Ефект приватизації. Чому Африці не вдалося, або Що приватизація принесла різним регіонам світу

Масштабне дослідження результатів приватизації у всіх регіонах світу. Які уроки слід винести Україні?

Приватизація в Україні розпочалась ще на початку 1990-х роках, але через 25 років вона далека до завершення. Майже кожен український уряд включав її до переліку найпріоритетніших реформ, але жодному не вдалося провести повноцінну реформу держвласності. Одна з причин, яка заважала –  приватизація буда й досі залишається вкрай непопулярною ідеєю серед широких верств українського населення. Сьогодні від українського уряду великої приватизації вимагають міжнародні донори – Світовий банк та МВФ. Чи дійсно приватизація є панацеєю для української економіки? Питання на цю відповідь є у масштабному дослідженні наслідків приватизації у всіх регіонах світу.

Щоб відповісти на ці питання ми розглянемо наслідки приватизації в інших країнах, що описав Амін Сауд Абдулкадір (Copenhagen Business School) у своєму дослідженні Privatization Dragged Out of a Hat as Part of an Economic Toolbox – Evidence From A Cross-Country Study.

За Адамом Смітом, економіка розвивається, коли внутрішні ринки максимально відкриті, а державне втручання зведене до мінімуму. Якщо кожен займається тим, що йому приносить вигоду, від цього виграє суспільство в цілому. Згодом англійський економіст Джон Мейнард Кейнс в своєму есе “The end of Laissez-Faire” (1926) відзначає, що у ХVIII столітті роль держави в економіці була змінена.

Дотепер роль держави в економіці все ще залишається дискусійним питанням. У США та ряді економічно розвинених країн роль держави в останні кілька десятків років змінювалася і ставала все меншою, якщо оцінювати вклад державних підприємств у ВВП. У значній мірі це зумовлено зменшенням кількості державних підприємств внаслідок приватизації.

У США та ряді економічно розвинених країн роль держави в останні кілька десятків років змінювалася і ставала все меншою, якщо оцінювати вклад державних підприємств у ВВП.

Приватизація часто фігурує в списку вимог, які висуває МВФ до країн позичальників – як одна з можливостей покращення економічної ситуації в країні. МВФ та Світовий Банк щодо позичальників використовують так званий план Бейкера, який включає приватизацію підприємств, що знаходяться у державній власності або під державним контролем. Деякі країни проводили приватизацію у занадто швидкій манері, що призводило до негативних наслідків для економіки. Швидкість проведення приватизації є важливим фактором, як свідчить досвід Угорщини, Польщі та Словенії, де приватизація проходила повільними темпами та сприяла позитивній динаміці трансформацій їх економік.

Чому існують державні підприємства?

Меггінсон (Megginson, 2005) виділяє п’ять причин існування підприємств державної форми власності.

  1. Державні підприємства можуть бути однією з форм реалізації державної влади як за часів феодалізму або стародавніх цивілізацій.
  2. Державні підприємства можуть створюватись для впровадження важливих державі технологій, які можуть бути занадто дорогими для приватних підприємців. Це було актуально в епоху індустріальних революцій та у випадку військових технологій.
  3. Виконання державою соціальних функцій. Якщо підприємство банкрутує, воно може бути переведене у державну власність, щоб запобігти масовому звільненню працівників.
  4. Ідеологія. Наприклад, комуністична влада повністю забороняє приватну власність. Влада у демократичних суспільствах націоналізує лише стратегічно важливі підприємства, а іншим дозволяє перебувати у приватній власності. Так трапилося після Другої Світової Війни у Великобританії, коли було націоналізовано Банк Англії, підприємства вугільної та сталеплавильної промисловості.
  5. Політична фракційність. Коли у суспільстві є виражений поділ на соціальні групи за расовою, релігійної, класовою або етнічною ознакою, то група, що знаходиться при владі може прагнути до отримання контролю над тими чи іншими сферами через державні підприємства на користь членів своєї соціальної групи.

Цілі приватизації державних компаній у різних країнах є схожими: надходження до державного бюджету; підвищення ефективності; зменшення державного втручання в економіку; урізноманітнення форм власності; підвищення конкуренції; переведення державних підприємств на ринкові механізми та принципи управління.

Приватизація як спосіб покращення економічного становища або підвищення ефективності діяльності державних підприємств набуває поширення у світі після 1987 року, особливо в країнах, що розвиваються: в Африці, Латинській Америці та Південній Азії. Багато компаній було продано безпосередньо іншим фірмам чи особам, в той час, як інші через IPO.

Приватизація як спосіб покращення економічного становища або підвищення ефективності діяльності державних підприємств набуває поширення у світі після 1987 року, особливо в країнах, що розвиваються: в Африці, Латинській Америці та Південній Азії.

Ву-Лонг Лін та Томас Чен (Wuu-Long Lin, Thomas P. Chen, 1996) визначають дев’ять широких каналів приватизації. Кількість кампаній з приватизації швидко зростала протягом 90-х років і стала все більш популярною. Загальна сума грошового потоку від приватизації в 1996 році становила понад $100 мільярдів у світі. У наступні роки цей показник зріс до $180 мільярдів у 2000 році, а потім скоротився до $51 мільярда у 2001 році (Megginson, 2005).

Результати дослідження

За результатами проведеного дослідження, у якому було використано інформацію про приватизацію у 142 країнах встановлено, що приватизація не мала позитивного ефекту в Африці на відміну від усіх інших регіонів. Приватизація у Азії, Латинській Америці та Океанії мала позитивний ефект для економічного зростання (Графік 1).

Графік 1. Ефект від приватизації за регіонами

Країни Латинської Америки знаходяться приблизно на однаковому рівні економічного розвитку з країнами Азії та отримали схожий ефект від приватизації.

За результатами аналізу впливу приватизації на країни за рівнем доходів було встановлено, що приватизація вплинула негативно на країни з низькими доходами та позитивно на країни із середніми та високими доходами (Графік 2).

Графік 2. Ефект від приватизації країн за рівнем доходів (коефіцієнт ефекту від приватизації)

Одна з можливих причин – відмінність законодавств  різних країн. До того ж, такі країни, як Угорщина, Польща та Словенія (які здійснили успішний перехід від командно-адміністративного до ринкового регулювання економіки) включені до країн із середніми доходами і приватизація в них відбувалась повільно, що дозволило отримати максимальні вигоди.

Було встановлено, що приватизація позитивно впливає на усі галузі економіки за виключенням інфраструктури, разом з тим, коефіцієнти впливу суттєві лише для енергетики, виробництва та телекомунікацій (Графік 3).

Графік 3. Ефект від приватизації для окремих галузей (коефіцієнт ефекту від приватизації)

Рання приватизація відбувалася у великих галузях економіки та була успішною. Вона мала позитивний вплив на галузь енергетики, якщо проводилась раніше, а для галузей фінансів, інфраструктури та сфери послуг, якщо проводилась пізніше. Вплив приватизації в цих сферах значний, коли підприємства, що приватизуються є великими. Цей висновок характерний для усіх країн, що розвиваються – чим більший розмір підприємств, що приватизуються, тим більший ефект від приватизації для економічного зростання.

Висновки

Результати дослідження свідчать, що переважно різні методи приватизації дають позитивний результат для економічного зростання. В той же час, для всіх країн характерним є те, що рання приватизація мала більший ефект, ніж приватизація великих підприємств. Це пов’язано з тим, що приватизація використовувалась, як інструмент стимулювання економічного зростання після реалізації ряду програм по націоналізації підприємств.

Також можна стверджувати, що країни з середнім рівнем доходу отримали значні переваги не лише безпосередньо від приватизації, але й опосередковано від її наслідків (наприклад отримання фінансування від міжнародних кредитних організацій). Це також стосується країн більш розвинених регіонів, які враховували міжнародний досвід перед проведення приватизації у себе.

Головне фото: depositphotos.com / rabbit75_dep

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний