, пропонує програми зниження ризику не лише для МСБ, а й для більших підприємств, а також страхування транспорту, що перевозить продукцію по Україні, від військових ризиків.

Оскільки сьогодні проблема бізнесу №1 — це дефіцит робочої сили, ЄБРР надає консультативну та фінансову підтримку компаніям, які вирішують цю проблему — наприклад, навчають жінок чи молодь, створюють тренінгові центри тощо.

Наталія Згоба розповіла про деталі Програми конкурентоспроможності та інклюзивності малого та середнього бізнесу від ЄБРР, у якій крім Кредобанку, беруть участь іще 11 українських банків. За програмою, підприємство, яке здійснює довгострокові інвестиції за рахунок кредитних коштів, може отримати від ЄБРР «кешбек», тобто грант, в обсязі від 10% (для «звичайних» підприємств) до 30% (для релокованих чи ветеранських бізнесів) суми інвестицій.

Наталя Попович, засновниця One Philosophy space та організаторка Українського дому в Данії, розповіла про особливості нордичних суспільств (Фінляндія, Норвегія, Швеція, Данія) — довгострокове планування, залучення та очікування внесків кожного у спільну справу, високу свідомість громадян. У цих країнах одні з найвищих у світі податків (максимальна ефективна ставка оподаткування від 62% до 76%), але водночас значні інвестиції в людський капітал. Наприклад, витрати на охорону здоров’я становлять близько 10% ВВП порівняно з 3% в Україні.

У цих країнах гнучкий ринок праці (наприклад, у Данії немає мінімальної зарплати, що допомагає малим підприємствам і стартапам), але водночас високий рівень соціальної підтримки, оскільки в суспільствах із високою нерівністю вищий рівень інших соціальних проблем, таких як зловживання алкоголем, дитяча смертність чи злочинність.

Данський фонд розвитку (IFU), який працює в Україні вже 25 років, — це не лише про інвестиції, а й про побудову справедливих і вільних суспільств у країнах, в які він інвестує. В Україні фонд вкладає гроші у відновлювану енергетику, сільське господарство, електроніку, а також в оборонний сектор (данський уряд першим розпочав фінансувати виробництво зброї українськими підприємствами, що тепер називається «данська модель»). Невдовзі планється інвестиція ще 1 млрд євро в український ОПК за рахунок заморожених російських активів.

Український дім в Данії допомагає українським бізнесам виходити на цей ринок (наприклад, брати участь у спеціалізованих виставках), а також просуває українську культуру.

Юлія Стефанюк розповіла про те, що World Central Kitchen — це не лише про гуманітарну допомогу, а й про інвестиції. 

World Central Kitchen має й інші гуманітарні програми — наприклад, допомога дітям, роздача курей, щоб люди могли не лише прогодувати себе, а й заробити на продажі яєць, соціальні кухні, де люди, у яких вдома немає кухні, можуть готувати для себе. У 2022 році WCK створила фонд «Хатіко», який годує та стерилізує тварин на лінії фронту. На роботу цього фонду організація зібрала 400 тис. дол. пожертв зі США. Сьогодні WCK планує переходити на довгострокову підтримку відбудови, тобто підтримувати виробництво будматеріалів та нових технологій будівництва.

Під час четвертої панелі Андрій Бандрівський, співзасновник компаній Gorgany і Turbat, і Лідія Білас, засновниця мережі освітніх проектів МрійДій, розповіли про свій досвід побудови успішних компаній. 

Лідія Білас на прикладі власних дітей, які навчалися за кордоном, побачила, який вплив має якісна освіта, й вирішила запровадити таку освіту в Україні. 13 років потому мережа МрійДій включає дитячі садки, школи, навчальні курси для вчителів, професійні клуби й табори для дітей, а також працює з батьківською спільнотою.

У 2021 році в Україні було близько 300 приватних шкіл (2% загальної кількості), зараз імовірно менше, бо багато дітей і вчителів виїхали. Проте цей ринок буде рости, адже, наприклад, у Польщі 10% шкіл приватні.

Пані Лідія вважає, що державна освіта потребує трансформації, бо вона формувалася для інших задач в інший період, і була спрямована на те, щоб випустити середньостатистичних безініціативних людей, які думають однаково. «Через це у нас інколи проблеми з учителями, які мають великий досвід у державній школі, — вони не бачать в дитині особистість», — каже вона.

Сьогодні МрійДій — це не лише приватні освітні заклади, а й соціальні проєкти. Наприклад, фундація має 96 центрів для надолуження освітніх втрат на Сумщині та Чернігівщині, освітній кластер у Польщі, що допомагає дітям, які виїхали, підготуватися до НМТ, та ін.

На думку Лідії, для успіху ключове — це довіра, а також гнучкість, відповідальність та можливість вчитися на помилках. «Зміни починаються тоді, коли наші мрії втілюються в дії», — підсумувала вона

Андрій Бандрівський розповів про красу і гру як принципи побудови «живої» компанії, тобто тієї, яка постійно залишається конкурентоздатною. 

Спершу метою його компанії (виробника туристичного одягу та спорядження) було те, щоб 25% українців подорожували. Проте з 2022 року ця мрія стала недосяжною. Тоді виникла ідея краси, яку компанія втілює в трьох вимірах: красиві речі, красива природа та красива компанія (тобто добрі стосунки між людьми). 

Друга базова ідея компанії — це гра. Діти грають природно, і в процесі гри створюють багато речей. Як і дорослі, які зберегли здатність грати. Тому компанія розглядає виклики, які постають перед нею, як гру. Наприклад, вихід на зовнішній ринок — це гра за зовсім іншими правилами, до яких потрібно пристосовуватися. Спроба вийти на інші ринки стала «холодним душем» —- керівництво компанії зрозуміло, що потрібно переглянути як собівартість, так і дизайн. Хоча вироби компанії — українська розробка, виявилося, що дизайн недостатньо автентичний, тобто «не говорить сам за себе». «Зараз ми переходимо на інший “рівень гри”», — каже пан Андрій.

Третя панель була більше про суспільство, аніж про бізнес. Під час неї Євген Глібовицький, співзасновник та директор Інституту Фронтиру, Володимир Павелко, дослідник природи стратегічного лідерства і засновник TransformWISE, Андрій Жолоб, ветеран 46 ОАЕМБР, керівник львівського центру ветеранів, Філіп Вішіч, хорватський волонтер, та Євген Славний, новинний директор UNITED24 Media, обговорили Україну після перемоги та важливі акценти суспільного договору.

Євген Глібовицький зазначив, що війна надовго, оскільки багато закордонних гравців не бачать сенсу виходити за межі свого комфорту (адже лише для нас ця війна екзистенційна). В першу чергу це російські імперіалісти (не лише Путін та його друзі, а й вся російська імперська культура) — їм не болить так сильно, щоб змусити їх змінити свою позицію. До того ж, їх підтримує Китай. У Європі ситуація подібна: наприклад, Макрон обіймається із Зеленським, але ми не бачимо ні європейських військ в Україні, ні закриття хоча б частини українського неба. Більше того, ЄС може змінитися так само, як уже змінилися США, адже ультраправі тенденції в Європі наростають. 

На думку пана Євгена, нам буде дуже складно відвоювати території, бо нові технології (зокрема дрони) дають переваги тому, хто захищається, а не тому, хто наступає. В таких умовах ми можемо вийти на певний рівень стійкості та ефективності, коли росіяни не зможуть завдавати нам таких ефективних ударів, як раніше. Проте слід готуватися до марафону. Сьогодні Україна найкраще у світі підготовлена до тривалого протистояння з Росією. Ми одне з небагатьох західних суспільств, яке не протиставляє свободу і безпеку. Тому стратегічно ситуація для нас виглядає сталою. Проте нам не можна «позичати у майбутнього», тобто створювати сьогоднішні переваги за рахунок завтрашньої стійкості. До того ж, кожен мусить грати свою роль — як працедавець, працівник, громадянин, який не ведеться на провокації тощо — і робити свій внесок до загальної стійкості. 

Володимир Павелко розповів про три елементи стійкості: суб’єктність, автентичність, дієвість. Суб’єктність означає відповідальність за результат і стратегічне лідерство. Наприклад, підприємець Ніка Вікнянський включив історичний центр Одеси до переліку пам’яток ЮНЕСКО (руйнування об’єкта із цього переліку — це воєнний злочин, і ці об’єкти будуть відбудовані за рахунок міжнародної спільноти). Світлана Стреляна, власниця транспортної компанії, почала створювати екосистему «Жінка за кермом вантажівки». Це не просто навчання водінню, а й створення іншої культури на АЗС, СТО тощо. Віталій Верещагін, гендиректор Caparol в Україні, за лічені місяці вивів на ринок новий продукт, який дозволяє швидко й легко позбутися слідів перебування окупантів у домівці (як правило, у міжнародній компанії для того, щоб вивести новий продукт на ринок, потрібно до 5 років). 

Автентичність, серед іншого, означає досліджувати своє і розповідати про себе світу. Як саме це робити — розповів Євген Славний. За допомогою іноземців, які розуміють, що потрібно аудиторії певної країни, United24 Media висвітлюють війну та відповідні дипломатичні зусилля, розвиток технологій та загалом ситуацію в Україні з акцентом на її унікальному досвіді. Платформа має близько 75 млн користувачів на місяць. Втім, за спостереженнями Євгена, чим ближчі люди до війни, тим менше вони хочуть про неї чути. Наприклад, у країнах Балтії помітний тренд на уникнення новин (news avoidance).

Зниження інтересу до України підтвердив і Філіп Вішіч. За його словами, з точки зору середнього європейця в Україні відбувається локальна війна, з якою українці впораються самі. Філіп також звернувся до теми суб’єктності. На його думку, суб’єкт — це, той, хто сам ухвалює рішення. Так, у 2014 році український народ вирішив сказати «ні» Януковичу, у 2022 році українці сказали «ні» російському істеблішменту, а в 2025 році — американському (щодо первісної версії угоди про корисні копалини). Проте український народ сказав «так» сам собі й таким чином здобув суб’єктність. 

На думку Філіпа, сьогодні Україна за рік міняється так, як Європа після Другої світової війни мінялася за 5 років. Україну у світі вже бачать як суб’єкт, як технологічну країну, яка зможе витримати довгу війну з Росією. Натомість Росію бачать лише як об’єкт китайського впливу. За свою суб’єктність Україна платить високу ціну, проте згодом вона отримає історичний приз: кожен зможе жити вільно як українець на своїй землі. 

Звісно, найбільшу ціну платять військові та ветерани. На думку Андрія Жолоба, ветерани ніколи ніколи повністю не інтегруються в цивільне суспільство, оскільки у них інший досвід. Суспільству та ветеранам доведеться довго йти назустріч один одному. Проте українським ветеранам легко порозумітися з ветеранами з інших країн, зокрема з Хорватії, які працюють у реабілітаційному дайвінг-центрі.

Євген Глібовицький зауважив, що в Україні влада завжди порушувала суспільний договір. Договір 1991 року був про відмову від частини прав в обмін на турботу, договір 2004 року — про те, що громадяни та держава не ставлять один одному незручних запитань. Після 2014 року суспільний договір полягає в тому, що громадяни і держава шукають способи співпраці за умови збереження гідності громадянина. Сьогодні держава знову намагається з нього вийти, проте в умовах, коли два мільйони людей мають досвід користування зброєю і напружені емоції, це доволі небезпечно. 

Тому нам треба робити кожну адміністрацію підзвітною й намагатися втримати себе в рамках раціональної дискусії. Це складно, оскільки світ рухається в протилежний від раціональності бік. Наприклад, британцям раціональніше було залишитися в ЄС, але вони обрали брекзіт — рішення, що зробило майже кожного з них біднішим. Американцям вигідніше було залишатися в системі з низькими тарифами. Але вони також обрали рішення, внаслідок якого багато домогосподарств збідніють хоча б тому, що долар уже значно ослаб.