Чи варто остерігатися китайських інвестицій?



Завершився перший набір програми “Економіка, ринки, аналіз даних” Центру вдосконалення економічної журналістики KSE. VoxUkraine публікує найкращі есе випускників програми.

На початку грудня завершився візит до Києва Ма Кая, віце-прем`єра  Державної ради Китаю, тобто третього за рангом чиновника в ієрархії Піднебесної. Згідно з офіційними заявами  сторін, результатом перемовин стало підписання меморандумів щодо співпраці у різних сферах.

Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України: «Китай є стратегічним пріоритетом, і я думаю, що ми можемо із новою силою запустити ряд можливих проектів щодо поглиблення нашої співпраці, починаючи зі співпраці у сфері культури і завершуючи тісною співпрацею щодо розвитку економіки».

Ма Кай,  віце-прем`єр  Державної ради КНР:  «Я вдячний прем‘єр-міністру за цю зустріч. Ви особисто дбаєте і просуваєте розвиток двостороннього багатопланового співробітництва між Китаєм та Україною. Ми успішно провели третє засідання  Міжурядової комісії зі співробітництва, у цьому велика ваша заслуга. Завдяки вашому просуванню і координаційній роботі ми домоглися великих успіхів».

Якщо від високих гучних заяв чиновників перейти до реального стану справ, то за підрахунками радника з торгово-економічних питань посольства КНР в Україні Лю Цзюня, прямі інвестиції Піднебесної в Україну оцінюються на рівні 7 мільярдів американських доларів і безумовно мають потенціал зростання в рази. Cьогодні найбільш активно обговорюють ряд спільних проектів, які передбачають співпрацю з держкорпораціями  з залученням фінансово-кредитних установ КНР – побудову сміттєпереробного заводу у Львівській області, теплоелектростанції у Житомирській області, мостів у Кременчуці та Києві, нової гілки метро у столиці.  

Cьогодні найбільш активно обговорюють ряд спільних проектів, які передбачають співпрацю з держкорпораціями  з залученням фінансово-кредитних установ КНР – побудову сміттєпереробного заводу у Львівській області, теплоелектростанції у Житомирській області, мостів у Кременчуці та Києві, нової гілки метро у столиці.

Перші повідомлення про переговори чиновників КНР і України з’явилися ще на початку року, втім наприкінці грудня 2017-го конкретні угоди не були підписані, лише меморандуми. Тобто остаточне рішення щодо участі КНР у цих проектах ще не ухвалено.

Важливо звернути увагу і на можливі підводні камені співпраці з Китаєм. Так, у більшості проектів, які Піднебесна кредитує і реалізує в інших країнах, передбачено максимальне використання власних ресурсів і технологій. Це означає зокрема, що метро у Києві будуть будувати китайські працівники, з китайських матеріалів, на китайській техніці. Після запуску коліями будуть їздити китайські потяги, які потребуватимуть запчастин та обслуговування знову ж таки з Піднебесної. Очевидно, що в умовах появи в Україні потужних виробників КНР, українські підприємства, які вже скоротили виробництва (яскравий приклад – Крюковський вагонобудівний), продовжать втрачати власні ринки.

Ще більш сумнівною виглядає анонсована співпраця з  представниками вітчизняної високотехнологічної галузі – ПАО «Мотор Січ», ДП «Антонов», КБ «Південне». Як доводить багаторічний  досвід, китайські «інвестори» у такі сектори дуже часто купують кілька одиниць потрібних їм виробів для «випробування». Бажано з документацією. Потім будують на власній території заводи і за кілька років починають масово випускати аналогічну продукцію, яка може поступатися оригіналу якістю, але традиційно виграє за рахунок дешевизни. Нагадаю, саме таким чином недобудований радянський «Варяг» після модернізації у 2012-му перетворився на перший авіаносець Піднебесної «Ляонін». А вже за 5 років на воду було спущено новий аналогічний корабель, збудований самостійно. Паралельно був створений і палубний винищувач Shenyang J-15, дуже схожий на російський Су-33.

Усі можливі угоди та контракти варто вивчати з подвоєною уважністю та обережністю. З обов’язковою письмовою фіксацією всіх зобов’язань сторін.

Список авіаційних досягнень КНР можна продовжувати. Так винищувач J-10 – це копія Су-27, J-11 –  Су-30, а FC-1 – МіГ-29. Тобто партнери і покупці російських військових літаків дуже швидко перетворились на потужних конкурентів. Тривалий час китайські конструктори не могли забезпечити достатню надійність двигунів, що змушувало закуповувати їх у Росії та в Україні. Дуже ймовірно, що після завершення будівництва в м.Чунцинь заводу з виробництва авіадвигунів (спільний проект з «Мотор Січ») потреба в поставках такої продукції з України відпаде. Схожий результат, імовірно, матиме і анонсована співпраця для добудови другого літака Ан-225 Мрія. Адже виробничі процеси будуть відбуватися на території КНР, все що може надати Україна – документацію та консультації наших фахівців, будуть необхідні лише на першому етапі. А далі китайська сторона впорається і без нашої допомоги.  А Ексімбанк КНР в рамках партнерства буде забезпечувати нас дешевими кредитами для таких угод.  

Підсумовуючі вищесказане, Україна, звичайно, потребує співпраці з другою економікою світу і не може відмовитися від безмежного ринку Піднебесної. Втім, усі можливі угоди та контракти варто вивчати з подвоєною уважністю та обережністю. З обов’язковою письмовою фіксацією всіх зобов’язань сторін. І тут зовсім не зайвою буде згадати нашу народну мудрість, яка обов’язково радить 7 разів відміряти.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний