Уповноважений АМКУ Анна Артеменко: “Якщо АМКУ вирішить, що нова держдопомога шкодить конкуренції, її потрібно буде повернути державі” | VoxUkraine

Уповноважений АМКУ Анна Артеменко: “Якщо АМКУ вирішить, що нова держдопомога шкодить конкуренції, її потрібно буде повернути державі”

21 Листопада 2017
FacebookTwitterTelegram
17

Чого чекати громадам від нового закону про державну допомогу.

З 2 серпня цього року повністю запрацював закон про державну допомогу. За законом, уповноважений орган у сфері державної допомоги – Антимонопольний комітет. Органи влади всіх рівнів повинні повідомити Комітет про існуючі обсяги державної допомоги. Після цього Комітет визначить, чи не шкодить вона конкуренції. І якщо шкодить – отриману від держави допомогу потрібно буде повернути у повному обсязі. Не обійшлося і без виключень. Закон не розповсюджується на держдопомогу агарного та оборонного секторів, а також інвестиції в об’єкти інфраструктури, залучені через проведення держзакупівель. Уповноважений АМКУ Анна Артеменко розповіла VoxConnector про те, що вважається державною допомогою і як місцевим органам влади взаємодіяти з Комітетом.

Що означає вступ закону в силу для місцевих органів влади? Яких змін їм чекати?

– Закон встановлює нові правила моніторингу та контролю за державною допомогою, в тому числі і для підтримки суб’єктів господарювання на регіональному рівні. Закон розроблений на виконання евроінтеграційних зобов’язань України.

Основна його мета – не допустити спотворення конкуренції та вдосконалити систему управління державними фінансами, забезпечити прозоре надання державної допомоги бізнесу. Дуже важливо відрізняти державну підтримку від державної допомоги. Контроль встановлюється саме для державної допомоги.

Які її основні ознаки?

– Їх п’ять. По-перше, бенефіціар державної допомоги – саме суб’єкт господарювання. Тобто дія закону не розповсюджується, наприклад, на комунальні субсидії для громадян. Другий критерій – державна допомога надається за рахунок державних чи місцевих ресурсів. І тут мова не лише про пряме виділення коштів з бюджету, а й про недоотримання або втрати бюджету. Третій критерій – вона створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи певного типу господарської діяльності.

Четверта – допомога є вибірковою по відношенню до окремого суб’єкта господарювання або групи таких суб’єктів.

Поясніть, будь ласка.

– Наприклад, списання податкової заборгованості. Борги списуються не з усіх підприємств, а лише з певної їх кількості. Перелік таких підприємств окремо затверджується відповідним органом центральної влади чи місцевого самоврядування.

І п’ятий критерій – така допомога спотворює або загрожує спотворенням конкуренції.

Як зміняться підходи до фінансування державних програм регіональної підтримки?

– Закон встановлює три ключових аспекти системи контролю державної допомоги.

Перший – повідомлення Антимонопольному комітету про чинну і нову державну допомогу.

У випадку з чинною – Комітет може зобов’язати привести її у відповідність до законодавства.

Щодо нової держдопомоги – повідомляти потрібно про програми державної допомоги або індивідуальну підтримку окремим підприємствам ще до початку реального фінансування.

У випадку неповідомлення, Комітет може визнати таку державну допомогу неприпустимою для конкуренції. І, як наслідок, вона підлягатиме поверненню до бюджету. Механізм повернення може бути застосований виключно до нової держдопомоги.

Другий – інвентаризація. Мова про інформування про всі програми державної допомоги, які були чинними на момент вступу в силу закону у повному обсязі.

Надавачі державної допомоги повинні подати усю інформацію в Комітет протягом року, тобто до 2 серпня 2018 року.

Третій – звітування. Щороку до 1 квітня надавачі державної допомоги повинні подавати до Комітету інформацію про чинну державну допомогу, її мету, форми, джерела, отримувачів та їхні частки у загальному обсязі наданої протягом минулого фінансового року державної допомоги.

Надавачі державної допомоги – це хто? Хто повинен повідомляти АМКУ?

– Закон визначає, що надавачі державної допомоги – органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися державними чи місцевими ресурсами, ініціюють та/або надають державну допомогу.

Якщо простіше – про держдопомогу повинен повідомляти той, хто безпосередньо її надає і здійснює фінансування, в тому числі підписує “розпорядчі документи”. Це може бути і рада різного рівня і, наприклад, виконавчий комітет адміністрації.

У яких випадках не потрібно повідомляти про державну допомогу?

– Якщо загальна сума державної допомоги одному суб’єкту господарювання не перевищує 200 тисяч євро протягом трьох років. Закон не розповсюджується на держдопомогу у секторах сільськогосподарського виробництва, рибальства, а також інвестування в інфраструктуру із застосуванням процедур публічних закупівель.

Які формати взаємодії з Антимонопольним комітетом?

– У нас на сайті створено окремий розділ, присвячений цим питанням. Інформація у ньому постійно оновлюється.

Тут можна ознайомитись із чинним законодавством у цій сфері і з відповідями на найпоширеніші питання органів влади та бізнесу. Повідомити про нову або чинну державну допомогу та річний звіт можна за допомогою Порталу державної допомоги.

Якщо у відповідальних осіб за надання державної допомоги на регіональному рівні виникають питання щодо застосування цього законодавства або існує непевність щодо трактування окремих його норм – наприклад, чи поширюється дія Закону на збільшення статутного капіталу комунального підприємства або чи потрібно повідомляти про державну підтримку суб’єктів природньої монополії – завжди є можливість звернутись до Комітету із офіційним запитом про роз’яснення чи консультацію.

Також ми плануємо впровадити невеликі регіональні тренінги, під час яких можна буде поспілкуватися з представниками профільного департаменту АМКУ, отримати роз’яснення чи консультацію від європейських експертів.

Для нас надзвичайно важливим є створення партнерських відносин із регіональними органами влади та місцевого самоврядування, особливо в контексті процесів децентралізації.

Автори