«Третя стать» та вакцини для скорочення населення: огляд наративів про охорону здоров’я. Випуск №8

Дезінформація: Над українськими військовими проводили експерименти з оцінки переносимості небезпечних інфекцій

Міноборони рф знову з хворою затятістю шукає докази біологічної загрози в Україні. 7 липня відомство оприлюднило інформацію, ніби українських військовослужбовців залучали як добровольців до експериментів з оцінки переносимості небезпечних інфекцій: гепатиту А, лихоманки з нирковим синдромом, лихоманки Західного Нілу та холери). У крові військових виявляли високі концентрації антибіотиків: це доводить, що вони готувалися працювати в умовах біологічного зараження. Міноборони оприлюднило дані нібито з документів проєкту UP-8 («Вивчення поширеності віруса конго-кримської геморагічної лихоманки і хантавірусів в Україні»). Міноборони також опублікувало самі документи, які начебто доводять експерименти над українськими військовослужбовцями.

Як насправді? 

Всього опубліковано 4 папки документів, серед них тільки один стосується Агентства зі скорочення військової загрози Міністерства оборони США (Defense Threat Reduction Agency — DTRA), яке згадують у контексті експериментів над військовослужбовцями (вказано на слайді). 

Утім, у жодному з документів, опублікованих російським міноборони, не йдеться про експерименти над українськими військовослужбовцями з оцінки переносимості інфекцій. 

У доповіді Агентства зі скорочення військової загрози Міністерства оборони США йдеться про Програму залучення до спільної біологічної діяльності (Cooperative Biological Engagement Program — CEBR). Дані про неї є у публічному доступі — на сайті Міноборони США. У рамках програми США допомагає країнам-партнерам у різних регіонах світу зміцнити їхню здатність оцінювати біозагрози, зокрема випадкові біологічні викиди та природні спалахи, які можуть стати пандемією. 

На офіційному сайті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вказано, що в Україні Програма діяла з 2015 по 2020 рік. І суть проєкту полягала не в експериментах над українськими військовослужбовцями. 

У рамках програми передбачалася модернізація українських лабораторій задля досягнення євроатлантичних стандартів біозахисту та біобезпеки. А також проведення навчань зі спостереження за інфекційними хворобами, навчання українських спеціалістів у сфері епідеміології та лабораторної діагностики патогенів інфекційних хвороб, проведення спільних дослідницьких проєктів тощо. 

Доповідь, оприлюднена міноборони рф, — це  аналіз структури систем охорони здоров’я людей і тварин в Україні. А також інфраструктури, регуляторних органів та законодавства, прогалин у біобезпеці України тощо. У ній взагалі не йдеться про експерименти, проведені в рамках програми, а тим більше не наводяться їхні результати.  

Малінформація: На окупованих територіях росіяни відкривають нові аптеки та надають медичну допомогу

Російські окупанти регулярно розповсюджують інформацію про надання медичної допомоги, передачу медичного обладнання, відкриття лікарень та аптек на окупованих територіях України. За допомогою цих повідомлень російські медіа намагаються створити позитивний образ діяльності рф в Україні.

Як насправді?

Окупанти «вирішують» проблеми, які виникли якраз унаслідок російського вторгнення на окупованих територіях: нестача медикаментів, ускладнений доступ до медичної допомоги та базових продуктів. Через постійні ракетні обстріли страждає й медична інфраструктура на підконтрольних Україні територіях. Наприкінці червня представники ООН повідомляли, що через війну майже 16 млн українців потребують гуманітарної допомоги: води, їжі, медичної допомоги або житла.

Станом на початок липня російські війська вже пошкодили 817 закладів охорони здоров’я та 481 аптеку, ще 122 лікарні та 43 аптеки зруйновані та не підлягають відновленню. Крім того, внаслідок воєнних дій 14 медичних працівників загинули, а 48 отримали поранення.

За даними МОЗ та місцевої влади, на окупованих територіях досі залишається критична ситуація із забезпеченням населення медичними препаратами. Ба більше, трапляються випадки, коли росія викрадає з українських лікарень препарати та завозить власні неперевірені ліки. Якість цих російських ліків невідома, вони можуть більше нашкодити, ніж допомогти мирним жителям.

Від початку масштабного вторгнення росія жодного разу не погодилася відкрити гуманітарні коридори, зокрема для передачі ліків цивільним. Українським волонтерам інколи вдається доставляти гуманітарну допомогу, проте вони роблять це на свій страх і ризик, адже повністю безпечного маршруту не існує. Через відсутність будь-яких гарантій окупанти можуть брати у полон  волонтерів та відбирати в них гуманітарну допомогу. 

Місінформація: ВООЗ збирається ввести «третю стать»

У соцмережах поширюють інформацію, що Всесвітня організація охорони здоров’я збирається ввести «третю стать». У ВООЗ оголосили, що «стать не обмежується чоловіками чи жінками». Деякі користувачі вбачають у цьому теорію змови: мовляв, на Заході пропагують «одностатеві зв’язки», щоб скоротити населення.  Російські медіа обурюються цим рішенням. 

Як насправді? 

6 липня у ВООЗ повідомили, що оновлять свій посібник із гендерного підходу. У ВООЗ визначають, що гендерна нерівність — одна з форм дискримінації в системі охорони здоров’я. Посібник «Гендерний посібник для керівників охорони здоров’я: практичний підхід» спрямований на зменшення гендерної нерівності у  цій сфері. Це план трьох-чотирьохденного семінару, який має сприяти розвитку гендерно-орієнтованого планування в секторі охорони здоров’я. 

Вперше посібник видали в 2011 році, зараз ВООЗ хоче його оновити у світлі нових наукових даних і прогресу в концепціях гендеру, здоров’я та розвитку. 

У плані справді йдеться про намір «оновити ключові концепції щодо гендеру». Утім, ВООЗ конкретно не вказують, що планують ввести «третю стать». Вони зазначають, що сфокусуються на «виході за межі бінарних підходів до гендеру та здоров’я для визнання гендерної та сексуальної різноманітності». А також концепції того, що «гендерна ідентичність постійно змінюється та стать не обмежується чоловіком чи жінкою». Поняття «третя стать» не згадується у публікації взагалі. 

Наратив про «пропаганду одностатевих зв’язків» чи нетерпимість до концепції гендерного різноманіття — традиційний підхід у російських дезінформаційних кампаніях, особливо спрямованих на внутрішню аудиторію. Як зазначають аналітики проєкту EUvsDisinfo, часто гомофобні наративи подаються російським глядачам в обгортці «хахаганди» — наче інсайдерський жарт про розпусний та «фемінізований» Захід. Прикладів багато: прокремлівські видання використовували гомофобні прийоми для мобілізації російських виборців (голосуйте, або геї заберуть ваших дітей!), припускали, що гей-пари можуть буквально купувати дітей на ярмарку в Брюсселі, стверджували, що одностатеві шлюби можуть бути причиною пандемії коронавірусу тощо. 

Дезінформація: Вакцинація — це «генна зброя» для зменшення народжуваності 

У соцмережах укотре поширюють дезінформацію про вакцинацію від COVID-19. Антивакцинатори висувають одразу кілька тез:

• через вакцинацію в січні 2022 року народжуваність в Угорщині впала на 20% порівняно з аналогічним періодом попереднього року;
• щеплення — це генна зброя для контролю народжуваності;
• Римський клуб та ООН прагнуть обмежити народжуваність у світі. 

Як насправді?

Народжуваність в Угорщині справді впала на початку року: у січні 2021 року народилося 7354 дітей, а в січні 2022 року — 6632 (на 9,8% менше). Експерти, думки яких наводить угорське видання Népszava, припустили, що зниження може бути пов’язаним із складною економічною ситуацією та державною політикою підтримки родин. 

Щоправда, уже навесні показники народжуваності покращилися: так, у травні 2022 року в Угорщині народилося 7581 дітей, що на 6,3% більше, ніж у травні 2021 року.

Якщо ж порівняти допандемічний 2019 рік з 2022 роком, то можна побачити, що у двох місяцях 2022 року (березень та травень) народжуваність була вищою, ніж в 2019 році. Тобто у статистиці немає ніякої залежності між кампанією з вакцинації та показниками народжуваності.

Уповільнення темпів зростання населення та зменшення народжуваності — це доволі стала тенденція для розвинутих країн, зокрема для Угорщини, протягом останніх десятиліть. Щорічна кількість новонароджених поступово зменшується в країні: якщо кількість новонароджених у 1970-1990-х майже завжди перевищувала 100 тисяч, то в 2000-2010-х роках цей показник коливався між 88 та 99 тисячами. Коефіцієнт народжуваності (кількість дітей на одну жінку) в Угорщині теж знижується. 

Світова тенденція зумовлена кількома чинниками: емансипацією жінок, унаслідок чого все більше жінок отримують можливість вчитися та працювати; зниженням дитячої смертності; збільшенням витрат на виховання дітей, через що батьки планують менше дітей.

Вакцини від COVID-19 не впливають на вагітність, не призводять до безпліддя та не змінюють генетику людини. Організації у сфері охорони здоров’я з усього світу рекомендують вагітним та жінкам, які годують груддю, вакцинуватися від коронавірусу. Вчені не виявили негативного впливу щеплення на репродуктивне здоров’я чоловіків, жінок чи їхніх дітей. А от шкода від COVID-19 є добре відомою: вагітні або ті, хто нещодавно перенесли вагітність, знаходяться в групі ризику, тобто з більшою вірогідністю постраждають від ускладнень у разі захворювання.

Ні Римський клуб, ні ООН не збираються змушувати держави світу скорочувати народжуваність. Проте міжнародні організації попереджають, що ресурси планети є обмеженими, тому подальший розвиток суспільства має враховувати необхідність створення якісних умов життя для кожного та збереження навколишнього середовища.

Методологія

Щотижневий аналітичний огляд надає уявлення про наративи, пов’язані з охороною здоров’я. Кожен зі згаданих наративів підпадає під одну з категорій:

• дезінформація — свідоме поширення неправдивої інформації;
• місінформація — неправдива інформація, яка виникла внаслідок несвідомих помилок користувачів;
• малінформація — правдива інформація, яку використовують для того, щоб завдати шкоди людині, організації або державі.

Для підготовки матеріалу проводиться аналіз інформаційного простору України, росії та Білорусі за допомогою електронних інструментів моніторингу, а також ручного дослідження платформ та соціальних мереж. Основними каналами для моніторингу є соціальні мережі, телебачення, радіо, преса, інформаційні агенції.