У забігу розробників вакцини від коронавірусу група з Оксфорду виривається вперед

У всесвітніх перегонах зі створення вакцини проти коронавірусу найшвидшим у спринті виявився Оксфордський університет.

Більшість інших команд повинні були почати з невеликих клінічних випробувань з кількома сотнями учасників, з огляду на безпеку. Але університетські вчені з Інституту Дженнера взяли високий старт щодо вакцини, довівши попередніми випробуваннями, що подібні щеплення, в тому числі минулорічні проти раннього коронавірусу, не були шкідливими для людини.

Це дало їм змогу зробити стрибок уперед і запланувати випробування нової вакцини проти коронавірусу до кінця наступного місяця, задіявши понад 6000 осіб та сподіваючись показати не лише її безпечність, але й ефективність.

Оксфордські вчені наразі кажуть, що за екстреного схвалення з боку регуляторів, перші кілька мільйонів доз їхньої вакцини можуть бути доступні до вересня — принаймні, за кілька місяців до результатів будь-яких інших заявлених зусиль з розробки вакцини у разі, якщо вона виявиться ефективною. Тепер вони отримали багатообіцяючі новини, які дозволяють припустити, що так може бути насправді.

Вчені з лабораторії Rocky Mountain Laboratory Національного інституту здоров’я у Монтані минулого місяця прищепили шість макак-резусів одинарними дозами оксфордської вакцини. Потім тварини зазнали впливу значної кількості вірусу, що викликає пандемію — впливу, від якого постійно захворювали інші мавпи у лабораторії. Але, за словами дослідника Вінсена Мунстера, який проводив це випробування, за 28 днів усі шість були здоровими.

«Макак-резус — це найближчий доступний нам “родич” людини», — каже доктор Мунстер, зазначивши, що вчені все ще аналізують результати. За його словами, він очікує, що наступного тижня поділиться ними з іншими вченими, а потім надішле їх до рецензованого наукового журналу.

Вироблений у мавп імунітет не є гарантією того, що вакцина забезпечить такий самий ступінь захисту людині. Китайська компанія SinoVac, яка нещодавно розпочала клінічне випробування зі 144 учасниками, також повідомила, що її вакцина була ефективною для макак-резусів. Але, маючи наразі десятки розробників вакцини, результати отримані на мавпах є показовими у тому сенсі, що прискорене дослідження університета з Оксфорда задає ритм руху.

«Це дуже, дуже швидка клінічна програма», — каже Еміліо Еміні, один з директорів Програми імунізації Фонду Білла і Мелінди Гейтс, яка надає фінансову підтримку багатьом конкуруючим розробникам.

Яка саме потенційна вакцина вийде найуспішнішою, неможливо сказати, допоки не стануть доступними дані клінічних випробувань.

Доктор Еміні стверджує, що в будь-якому випадку знадобиться більше однієї вакцини. Деякі можуть працювати ефективніше за інші у таких вікових групах, як діти або люди старшого віку, або за умови різної вартості чи дозування. За його словами, наявність у розробці більше одного різновиду вакцини також допоможе уникнути вузьких місць у виробництві.

Оксфордське випробування, як перше такого відносно великого масштабу, навіть якщо не буде вдалим, то значно покращить знання про природу коронавірусу та про реакції імунної системи, та буде вельми інформативним для урядів, донорів, фармацевтичних компаній та інших вчених, що займаються пошуками вакцини.

«Це велике британське дослідження, каже доктор Еміні, — насправді включатиме в себе також вивчення даних декількох інших досліджень».

А всі інші зіткнуться з тими самими викликами — отриманням багатомільйонного фінансування, спробами переконати регуляторів схвалити тести на людях, продемонструвати безпечність вакцини і, нарешті, довести її ефективність щодо захисту людей від коронавірусу.

Парадоксально, але зростаючий успіх у розробці вакцини задля стримування поширення Covid-19, захворювання, викликаного вірусом, може стати ще однією перешкодою.

«Ми єдині люди в країні, які хочуть, щоб кількість нових заражень залишалася на високому рівні ще кілька тижнів, щоб ми змогли протестувати вакцину», — каже професор Адріан Гілл, директор інституту Дженнера та один із п’яти дослідників, зайнятих у проекті, під час інтерв’ю в лабораторії, порожній через британський місячний локдаун.

Правила етики як загальний принцип, забороняють прагнення інфікувати людей-учасників дослідження серйозною хворобою. Це означає, що єдиним способом довести, що вакцина працює, є проведення щеплення там, де вірус поширюється серед людей природним чином.

За його словами, якщо заходи соціального дистанціювання або інші фактори продовжать сповільнювати темп нових заражень у Британії, випробування може не виявити, що вакцина спрацьовує: учасники, які отримали плацебо, можуть інфікуватися не частіше, ніж ті, яким було зроблено щеплення. Вченим доведеться спробувати ще десь в іншому місці — це дилема, з якою зіткнуться також всі інші дослідники.

Робота з розробки вакцини проти коронавірусу Інститутом Дженнера виросла з поки що неуспішного пошуку професором Гіллом вакцини проти іншої напасті, малярії. Захоплення малярією та іншими тропічними захворюваннями розвинулося у нього в студентські роки під час вивчення медицини в Дубліні на початку 1980-х років, коли він відвідав дядька, який був священиком і працював у лікарні під час громадянської війни в теперішньому Зімбабве.

«Я повернувся з думкою: “А що ви бачите в лікарнях в Англії та Ірландії?” — каже професор Гілл. — “Що в них немає жодної з цих хвороб”».

Провідні фармацевтичні компанії, зазвичай, бачать невеликий прибуток в епідеміях, які переважно уражають країни, що розвиваються, або проходять, перш ніж вакцина може потрапити на ринок. Тож після закінчення навчання з тропічної медицини та отримання докторського ступеню з молекулярної генетики професор Гілл, 61 рік, допоміг перетворити інститут Оксфордського університету на один з найбільших академічних центрів, що займається некомерційними дослідженнями вакцин, з власним пілотним виробничим центром, здатним виробляти партію до 1000 доз.

У дослідженнях Інституту проти коронавірусу застосовується технологія, орієнтована на зміну генетичного коду звичного вірусу. Класична вакцина використовує ослаблену версію вірусу, щоб викликати імунну відповідь. Але в технології, яку застосовує Інститут, спочатку модифікується інший вірус, щоб нейтралізувати його ефекти, а потім його змушують імітувати вірус, розповсюдження якого вчені намагаються зупинити — у даному випадку це вірус, що викликає Covid-19. Введений до організму, нешкідливий самозванець може змусити імунну систему боротися і вбивати цільовий вірус, забезпечуючи захист.

Професор Гілл десятиліттями працював з цією технологією, намагаючись підправити респіраторний вірус у шимпанзе, з метою виклику імунної відповіді людини проти малярії та інших захворювань. За останні 20 років інститут провів понад 70 клінічних випробувань потенційних вакцин проти паразита, що викликає малярію. Жодне ще не мало успішного результату щеплення.

Однак у 2014 році вакцину на основі вірусу шимпанзе, яку випробовував професор Гілл, було виготовлено у достатньо великих масштабах, щоб забезпечити мільйон доз. Це створило шаблон для масового виробництва вакцини проти коронавірусу в разі, якщо остання виявиться ефективною.

Давнішня колега, професор Сара Гілберт, 58 років, модифікувала той самий вірус шимпанзе, щоб зробити вакцину проти попереднього коронавірусу MERS. Після того, як клінічне випробування у Британії довело її безпечність, у грудні в Саудівській Аравії розпочалося чергове випробування, де все ще поширені спалахи цієї смертельної хвороби.

Коли вона почула в січні, що китайські вчені визначили генетичний код загадкового вірусу в Ухані, вона подумала, що може мати шанс довести швидкість та універсальність їхнього підходу.

«Ми подумали: “Ну, чи варто нам спробувати?”, — пригадує вона. — “Це буде невеликий лабораторний проект, а потім ми опублікуємо документ”».

Але це недовго залишалося «маленьким лабораторним проектом».

Коли почалася пандемія, почали надходити грантові кошти. Усі інші вакцини незабаром закрили до морозильної камери, щоб лабораторія Інституту змогла повноцінно зосередитися на Covid-19. А тоді локдаун змусив усіх, хто не працював над Covid-19, взагалі залишатися вдома.

«Зазвичай увесь світ не встає і не каже: “Як ми можемо допомогти? Ви хочете трохи грошей?”» — каже професор Гілл.

«Вакцини корисні при пандеміях, — додає він, — а пандемії корисні для вакцин».

Інші вчені, які беруть участь у проекті, співпрацюють з півдюжини компаніями -виробниками ліків по всій Європі та Азії, щоб підготуватися до якомога швидшого виробництва мільярдів доз, у разі схвалення вакцини. Жоден виробник не отримав ексклюзивних маркетингових прав, а один з них — це гігантський Інститут сироватки Індії, найбільший у світі постачальник вакцин.

За словами Сенді Дугласа, лікаря 37 років з Оксфорду, який займається питаннями виробництва вакцини, наразі донори витрачають десятки мільйонів доларів, щоб почати виробничий процес на заводах у Великобританії та Нідерландах навіть ще до того, як доведено, що вакцина працює.

«Альтернативи не існує», — каже він.

Проте команда дослідників ще не досягла домовленості з одним північноамериканським виробником, частково через те, що великі фармацевтичні компанії зазвичай вимагають ексклюзивні права в усьому світі, перш ніж робити інвестиції в потенційні ліки.

«Я особисто не вірю, що під час пандемії повинні існувати ексклюзивні ліцензії», — каже професор Гілл. — «Тож ми багато вимагаємо від них. Ніхто не буде заробляти багато грошей на цьому».

Розробка вакцини Інститутом Дженнера не є єдиним перспективним дослідженням. Дві американські компанії, Moderna та Inovio, розпочали невеликі клінічні випробування за допомогою технологій, пов’язаних із модифікованим або іншим чином маніпульованим генетичним матеріалом. Вони прагнуть продемонструвати їхню безпечність, а також дізнатися більше щодо дозування та інших змінних. Жодна з цих технологій ніколи не була задіяна у виробництві ліцензованих медичних препаратів чи у великих масштабах.

Китайська компанія CanSino також розпочала клінічні випробування в Китаї, за допомогою технології, аналогічної Інституту з Оксфорда, використовуючи штам того самого респіраторного вірусу, який є у людей, а не шимпанзе. Але продемонструвати ефективність вакцини в Китаї може бути непросто, оскільки захворюваність на Covid-19 там швидко впала.

Проте, озброївшись даними щодо безпечності, отриманими в ході випробувань на людях подібних вакцин проти Еболи, MERS та малярії, вчені Інституту в Оксфорді переконали британських регуляторів дозволити проведення незвично прискорених випробувань, поки епідемія все ще вирує навколо них.

Минулого тижня Інститут розпочав клінічне випробування фази І, в якому взяли участь 1100 осіб. Принципово важливим є те, що наступного місяця розпочнеться комбіноване випробування фази ІІ та ІІІ, які передбачають ще 5 тисяч учасників. На відміну від будь-якого іншого проекту з розробки вакцини, що наразі ведеться, ці випробування призначені для доведення ефективності, а також безпечності.

Вчені оголосили б перемогу, якби десяток учасників, яким дають плацебо, захворіли на Covid-19 порівняно лише з одним чи двома учасниками, що отримали щеплення. «Тоді ми організуємо вечірку і розповімо про це світові», — каже професор Гілл. Кожен, хто отримав лише плацебо, також був би негайно щеплений.

Якщо у Британії буде заражено занадто мало учасників, Інститут планує інші випробування там, де коронавірус все ще може поширюватися, можливо, в Африці чи Індії.

«Нам доведеться переслідувати епідемію», — каже професор Гілл. — «Якщо він все ще вирує в деяких штатах, то цілком може бути, що в листопаді ми проводитимемо випробування в США».