Трансформація Розвитку Київських Територій через Засоби Публічно-Приватного Партнерства

Найважливішим для Києва сьогодні є змінити те, як працює влада. Нинішня система оперує таким чином, що вона вигідна тільки тим, хто її контролює. Одним із ключових кроків для руху вперед є застосування інклюзивної моделі розвитку, яка ґрунтується на «Публічно-Приватному Партнерстві». Фундаментальна вигода моделі П3 у тому, що вона допомагає досягти загального консенсусу на «шляху вперед», враховуючи різні цілі та інтереси всіх зацікавлених осіб – стейкхолдерів, які неспроможні самостійно досягти поставленої мети.

Проблематика

На сьогодні відносини між Київською міською адміністрацією, приватним бізнесом та містянами залишаються ворожими, вони характеризуються браком довіри та недостатністю взаємовигідної співпраці. Міський уряд розробляє плани розвитку міських територій зверху-вниз, при цьому процес зовсім непрозорий, а втілення цих планів потребує надмірних погоджень. Жителі або погоджуються з тим, що вони не можуть контролювати цей процес, або дедалі інтенсивніше протестують. Місцева влада дуже зрідка ініціює обговорення своїх планів із жителями, але тепер частіше реагує на ініціативи активістів знизу. Сектор приватного бізнесу, незалежно від того, великий він чи малий, розглядає участь влади радше як ризик або витрати, ніж як потенційну вигоду. Як результат, зусилля влади в галузі розвитку були переважно або нездійсненними, або нестабільними чи руйнівними.

Найважливішим для Києва сьогодні є змінити те, як працює влада. Нинішня система оперує таким чином, що вона вигідна тільки тим, хто її контролює, тому потрібно знайти шлях для трансформації чинної системи функціонування влади та моделі розвитку міста у щось нове, яке буде вигідним усім учасникам: урядові, бізнесу та суспільству.

Шлях уперед

Одним із ключових кроків уряду для руху вперед є застосування інклюзивної моделі розвитку, яка ґрунтується на «Публічно-Приватному Партнерстві». Модель публічно-приватного партнерства (далі – П3) – це юридична, фінансова та операційна модель розвитку за допомогою державного сектора, приватного бізнес-сектора і «третього сектора» (недержавних організацій, або NGO’s, місцевих груп активістів та мешканців), які об’єднують свої зусилля та можливості фінансування для втілення й оперування проектів, економічно та соціально життєздатних і, отже, стабільних протягом тривалого часу. Фундаментальна вигода моделі П3 у тому, що вона допомагає досягти загального консенсусу на «шляху вперед», враховуючи різні цілі та інтереси всіх зацікавлених осіб – стейкхолдерів, які неспроможні самостійно досягти поставленої мети. П3 є прикладом симбіозу, в якому кінцевий результат перевищує просте сумування елементів.

Проекти П3 широко застосовуються по всьому світу: від будівництва та оперування нових паркувальних гаражів та енергетичних потужностей до перебудови покинутих воєнних або індустріальних активів у нові житлові й комерційні активи, реконструкції та збереження історичних пам’яток та специфічних будівель і територій.

Проекти П3 вперше почали розвиватися та були найуспішнішими в розвинених країнах із різними фінансовими ресурсами, високим рівнем державних навичок та потужностей, а також великим та активним «третім сектором». Розмір проектів моделі П3 часто завеликий – варіюється в межах сотень мільйонів доларів та часовими рамками, що вимірюються роками або десятиліттями; наприклад, перебудова Бруклінської воєнної верфі в Нью-Йорку у багатофункціональне використання.

Демонстраційний стратегічний проект для доказу сталості П3-підходу: Київський Велодром

Щоб довести доцільність підходу П3 для розвитку територій міста Києва, треба вибрати стратегічний пілотний проект. Потрібен невеликий, але резонансний проект. Це має бути проект із чіткою цінністю для містян, де він розташований, що дозволить максимально широко залучити до участі громадськість. Також це має бути проект, який не перевищить потенційних можливостей – фінансових і технічних, а також операційних потужностей потенційних зацікавлених сторін. Звичайно, цей проект має бути юридично можливим для втілення. Я вірю в те, що історичний Київський Велодром являє собою найкращий стратегічний варіант.

Юридичні та економічні аспекти: У 2010 році Верховна Рада прийняла Закон України «Про державно-приватне партнерство», зміни до якого було внесено нещодавно, в 2015-му. Цей закон аж ніяк не відповідає поняттю публічно-приватного партнерства в тих сенсах, які має на увазі це поняття в західних країнах. Закон України «Про державно-приватне партнерство» не передбачає створення неприбуткової організації для управління проектом, а передбачає суто державний контроль партнерства. Також прописано, що приватний партнер візьме на себе всі фінансові, технічні та операційні ризики, і не передбачено жодної участі «третього сектора». За роки свого існування цей закон довів повну неефективність у стимулюванні партнерств, у яких міг би бути застосованим. Водночас у чинному законодавстві немає особливих проблем, які б унеможливлювали київській владі створення структур типу П3, які я пропоную.

Економічний принцип, який відрізняє структуру та операційний підхід, який я пропоную, – це «заохочення стейкхолдерів». Ідея ось у чім: що більше прав для управління проектом та прийняття рішень має учасник у проекті, то більше стимулів у нього буде зробити проект щонайвигіднішим. Вигода в підході П3 підсилюється за рахунок використання навичок та потужностей більшої групи зацікавлених осіб, що не працювало б ні в державній, ні у приватній компанії; а оскільки юридично нова структура є неприбутковою організацією (чого не буває у приватної особи), її прибутковість також зростає завдяки економії на податках. Якщо Велодром був би державною або приватною компанією, то дуже ймовірно, що він не був би стабільним, але як компанія, що управляється моделлю П3, швидше за все був би фінансово стійким.

Нині Велодром (земля та будівельні об’єкти) перебувають на балансі компанії, яка є власністю Київської громади/уряду. Відповідно до чинної структури власності, Велодром контролює бюрократичним шляхом київська влада замість того, щоб ним як активом, приналежним громаді, управляла підприємницьким шляхом група стейкхолдерів за участю містян.

Я пропоную створити нову компанію, яка візьме в оренду весь Велодромний комплекс у поточного власника – Київської адміністрації – з відповідними правами оренди, зазначеними в орендному договорі. Правління цієї компанії додатково до представників київської влади буде включати представників приватних компаній малого бізнесу, які стануть інвесторами Велодрому (маються на увазі продавці та орендарі велосипедів, тренерські, навчальні та інші види діяльності), а також недержавні організації та групи представників містян. Надважливим є те, що підхід П3 для Велодрому залучить суттєву підтримку від конкурентних гоночних груп, які мають міжнародні контакти й досвід у велоспорті, чого влада не має. Громадська організація “Новий Київський Велотрек” уже активно опікується Велодромом і є очевидною особою для формальнішої участі.

Договір між зацікавленими учасниками – стейкхолдерами – передбачатиме захист усіх прав та обов’язків кожної зацікавленої сторони для забезпечення гарного управління та дотримання всіх відповідних законів і правил. Вигода від застосування моделі П3 для Велодрому полягатиме в дотриманні прозорості, збільшенні прибутковості та підвищенні стабільності через здобуття підтримки «третього сектора» – громадськості. Прозорість та підтримка громади допоможе захистити Велодром від негативної поведінки, яка характерна багатьом державним агенціям та компаніям. Урешті-решт досвід, набутий із застосуванням моделі П3 на Велодромі, дозволить напрацювати урядові навички та потужності для того, щоб перейти до більших проектів, яких так потребує місто.

Чому розмір має значення?

Успішне втілення великого проекту моделі П3 є набагато складнішим у таких країнах, як Україна, з неадекватною законодавчою системою та браком відповідних навичок у державній системі, потужностей та фінансових ресурсів. Слід визнати, що «розмір проекту має велике значення», і якщо київська влада бажає втілювати великі проекти моделі П3, вона спочатку повинна здобути досвід на меншому проекті, де ймовірність успіху вища. Можна проаналізувати деякі з цих проблем детальніше.

Фінансові та операційні проблеми: Київська влада на сьогодні не здатна залучити великі інвестиції для великих проектів моделі П3. У випадку Велодрому інвестиції для реконструкції є обмеженими. Насправді мер Віталій Кличко особисто надав певне фінансування для реконструкції Велодрому. Хоч нам і варто визнати його щедрість, ця інвестиція не може бути визнана стабільною фінансовою моделлю. Наприклад, хто покриє подальші витрати на ремонт та подальшу реконструкцію, а також довгострокові капітальні вкладення? Залежати від міського бюджету або персональної щедрості меценатів не є життєздатною довгостроковою стратегією.

Соціальні проблеми: Непрозорість та ризики корупції, притаманні державним компаніям, особливо для великих проектів, можуть бути суттєво знижені в малих проектах, а також у тих, що в суспільстві «на виду» – як-от Велодром. Ще важливіше те, що успішний проект за моделлю П3 з Велодромом збільшить довіру людей до Київської адміністрації, оскільки продемонструє, що вона може оперувати прозоро, чесно та у партнерстві з приватним бізнесом і «третім сектором».

Соціологічний принцип, що лежить в основі підходів П3, який я пропоную, – це визнання того, що міське середовище потребує покращення «якості життя» містян завдяки ефективнішому використанню «публічних активів», таких як культурні, спортивні (наприклад, Велодром або інші стадіони), розважальні або інші види активів громади, чого не можуть здійснити самостійно приватні компанії (в зв’язку з недостатньою дохідністю) або самостійно держава (через брак фінансування).

Стабільність: Сьогодні Київській адміністрації буде дуже важко надати гарантії довгострокової стабільності великих проектів моделі П3, зважаючи на фінансові, технічні та операційні складнощі, які виникають у таких проектах. Тоді як участь «третього сектора» у великих проектах, можливо, не знадобиться з різних причин або викликатиме спротив у держави та бізнесу, проект Велодрому вимагає участі «третього сектора» для стабільності цього проекту. Недержавні установи та групи громади, залучені до велосипедних заходів, генеруватимуть надходження коштів до Велодрому через використання його для гонок, тренувань та схожих подій під їхнім експертним управлінням, особливо якщо вони будуть мати права управління як зацікавлені сторони в майбутньому. Своєю чергою, вони матимуть вигоду від підняття рівня своїх національних та міжнародних рейтингів – і, відповідно, залучення додаткових фондів. Велодром має великий потенціал для розвитку місцевої економіки та якості життя містян шляхом надання публічних активів, які належать громаді, у користування жителям. Серед економічних та соціальних вигод – створення нових малих бізнесів та робочих місць, а також сервісів для громади. Окрім того, доступ жителів до різних видів діяльності, особливо для дітей та людей похилого віку, може бути безплатним, і це створить глибоку інтеграцію Велодрому до місцевого співтовариства, а відтак здобуде широку підтримку містян.

Наступні кроки: Ця коротка стаття не має на меті стати повною юридичною, фінансовою чи операційною основною для того, як саме застосовувати модель П3 для Велодрому, оскільки потрібна співпраця всіх зацікавлених сторін, щоб створити з цього гарну угоду. Які подальші кроки? Передусім – проведення різних громадських форумів, де слід пояснити вигоди моделі П3 для державних органів, бізнесу і «третього сектора». Далі потенційним стейкхолдерам потрібно розробити детальний практичний план для трансформації Велодрому у комунальний актив, з використанням підходу П3. А також знадобиться широке та прозоре поширення інформації щодо зусиль Києва з розвитку Велодрому.

Я готовий узяти участь у будь-яких зусиллях для запровадження моделі розвитку П3 у Києві та застосування їх до такого історичного та стратегічного активу, яким є Велодром, і я закликаю всіх тих, хто бажає реального та практичного реформування, пропагувати такий підхід. Спираючись на свій 20-річний досвід у бізнесі в Україні, я не бачу ніяких очевидних причин, чому неможливо застосувати модель П3 до Київського Велодрому сьогодні й до великих проектів у майбутньому. Єдине обмеження – це бажання всіх учасників (особливо – міської адміністрації) втілити цей проект. Але там, де є воля щось зробити, завжди є і шлях.