Beta

Тривалий рух до верховенства права в посткомуністичних країнах

Photo: depositphotos / AerialMike
26 Жовтня 2021
FacebookTwitterTelegram
2204

Через тридцять років після розпаду Радянського Союзу та понад тридцять років після краху комуністичних режимів у Центральній Європі більшість посткомуністичних країн здійснили успішний перехід до ринкової економіки, проте не досягли подібного успіху у встановленні демократії та мали ще менший успіх у встановленні верховенства права.

Негативної еволюції зазнали навіть ті країни посткомуністичного простору, яким пощастило приєднатися до Європейського Союзу. Вони досить наполегливо працювали над процесом входження до Європейського Союзу та запровадження європейського законодавства, проте останніми роками  ми спостерігаємо певний регрес. Польща та Угорщина вжили заходів для обмеження незалежності судової гілки влади, незалежності преси та інших фундаментальних опор демократії. Боротьба з корупцією також згортається. Вбивство словацького журналіста та його нареченої призвело до відставки прем’єр-міністра Фіцо. Було вельми ніяково дивитися, як румунський уряд заперечує проти висунення пані Лаури Кьовеші на посаду головного прокурора ЄС, який розслідуватиме фінансові злочини в ЄС. Раніше пані Кьовеші була головною прокуроркою Національного антикорупційного директорату Румунії, поки її не звільнив міністр юстиції через її непримиренну боротьбу з корупцією.

Сумнівні досягнення посткомуністичних країн у царині верховенства права слід розглядати в контексті посткомуністичного переходу. Коли комуністичні режими рухнули між 1989 і 1991 роками, після падіння Берлінської стіни, виник вакуум, що відкрив можливості для появи різноманітних мереж всередині еліти чи поза нею, що мали на меті захопити уламки влади у дисфункціональній комуністичній державі та використати їх на свою користь. Так цей вакуум призвів до перетворення комуністичного державного апарату на те, що можна назвати клептократичною державою. Попри те, що різні мережі використовували різні стратегії задля захоплення залишків влади, всі вони мали на меті одне й те саме  – вкрасти якомога більше грошей. Так звані олігархи в Росії, Україні та інших країнах за кілька років стали надзвичайно багатими. Це сталося не шляхом накопичення капіталу, а завдяки тому, що вони прямо чи опосередковано обійняли владні посади у державному апараті. Варто знати, що результати майже всіх одинадцяти великих приватизацій, які відбулися в Україні за часів президентства Кучми, були сфальсифіковані на користь окремих олігархів. Навіть країни, що увійшли до Європейського Союзу, не уникли перетворення на клептократичні держави, як видно на прикладі Угорщини, Польщі, а також Румунії та Словаччини.  

Багатьох корумпованих політиків було усунено в результаті протестів населення проти клептократичної поведінки та корупції. Такими були Помаранчева революція та Євромайдан в Україні, а також великі протести в Словаччині та Румунії. Досить великі протести відбувалися в Росії, Угорщині, Польщі та інших країнах. Незважаючи на протести, багато олігархів зберігають контроль над частинами державного апарату. Коли одні олігархи стикаються з труднощами через протести, інші користуються цією можливістю, щоб розширити свою владу. Іноді здається, що в політиці посткомуністичних країн переважає боротьба між олігархічними мережами за контроль над державним апаратом. Дивлячись на це, можна зневіритися, але цього робити не варто. Рух до верховенства права в посткомуністичних країнах буде довгим. Дивлячись на історію розвинених демократичних країн, ми бачимо, що на встановлення верховенства права пішло дуже багато часу. Тривалий час у них були як невдачі, так і прогрес. Навіть сьогодні США демонструють ознаки вразливості після президентства Трампа, а також глибокі розбіжності серед груп населення. Немає жодних причин, чому посткомуністичним країнам має бути набагато легше. Цей тривалий рух буде складним, оскільки олігархи та їхні мережі зроблять усе, щоб запобігти встановленню верховенства права. Які ключові елементи необхідні для успішного руху до верховенства права? Я бачу три складові: 1) мобілізація населення та сила громадянського суспільства, 2) захист свободи преси, 3) сильна незалежна судова система. Давайте розглянемо їх по черзі.  

У посткомуністичних країнах мобілізація населення проти корупції була досить активною, і вона має тривати, щоб чинити тиск на політиків та змушувати їх до відповідальності. Добре, що в Росії, Словаччині, Україні та інших країнах саме молоде покоління – учні старших класів та молодь загалом – є найбільш мобілізованими проти корупції. Молоде покоління народилося вже після падіння комуністичного режиму й не поділяє цинічний менталітет людей, які були в його віці в часи, коли відбувався перехід до ринкової економіки з усіма його ексцесами. Молодь не поділяє квазірабську ментальність старших поколінь чи менш освічених осіб, які вважають, що вижити можливо лише під захистом окремих олігархів. Найкращий спосіб підтримувати мобілізацію населення – це заохочувати молодь до громадянської активності шляхом участі у громадських організаціях та об’єднаннях. Сильне громадянське суспільство є ключовою складовою встановлення та підтримання верховенства права. Не дивно, що Путін та корумповані автократи роблять все можливе, щоб розправитися з неурядовими організаціями, які вони називають «іноземними агентами».

Вільні ЗМІ також є ключовим компонентом суспільства, де панує принцип верховенства права, оскільки лише вільна преса здатна запобігти приховуванню правди. Коли преса знаходиться під контролем приватних інтересів (Берлусконі в Італії, контроль Орбана над пресою в Угорщині, Fox News у США, переслідування Путіним демократичних ЗМІ), брехня поширюється, а правда приховується. Незалежні журналісти сьогодні стають охоронцями демократії й мішенню для вбивць – наприклад, в Росії, Словаччині чи деінде. Не можна дозволяти ні державі, ні великим приватним інтересам мати занадто сильний контроль над ЗМІ. 

Зрештою, незалежна та сильна некорумпована судова система з достатньо великими бюджетними ресурсами є ключовим компонентом забезпечення верховенства права. Невипадково авторитарні уряди, як-от Польщі чи України, пріоритизують знищення незалежності судових органів. Коли судова влада значною мірою корумпована, необхідно мати спеціальні незалежні антикорупційні органи при Міністерстві юстиції з достатніми повноваженнями, щоб розпочати викорінення корупції в державному апараті. Це саме те, що пані Кьовеші робила в Румунії, і невипадково корумповані сили боролися, щоб її позбутися. Наразі в Україні вирішальною є боротьба за незалежність антикорупційного бюро (НАБУ). Корумповані сили робитимуть усе можливе для того, щоб зробити його беззубим. Вільна преса та мобілізація населення мають зробити все, щоб виграти боротьбу за незалежні суди. Без перемоги в цій боротьбі тривалий рух до верховенства права може зайняти набагато більше часу.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний

Що читати далі