Трансформація стратегії кредитування Фонду та фінансові програми МВФ в Україні

Трансформація стратегії кредитування Фонду та фінансові програми МВФ в Україні

Photo: ua.depositphotos.com / maxxyustas
4 Квітня 2023
FacebookTwitterTelegram
1774

У нашому суспільстві існує стійке переконання, що Міжнародний валютний фонд є, по-перше, дуже консервативною організацією, яка неохоче змінює свої правила надання кредитів, а по-друге, вимагає виконати багато умов під час дії кредитних програм. Але розвиток стратегії МВФ щодо програм кредитування й історія співробітництва України та МВФ як у 2015 році, так і зараз, у світлі останніх домовленостей про нову  програму розширеного фінансування (EFF), спростовують таке уявлення про Фонд. 

Як будь-яка міжнародна організація, МВФ функціонує за наперед установленими  та узгодженими між країнами-членами правилами. Тим не менш, починаючи з 2015 року Фонд двічі кардинально змінював стратегію та відповідні програмні документи щодо умов кредитування країн-членів. Такі зміни дозволяли Україні в складних умовах воєнної агресії та значної невизначеності підписувати програми розширеного кредитування.  При цьому кожна фінансова програма ретельно готувалася та прораховувалася з точки зору як позитивних результатів для країни-реципієнта допомоги, так і можливих ризиків повернення кредитних коштів Фонду.

Кредитний інструментарій Фонду еволюціонував разом із розвитком світової фінансової системи, і процес його модернізації прискорився після фінансової кризи 2008 р. Програми фінансової допомоги Фонду стали його головним засобом допомоги проблемним країнам. Ці програми допомагали запобігати кризам шляхом створення фінансових буферів, покращення макроекономічної політики й зменшення ризиків. МВФ також надавав кредити групі бідних країн на пільгових умовах і, зокрема, під нульову відсоткову ставку. 

Цілі програм підтримки МВФ різняться залежно від обставин у кожній країні, але базуються на загальних принципах, таких як усунення дисбалансів через коригування зовнішніх і внутрішніх цін, покращення конкурентоспроможності та продуктивності шляхом усунення обмежень на ринках і проведення інституційних, законодавчих та структурних реформ. Також програми зазвичай передбачають фіскальні коригування, поліпшення взаємодії фіскальної та монетарної політик, зменшення співвідношення боргу до розміру економіки, реструктуризацію банківського та небанківського секторів і зміцнення системи банківського нагляду та регулювання.

Світова економічна криза 2008-2009 років

Головним уроком кризи 2008–2009 рр. стало те, що Фонд мав підвищити власні фінансові ресурси, щоб відігравати більш суттєву каталітичну роль у забезпеченні фінансової стабільності, сталого зростання й довіри ринків. Протягом кризи та післякризового періоду в 2008–2013 рр. МВФ затвердив кредитну підтримку в розмірі 420 млрд СПЗ (спеціальні права запозичення, англ. SDR – special drawing rights) для близько двох десятків країн (найбільші програми мали Україна, Греція, Пакистан та Єгипет). Ця підтримка включала програми як запобігання кризам, так і виходу з них. Ці програми вичерпали більшу частину загальної суми квот. На думку Фонду, в разі подальших кризових ситуацій решти грошей МВФ могло бути недостатньо для допомоги іншим країнам. Тому за результатами чотирнадцятого загального перегляду квот, який завершився у 2016 році, країни-учасниці Фонду подвоїли розмір квот і суттєво підвищили спроможність Фонду кредитувати країни-члени як протягом, так і після глобальної фінансової кризи. Цей перегляд також дав змогу Фонду покращити власну фінансову базу, обмеживши частку тимчасових ресурсів.

Таке збільшення ресурсів Фонду стало в пригоді вже у 2020 році, коли МВФ терміново розпочав надавати широку фінансову допомогу та полегшення обслуговування боргу країнам-членам, які стикнулися з економічними наслідками пандемії COVID-19. Зокрема допомога здійснювалася в рамках програм кредитування та списання боргів, що фінансувалися Трастовим фондом пом’якшення наслідків та допомоги під час катастроф (CCRT). Загалом МВФ надав країнам-членам близько 250 мільярдів доларів, що становить чверть від його поточного  кредитного потенціалу в 1 трильйон доларів. 

Ухвалення рішень Фондом

Як правило, підготовка змін до загальної стратегії кредитування здійснюється фахівцями відповідних департаментів Фонду. Програмами фінансування окремих країн опікуються команди фахівців МВФ з відповідного регіонального департаменту (у випадку України – Європейського).  Пропозиції персоналу надаються Раді Директорів, яка складається із 24 офісів. Кожен офіс представлений однією великою країною або групою країн і має певну частку голосів. Найбільшою часткою голосів (16,5%) володіють США, які також мають право вето з головних питань, для ухвалення яких має бути подано 85% голосів. Для більшості питань, включно із затвердженням програм фінансування, необхідно зібрати 75% голосів. Але внутрішня культура відносин Ради директорів Фонду базується на тому, щоб ухвалювати більшість рішень консенсусом або в окремих випадках переважною більшістю голосів. Для цього існує практика попередніх дискусій із пошуком компромісів щодо спірних питань.

Як правило, від моменту надання документів до Ради Директорів до голосування Ради минає до двох тижнів, хоча окремі складні питання можуть потребувати більше часу для детального розгляду.

Зміни процедур Фонду після 2014 року

Після Революції гідності та початку військової агресії Московії Україна стикнулася з суттєвим порушенням зовнішнього балансу та загальною втратою макроекономічної стабільності. Україна звернулася по допомогу до МВФ. Тоді правила Фонду дозволяли затвердження програм для країн із простроченою заборгованістю лише перед приватними кредиторами (lending into arrears policy – LIA). А Україна на той час мала заборгованість перед Московією у 3 млрд дол., яку уряд Януковича отримав наприкінці 2013 р. На жаль, міжнародне товариство тлумачило надання кредиту Україні як міждержавний або суверенний борг. Тому МВФ розробив та затвердив розширення стратегії кредитування навіть якщо країна-позичальник вважалася суб’єктом із простроченим суверенним боргом (lending into official arrears – LIOA). Підґрунтям цієї нової стратегії була необхідність швидкої фінансової допомоги та неможливість чекати згоди всіх кредиторів щодо реструктуризації, а також принцип “in good faith”, коли реципієнт виявляє готовність знайти порозуміння з усіма кредиторами.

Розробка та затвердження цієї стратегії Радою директорів МВФ дозволили Фонду розпочати в 2015 році програму розширеного кредитування (EFF) України. Українська влада в рамках цієї програми зобов’язалася поліпшити зміст макроекономічної політики й розширити фронт структурних реформ, спрямованих на покращення ділового клімату, залучення інвестицій і посилення потенціалу зростання України. Це були реформи енергетичного сектору, реформи врядування, зокрема антикорупційні заходи та реформування судової системи, дерегуляція та банківська реформа. Вже після другого перегляду програми у вересні 2016 р. місія МВФ відзначила значний прогрес у відновленні макроекономічної стабільності й початку структурних реформ у важких умовах. Макроекономічна ситуація покращилася, а узгоджені з Фондом умови програми були корисні в першу чергу для української економіки.  

Водночас Московія намагалася перешкоджати співробітництву України з МВФ у рамках програм фінансування і на всіх засіданнях починаючи з 2014 року голосувала проти програм Фонду з Україною. Але ці намагання мали чисто політичний характер, а відносно маленька частка (2,59%) в загальній кількості голосів не дозволяла Московії впливати на співробітництво України з Фондом.  

Зміни процедур Фонду у 2022

З початку вторгнення Московії у 2022 році МВФ надав фінансову допомогу Україні  у вигляді двох короткострокових програм на загальну суму 2.7 млрд дол., а Моніторингова програма стала прологом до повноцінної фінансової програми (EFF на 15,6 млрд дол. під низьку ставку та на довгий період), яка була затверджена Радою директорів Фонду 31 березня.

Щоб ухвалити цю програму, Фонд розробив та ухвалив зміни до власної стратегії кредитування, тому що в рамках існуючої стратегії було неможливо затвердити широку програму та надати довгостроковий кредит країні, яка знаходиться в стані війни, геополітичні та економічні ризики для якої є вкрай високими. Зміни до програм кредитування стосуються гарантій повернення кредиту (фінансування, отримане від Фонду, буде страхуватися офіційними двосторонніми кредиторами та країнами-донорами)  і мають застосовуватися у випадках високих ризиків та невизначеностей, що пов’язані із зовнішніми потрясіннями та знаходяться поза контролем влади країни-позичальника. 

Основними цілями нової програми є вирішення проблем платіжного балансу, відновлення фінансової життєздатності економіки у середньостроковому періоді та надання фінансових гарантій Фонду з боку основних країн-кредиторів України. Програма “відчинить двері” для фінансової допомоги з інших джерел.

Основні зобов’язання української влади в рамках програми – продовження антикорупційної, судової та митної реформ, перегляд Урядом макроекономічних параметрів на більш реалістичні та на їхній основі розроблення середньострокової стратегії доходів Уряду, а також відмова від прямого фінансування дефіциту бюджету з боку НБУ. Національний банк готуватиметься до поступового переходу до політики більш гнучкого обмінного курсу.

Програма EFF суттєво підсилить фінансову стійкість економіки України в умовах війни й забезпечить дороговкази для економічної політики.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний