Під час кожного свого візиту до України з метою вивчення ситуації на ринку міжнародні фінансисти запитують “Що відбувається з програмою Міжнародного валютного фонду?”.
Адже програма МВФ – це центральна стратегія фінансової стабілізації та реформ в Україні, яку задекларувала та зобов’язалася виконувати українська влада. Фінансовий світ розуміє ключові засади цієї програми та сприймає її виконання як позитивний тренд. А невиконання – навпаки.
Якщо не буде прогресу за програмою МВФ – ми не можемо очікувати на приплив капіталу. Окрім того нам потрібно частково рефінансувати борги – ми не можемо їх повертати лише за рахунок золотовалютних резервів.
Національний банк України намагається поповнювати резерви за рахунок викупу іноземної валюти з ринку, але цього одного недостатньо для підготовки до зростання боргових платежів. Україна має суттєвий дефіцит зовнішньої торгівлі, дефіцит поточного рахунку. І для формування суттєвого та сталого надлишку іноземної валюти на ринку потрібен приплив іноземного капіталу.
А іноземний капітал не хоче йти один, без МВФ, у дуже ризикову країну і чекає на реформи, які викладені у програмі МВФ.
Коло замкнулося: якщо програму МВФ не виконувати, не буде нових фінансових притоків. Фінансова стабільність залишатиметься під загрозою.
Факт є факт: у 2016 році левова частина прямих іноземних інвестицій до України – це докапіталізація банків, тобто той елемент програми МВФ, який виконувався найуспішніше.
