Парламент прийняв за основу законопроект №5598 про створення фонду енергоефективності.
Ми на один крок наблизились до запуску повноцінного фінансового інструменту для підтримки енергоефективності. Щоправда, ми цей крок довго відкладали і зробили із суттєвим запізненням.
Результат наших зволікань – із державного бюджету витрачаються величезні кошти (десятки мільярдів гривень) на субсидії населенню. В 2015 лише на субсидії Україна витратила 35 мільярдів гривень. Минулого року ця цифра теж вимірювалась десятками мільярдів гривень. По факту, цей ресурс просто проїдається.
Фонд ЕЕ покликаний поступово зменшувати споживання енергії через фінансування проектів з підвищення енергоефективності.
Як на мене шанси, що він запрацює цього року є доволі незначними. Однак, така можливість все ж зберігається – за умови, що уряд проявить більшу наполегливість, а в парламенті знайдеться політична воля.
Однак прийняття лише самого закону про фонд енергоефективності мало для того, щоб він запрацював. Потрібно ще прийняти законопроекти про облік, про енергоефективність будівель і цілий ряд регуляторних актів та адміністративних документів.
Проблема в тому, що ці законопроекти застрягли в парламенті, а назвати їх якісними дуже важко. А у проекту закону про житлово-комунальні послуги взагалі доволі примарні шанси на прийняття.
Не варто забувати і про тривалість адміністративних процедур, що супроводжують створення структури, яка видаватиме мільярди гривень на енергоефективність щороку. Тому цього року фонд навряд чи запрацює: якщо у 2017 будуть прийняті ключові законопроекти і почнеться робота над адмініструванням створення Фонду – це буде досягненням.
Чим довше відтягується створення фонду, тим більше консервується ситуація із десятками мільярдів гривень, котрі щороку виплачуються із держбюджету на субсидії за енергоносії.
Крім того, проекти з підвищення енергоефективності – це робочі місця і можливості для компаній, тож ми втрачаємо не лише у зайвих грошах на енергію, але й у термінах робочих місць.
Основними причинами можна назвати такі:
- Неузгодженість дій різних міністерств та відомств. Це породжує велику кількість суперечностей між ними і різнобій в позиціях.
- Супротив створенню Фонду. Насправді, існує системний супротив створенню фонду. Його не можна ідентифікувати, однак учасники процесу говорять про його наявність. Ознака цього спротиву – повільність просування процесу.
- Низька спроможність уряду. У міністерствах, зокрема у Мінрегіоні, існує критичний брак кадрів, здатних керувати проектами такого рівня.
