Динаміка розподілу міжнародного аутсорсингу. Шанс для України | VoxUkraine

Динаміка розподілу міжнародного аутсорсингу. Шанс для України

24 Липня 2017
FacebookTwitterTelegram
4381

У найширшому розумінні міжнародний аутсорсинг – офшоринг – є субпідрядництвом або переміщенням усього бізнес-процесу/його певної частини в іншу країну. Хоча слово це доволі сучасне, сам феномен зовсім не новий – економічній історії відомі випадки ще з 13-го століття, коли торговці «аутсорсили» певні види діяльності, як-от пряжа, сезонно-доступній через нерегулярність сільськогосподарської діяльності робочій силі, переважно жінкам і дітям.[1] Але досяг аутсорсинг найбільшого поширення саме в епоху Глобалізації. Тенденції цього явища впливають на – якщо не сказати, що повністю визначають – розподіл економічної діяльності між країнами на глобальному рівні.

Через те, що зміни відбуваються дуже повільно та є помітними лише у довгостроковій перспективі, складається хибне враження, що наявна схема (pattern) власне цього розподілу є чимось незмінним та сталим, при цьому Китай та Індія сприймаються як беззаперечні лідери у сферах промислового та сервісного міжнародного аутсорсингу відповідно. Так, дійсно, у короткостроковій перспективі це може виглядати саме так. Більш того, коли якась певна країна стає популярним пунктом призначення для міжнародних інвесторів, на початковому етапі процес зазвичай має чітко виражений рекурсивний характер: якщо домінуючий гравець на ринку приймає рішення, наприклад, перенести своє виробництво у зарубіжну країну, аби значно мінімізувати виробничі витрати, часто єдиний спосіб залишатися конкурентоздатними для інших гравців – це наслідувати його прикладу. Так виникають економічні агломерації, які у свою чергу підсилюються також й так званими прямими та зворотніми зв’язками (linkages): постачальники слідують за виробниками, виробники за робочою силою та капіталом, і навпаки. Наприклад, у своєму дослідженні[2] японські економісти, дослідивши промислові інвестиції (перш за все автомобільної промисловості) японських компаній за 1995-2007 у Китай, продемонстрували, що прихід іноземного виробництва збільшує вірогідність передислокації місцевих постачальників у цей регіон, а також й інших японських компаній. Проте у довгостроковій перспективі такі агломерації не перманентні! Адже комбінація макроекономічних факторів та інших чинників, яка свого часу наділила одну країну перевагами над іншими, продовжує змінюватися, як у цій країні, так у в усіх інших.

З точки зору конкретної компанії, найбільш важливу роль при прийнятті рішення щодо аутсорсингу закордон, відіграють так звані переваги місцевості (locational advantages). Їх умовно можна розділити на три типи:

  • такі, що забезпечують більшу близькість до споживача – збільшення ринку збуту;
  • такі, що забезпечують скорочення витрат на економічну діяльність – виробництво чи надання послуг;
  • та країно-унікальні – такі, що забезпечують доступ до певних ресурсів, унікального географічного положення і т.д.

До другого типу можуть належати наступні переваги: наявність більш дешевої робочої сили, низький рівень оподаткування, високорозвинена інфраструктура (у контексті надання послуг – це комунікації), політична стабільність та низький рівень корупції, а також менш очевидні фактори, як-от культурна близькість (найчастіше проявляється в широкому знанні мови інвестора та схожій бізнес культурі), низькі екологічні стандарти і т.д. Усі з названих факторів можуть змінюватися з часом, ефективно роблячи деякі країни більш привабливими, а інші – навпаки.

За даними Американської торгівельної палати у Китаї для більшості опитаних американських бізнесі розташованих у Шанхаї, найбільшим викликом є постійно зростаюча вартість оплати праці.

Протягом 2000-х зарплати робітників у східних провінціях Китаю зростали на 12-14% щорічно. У той же час, продуктивність праці теж підвищувалась, але непропорційними зарплатні темпами. Зростаюча зарплатня не єдине, що турбує міжнародний бізнес в Китаї: ціни на електроенергію та на комерційну землю теж зростають. Наразі у китайських прибережних містах, як наприклад Нінґбо, Шанхай та Нанджінґ, ціни на землю вже давно випередили «дешеві» американські штати, такі як Алабама, Теннессі або Північна Кароліна.

Через це частішають випадки, коли міжнародний бізнес «мігруює» з Китаю до інших країн регіону, зі схожими, але більш сприятливими умовами – перш за все до В’єтнаму та Філіппін. Десь з початку 2000-х в економічній літературі можна було прочитати про такі явища як “reshoring“ та “nearshoring“ – це відповідно повернення бізнес-процесів у країну інвестора, або у сусідню, близьку країну, але все ж з більш привабливими умовами (друге явище особливо релевантне для ЄС). Наприклад, у Німеччині у середньому за кожним четвертим рішенням по міжнародному аутсорсингу слідує рішення про решорінг, як правило протягом 2-5 років. Для інших країн ЄС, як-от Австрія, Швейцарія чи Данія, цей показник є ще вищим.

Дуже важливо розуміти, що для таких країн як Україна – аутсайдерів попередньої хвилі розподілу міжнародного аутсорсингу – знову з’являється шанс. Адже, навіть якщо умови не змінюються у країні-лідері, щоб похитнути наявний баланс розподілу економічної активності достатньо, щоби зміни відбулися в інших країнах.

Саме зараз, коли такі гіганти як Китай втрачають свою привабливість та самі виступають у ролі міжнародних інвесторів, а світові корпорації починають шукати більш сприятливі місця для розташування бізнесу – важливо не зволікати. Так, перш за все не зволікати владі, яка має довести розпочаті реформи до кінця та забезпечити привабливе макроекономічне середовище для іноземних інвесторів.

Рецепт такої “привабливості” давно відомий:

  • Розбудова інститутів ринкової економіки;
  • Верховенство права та гарантування захисту приватної власності;
  • Спрощення формальних процедур для оформлення інвестицій та бізнесу – менше “red tape”;
  • Сприятливі та конкуретні, принаймні у порівнянні з найближчими сусідами, умови оподаткування і т.д.

Але також не зволікати мусить власне й український бізнес. Він повинен зробити все, щоб стати в очах міжнародних гравців привабливим, надійним, а головне здатним партнером. Географічне розташування України та, з недавніх пір, фактичний доступ до ринків ЄС завдяки Угоді про асоціацію безперечно грають на нашу користь у новому етапі глобальної боротьби за капітал.

Примітки:

[1] See Landes, D. (1998): The Wealth and Poverty of Nations: Why Some Are So Rich and Some So Poor, W.W. Norton, New York, p. 43
[2] See Yamashita et al. (2014): Agglomeration effects of inter-firm backward and forward linkages: Evidence from Japanese manufacturing investment in Chian, in J. of The Japanese and Int. Economies, Vol. 34, pp. 24-41

Головне фото: depositphotos.com / tarik_vision

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний