Страх, розбрат, зневіра: російські ІПСО навколо нового наступу

Страх, розбрат, зневіра: російські ІПСО навколо нового наступу

Photo: unsplash.com / Philipp Katzenberger
18 Квітня 2024
FacebookTwitterTelegram
784

З початку 2024 року українські політики та військові повідомляють про ймовірний російський наступ у травні-червні цього року. Щобільше, Зеленський заявляв про наміри рф мобілізувати щонайменше 300 тисяч військових. Підготовка військових операцій супроводжується інформаційними атаками: ворог поширює фейки про окупацію великих прифронтових міст найближчим часом, посилює кампанію з дискредитації українських військових та звинувачень України в ескалації війни. Пропаганда завжди апелює до емоцій, а не до фактів. У випадку з вкидами про окупацію прифронтових територій росія прагне залякати українців, посіяти між ними розбрат та зневірити у власних силах. VoxCheck пояснює, як не вестися на ІПСО та дослухатися до фактів.

Страх: нові фейки про окупацію великих прифронтових міст

Від самого звільнення Київщини у квітні 2022 року росія періодично закидала в український інфопростір численні фейки про нібито початок «нового наступу» на Київ з боку Білорусі. Таким чином пропагандисти прагнули підірвати бойовий дух українців та посіяти паніку. Утім, подібними ІПСО ретельно опрацьовують й інші регіони. Під психологічні удари, наряду з регулярними повітряними, потрапили Запорізька, Донецька, Харківська, Сумська, Чернігівська та Дніпропетровська області. Росія намагається дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні, поширюючи тези про те, що збирає угруповання для широкомасштабного наступу по всьому фронту. Мета переконати в тому, що єдиний можливий результат для українців, — це поразка, адже росія нібито повільно, але впевнено досягає успіхів на полі бою, поки Україна тільки очікує прийняття пакета допомоги Конгресом США та потерпає від нестачі озброєння. 

Наприклад, наприкінці березня у мережі поширювали інформацію, що Китай, Казахстан та Індія наполегливо рекомендували своїм громадянам терміново залишити Харківську, Київську та Одеську області. У інших дописах серед переліку країн, які нібито закликали терміново виїхати, згадували Туреччину. 

Насправді в березні лише Посольство Республіки Казахстан рекомендувало громадянам своєї країни розглянути можливість залишити Одеську та Харківську області у зв’язку зі «зростанням напруженості та нестабільною безпековою ситуацією». Посольства Китаю, Індії та Туреччини в Україні не публікували подібних рекомендацій. Посольство Індії востаннє рекомендувало громадянам покинути країну ще у жовтні 2022 року. Посольство КНР не закликало громадян виїздити з України навіть напередодні повномасштабного вторгнення, хоча у жовтні 2022 року й опублікувало поради щодо евакуації. Туреччина у лютому 2022 року закликала виїхати лише зі східних областей. Таким перебільшенням пропагандисти намагалися показати, що низка держав вважає реальною загрозу стрімкого просування російських військ у цих областях. 

Іншою подією, на якій спекулювали пропагандисти в березні, стало закриття гіпермаркету «Ашан» у Запоріжжі. Пропагандисти поширили інформацію, що магазин закрили через побоювання скорого наступу росіян на місто. Мовляв, з Маріуполя перед «СВО» теж пішов великий бізнес, і тепер це ж відбувається у прифронтовому Запоріжжі, що «не може бути збігом». 

Утім, один гіпермаркет «Ашан» це ще не увесь великий бізнес Запоріжжя. Ні в українських, ні в міжнародних ЗМІ немає жодних повідомлень про те, що з міста масово виходять великі компанії. Причина ж закриття «Ашану» менш драматична, ніж того хотілося б пропагандистам, закінчився договір оренди. Компанія Arricano Real Estate PLC, власник торгово-розважальних центрів у Запоріжжі та Кривому Розі, у яких закрилися «Ашан», оновила продуктового орендаря замість продовження оренди для «Auchan Україна» уклала договір з мережею «Сільпо». 

До того ж гіпермаркет зазнав руйнувань під час масованого ракетного обстрілу 8 січня 2024 року, коли російські війська влучили у ТРЦ «Сонячна Галерея» у Кривому Розі. Загалом часті повітряні атаки у цих містах призвели до того, що покупці стали надавати перевагу онлайн замовленням. «Електронна комерція дозволяє здійснювати закупівлі з безпечного місця, а безпека співробітників та клієнтів — це першочерговий пріоритет для “Auchan Україна”», — так пояснили в компанії перехід на новий формат роботи. 

На переконання кремлівського агітпропу, прифронтові міста-мільйонники масовано залишають не тільки великі бізнеси, а й самі громадяни. Нещодавно у російських телеграм-каналах поширили відео нібито з траси на виїзді з Харкова. 

Скриншот допису, у якому росіяни повідомляють про масований виїзд харків’ян

На відео можна побачити, як на виїзді з міста сформувався величезний затор три смуги повністю забиті машинами, а у місто прямує тільки одна вантажівка, з якої й знятий відеоролик. Для потужнішого ефекту пропагандисти знову вдаються до аналогій з Маріуполем, мовляв, харків’яни виїжджають, бо розуміють, що ЗСУ під час нового наступу на місто використають їх, як і маріупольців, як «живий щит». Інші ж пропагандистські телеграм-канали заявляють, що реальною причиною є відсутність електроенергії, опалення та інших благ цивілізації у результаті російської ракетної атаки. 

За відео неможливо з точністю визначити, коли воно було знято, утім, цілком ймовірно, що цей затор зафільмували ще на початку повномасштабного вторгнення. У кадрі чути слова автора відео: «Ми їх [росіян] переможемо». На узбіччі видні залишки мокрого снігу, хоча березень у Харкові видався напрочуд теплим. Можна помітити, що на скло машин, наклеєні аркуші паперу. Такі аркуші з написами «Діти» та «Люди» українці клеїли на автівки, евакуюючись на початку вторгнення. 

Російські ракетні обстріли у березні-квітні завдали серйозних пошкоджень енергетичній інфраструктурі. Тож ситуація у Харкові та області залишається важкою, діють графіки планового обмеження електропостачання. Це, звісно, створює незручності для містян, однак не призводить до повного колапсу міста.

Наразі чи не найбільше інформаційних вкидів російської пропаганди з усіх прифронтових обласних центрів спрямовано саме на Харків. Росіяни активно використовують наративи про ймовірний наступ на місто, «негайну евакуацію» та інші тези, які сіють паніку серед місцевих, водночас продовжуючи щоденні бомбардування міста КАБами, ракетами та ударними БПЛА. 

Після «переобрання» путіна на псевдовиборах не вщухають чутки про підготовку вторгнення в бік міста-мільйонника. Зокрема, «ліберальне» російське медіа «Медуза» з посиланням на джерела у вищих ешелонах влади писало, що путін визначив нову стратегічну ціль захопити Харків. Інше видання «Верстка» повідомило, що кремль розраховує найближчим часом мобілізувати для участі у «харківській операції» близько 300 тисяч військовослужбовців.

Однак наразі українська влада і військове командування заперечують ці побоювання. Зокрема, речник ГУР МО Андрій Юсов заперечив інформацію про запланований наступ на Харків і зазначив, що наразі розвідка не фіксує формування ударних груп противника для повторних масштабних нападів. 

Військовий аналітик групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець стверджує, що  подальший рух до обласного центру Харківщини неможливий, допоки українські війська надійно утримують плацдарм на східному березі річки Оскіл біля Куп’янська. Він наголошує, що лише після прориву на цій ділянці російська армія могла б рухатись далі до Чугуєва і Первомайська для охоплення Харкова з південного напрямку. Але в ЗСУ стверджують, що росіянам за всю зиму так і не вдалося прорвати оборону українських захисників поблизу Куп’янська, тому про загрозу з півдня вести мову зарано.

До того ж західна розвідка не попереджала про наявність скупчення військ, здатних стати ударним кулаком для повторного наступу на Харків або Суми. Натомість напередодні повномасштабної війни такі попередження були. Ще з осені 2021 року розвідувальні служби оприлюднювали частину даних, щоб запобігти вторгненню. Тоді супутникові знімки вказували на нарощування російських військ біля України. За скупченням військ рф біля України спостерігали й незалежні OSINT-аналітики.

Утім, попри відсутність ознак підготовки подібної операції зараз, до такого розвитку подій потрібно готуватися. Президент Зеленський уже повідомляв про ймовірний наступ росіян наприкінці травня-червня. Очікувано, наразі не існує єдиного розуміння того, на якому напрямку почнуться спроби активного просування. «Можуть із Чернігівської області наступати. Можуть через Суми на Прилуки. Можуть зі Сходу. Можуть з Півдня вздовж Дніпра. Але з Білорусі найбільш короткий шлях», припускає Костянтин Машовець. Старший аналітик фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков відзначає стик Сумської та Харківської областей як один з потенційних напрямків наступу в разі нової російської мобілізації.

Разом з тим, точаться інтенсивні бої на сході, де окупант не відмовляється від цілей вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини. Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк прогнозує, що наприкінці літа росія спробує здійснити одночасно дві стратегічні операції: оточити Слов’янсько-Краматорську агломерацію і ліквідувати український фронт біля Вугледару. Територія Запорізької області, яку ворогу так і не вдалося захопити, цікавить росію не менше: пропагандисти взагалі називають її «тимчасово окупованою» тобто окупованою «київським режимом», адже рф включила Запорізьку область до свого складу в «оновленій конституції». 

У ГУР запевняють, що військове командування України опрацьовує різні плани протидії окупантам, зокрема укріплення лінії оборони по всім напрямках. Ці оборонні укріплення також привернули неабияку увагу пропагандистів та стали складовою весняної ІПСО, спрямованої на деморалізацію населення та підрив довіри до військово-політичного керівництва. 

Скриншот посту, в якому росіяни коментують будівництво фортифікаційних споруд

Скриншот повідомлення «місцевої жительки» Куп’янська

Утім, російська пропаганда видає евакуацію цивільних заради їхнього захисту за «український терор». Ще у 2023 році у низці населених пунктів Куп’янського району оголосили обов’язкову евакуацію. Причина очевидна — загроза російських обстрілів. Проте евакуація не має примусового характеру — місцеві можуть від неї відмовитися, заповнивши офіційний лист. Немає достеменних даних про те, що українські військові займають будинки людей, які виїхали з прифронтових регіонів.

Росія звично звинувачує Україну у тому, що насправді робить сама. Насправді це війська рф регулярно примусово виселяють цивільних і використовують будинки у власних цілях. Так, раніше Генштаб ЗСУ повідомляв про масове виселення місцевих з власних домівок у тимчасово окупованій Новій Каховці на Херсонщині. Російські війська виселяли місцевих жителів разом з дітьми для того, щоб розмістити у їхніх оселях власні військові підрозділи. Щобільше, окупанти навмисно відключали мобільний зв’язок та дротове кабельне інтернет-з’єднання, аби унеможливити фіксацію та розголошення власних злочинів. Абсурдно звучать і тези «Україна сама себе обстрілює» — лише станом на кінець 2023 року росія зруйнувала або пошкодила понад 100 тисяч житлових будинків в Україні.

Пропагандисти регулярно звинувачують українських військових у використанні цивільних як «живого щита» під приводом будівництва фортифікацій, а також мінування цивільних об’єктів. Натомість саме російські окупанти влаштовують свої опорні пункти та бази у школах, лікарнях та підприємствах. При цьому місцеве населення змушують продовжувати працювати та відвідувати заклади попри постійні обстріли.

Вже звичними для російської пропаганди є демонізація та постійне прагнення очорнити військовослужбовців «Азову». Зокрема, пропагандисти поширюють фейки про нібито жорстоке ставлення «азовців» до місцевого населення в Ізюмі. За словами фейкоробів, крім того, що бійці бригади начебто шукають серед містян проросійськи налаштованих осіб, вони ще й демонстративно встановлюють міни на дорогах та лісових шляхах.

Проте у 2023 році Генштаб ЗСУ повідомляв про факти мінування російськими військами приватних земельних ділянок місцевих жителів, які відмовилися від отримання російського паспорта та виїхали на підконтрольну Україні територію. Водночас окупаційні війська не мінували сільськогосподарські ділянки місцевих колаборантів. Подібними методами загарбники демонструють прагнення покарати та залякати місцеве населення, яке виявляє спротив окупації.

Оборона Маріуполя стала одним із найяскравіших епізодів героїчного спротиву російській агресії. Протягом 86 днів жорстоких боїв за Маріуполь українські військові протистояли переважаючим силам ворога, виснажували їхні ресурси та завдавали нищівних втрат. Ця боротьба українських захисників викликала ненависть окупантів. Однак найбільше російських нападів зазнала бригада «Азов» — інформаційні атаки про неї почалися ще з 2014 року. Кремль розгорнув потужну кампанію з дискредитації підрозділу, намагаючись представити військовослужбовців як «жорстоких та аморальних вбивць», щоб підірвати довіру до них.

Також ворожі телеграм-канали поширюють інформацію, нібито організація «Права молодь» у Сумах вербує до вступу у свої лави, аби згодом «заманити» підлітків на фронт. У дописі додали фото плаката «Підготуйся вбивати ворогів» та контактною інформацією організації. Такими публікаціями пропагандисти просувають ідею, нібито через великі втрати Україна почала мобілізувати дітей.

Фото плаката «Підготуйся вбивати ворогів»

«Права молодь» це молодіжний сегмент політичного руху «Правий сектор». Разом із підрозділом «Азов», «Правий сектор» часто зображується російською пропагандою як найбільш «радикальна та небезпечна організація», через яку росія і почала «денацифікацію». 

Насправді «Права молодь» проводить різноманітні тренування для молоді, лекції з історії, організовує благодійні збори та вуличні акції. На своїй сторінці в інстаграмі організація повідомляє про можливість долучитись до тренувань вишколу для молоді 14-25 років. Вишкіл це курси військової та медичної підготовки для всіх охочих. Проходження такого курсу не зобов’язує до вступу в армію. За чинним законодавством, чоловіків від 18 до 25 років заборонено мобілізувати, якщо вони не є військовозобов’язаними — тобто не проходили до 25 років строкову службу, військову кафедру або навчання у військовому закладі. Росія ж поширює подібні фейки задля залякування населення та зриву мобілізаційних процесів.

Зневіра: «Час йти на перемовини з росією, інакше буде гірше»

У спробах якимось чином виправдати перед міжнародною спільнотою вчинені в Україні звірства російський агітпроп поширює безліч до болю знайомих наративів: потреба у «денацифікації», якою обґрунтовували початок повномасштабного вторгнення, недопущення розширення НАТО на Схід, яке нібито гарантували Горбачову. Зрештою пропагандистська машина рф почала відкрито декларувати, що Україна не має існувати, адже є штучною державою, створеною Леніним.

На терор прифронтових територій припала своя доля виправдань. Вони зводяться до того, що у загрозі окупації та обстрілах мирного населення винна не росія, а «одіозний київський режим». Будь-які удари по території рф окупанти використовують як виправдання для обстрілів цивільної інфраструктури України. Після обстрілів лунають заклики до «миру» — «час йти на переговори, інакше буде гірше». 

Так, пропагандисти вдають, ніби у посиленні обстрілів Сумщини винен особисто Зеленський, адже той «перетворив Сумську область на поле бою». Мовляв, якби українці не підтримали рейд російських добровольчих підрозділів на прикордонну Білгородщину, обстрілів області можна було б уникнути. 

Скриншот допису, у якому росіяни звинувачують владу в обстрілах Сумщини

Утім, Сумська область безупинно потерпає від російських ударів з різних типів озброєння від самого початку повномасштабного вторгнення, а перші рейди на Білгородщину у публічній площині фіксуються тільки з травня 2023 року. Так само суперечать логіці тези фейкоробів про те, що якби Україна не обстрілювала територію росії, агресору не довелося б скидати КАБи на Харків, але обстріли Харкова теж не припиняються вже понад два роки. Обіцяний пропагандистами наступ на ці області з півночі намагаються виправдати точно так само — російська армія нібито намагатиметься у такий спосіб припинити «страждання мирного населення Білгородщини». 

Цей прийом вже неодноразово використовувався росіянами раніше, коли обстріли енергосистеми України іменували «ударами возмездия». «Возмездие» обіцяли за усі вдалі атаки по скупченню військ агресора чи по території рф: від перетворення військових кораблів на субмарини до прицільних ударів БПЛА по російських НПЗ. Безсумнівно, за два з гаком роки повномасштабної війни ворог дослідив можливі траєкторії польоту ракет та безпілотників, що тепер значно пришвидшує проєктування польотів. Проте в будь-якому випадку росіянам потрібно принаймні кілька днів, щоб в екстреному режимі спланувати масований повітряний напад, зокрема доставити ракети до носіїв, зарядити кораблі чи підвісити ракети на літаки. Тому недоцільно говорити, що сьогоднішній масований обстріл став наслідком успішної операції українських сил учора — цей обстріл готувався заздалегідь і в будь-якому разі відбувся б. 

Росія свідомо і цілеспрямовано тероризує цивільне населення України. Масові вбивства мирних жителів та обстріли критичної інфраструктури, з точки зору рф, повинні змусити українське керівництво піти на перемовини та погодитися на мир за будь-яку ціну. Утім, якою б складною не була ситуація у прифронтових регіонах, «мир за будь-яку ціну» — це не кінець війни, а її відкладення на кілька років. За цей час росія краще підготується до наступу та продовжить натиск на прифронтові території. 

Факти, а не емоції: як не стати жертвою ІПСО

Окупант вчиться: для посилення ефективності ІПСО він вивчає алгоритми роботи соцмереж, настрої та проблеми в українському суспільстві. У поєднанні зі значним фінансуванням пропаганди ці знання надають купу можливостей методично грати на вразливості населення прифронтових територій. За допомогою численних вкидів та маніпуляцій російські спецслужбісти та медійники готують ґрунт для літнього наступу росіян. І, незалежно від того, чи справді він відбудеться та чи буде успішним, намагатимуться подавати його у найкращому світлі. 

Мета ІПСО у прифронтових регіонах залишається незмінною послабити спротив місцевого населення окупантам. Для цього фейкороби сіють панічні настрої, підривають довіру до Сил оборони та керівництва держави, переконують, що у боротьбі немає сенсу, адже вона «завідомо програшна». Стрічки новинних сайтів, соцмережі, месенджери — ідеальний інструмент для скеровування емоцій у потрібний ворогу бік. 

Під таким натиском як ніколи треба свідомо споживати інформацію. Повідомлення, що не містить конкретних фактів та надходить з анонімного джерела, не варто брати до уваги. Має насторожувати новина, яку пересилають з одного й того ж джерела, а на інших ресурсах згадки про неї відсутні. До дописів на кшталт «маю знайомого, який просто зараз на нулі, і він говорить..» також варто ставитись із сумнівом, якщо не знаєте людей і їхню ситуацію особисто — емоцією переживання за захисників нерідко маніпулюють.  Дописи, у яких вдаються до узагальнень — «всі», «усюди», «населення у регіоні масово..» чи звертаються до абстрактних понять штибу «влада», «командування»  — так само не варті хвилювань. Ще одним «червоним прапорцем» є катастрофізація («все пропало») — часто її присутність у тексті свідчить про неправдивість чи перебільшеність інформації. З особливою обережністю ставтеся до експертних передбачень нового наступу: запитуйте себе, ким є цей спікер та чи не був він раніше помічений у поширенні фейків або чуток. Перед поширенням інформації у себе на сторінці перевіряйте її правдивість у кількох незалежних джерелах.

Коли йдеться про можливий російський наступ, необхідно спиратися на думку перевірених експертів. Надійним джерелом про ситуацію на фронті є OSINT-спільнота, яка аналізує війну на основі відкритих даних:

Серед перевірених українських військових експертів можна згадати аналітиків «Повернись живим» (Тарас Чмут, Микола Бєлєсков, Антон Муравейник), серед західних — Майкла Кофмана та Роба Лі. Також читайте якісні новини у профільних військових виданнях, як-от на Мілітарному.

Під час війни дотримуйтесь інформаційної гігієни. Довіряйте офіційним та перевіреним джерелам. А щоб забезпечити крах наступу окупантів, допомагайте Силам оборони — донати рятують життя українців та скорочують тривалість життя загарбників.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний