Фінансовий план України: Частина ІІ

Зниження державних витрат і, отже, зниження частки держави в економіці, може, таким чином, стати однією із структурних реформ, що прокладає шлях до більш сильного економічного зростання в майбутньому

IZI.im

Автор:

Нещодавно опублікована програма українського уряду передбачає, що державні витрати повинні скоротитися на 10% ВВП в 2015-2016 рр. Чи хороша ця ідея? VoxUkraine починає дебати, щоб розглянути погляди опонентів і прихильників цієї пропозиції. У першій статті, написаній Юрієм Городніченко (професор Каліфорнійського Університету, Берклі), представлені аргументи «проти». Павло Кухта у другій статті наводить деякі аргументи «за».

У нещодавній колонці на VoxUkraine Юрій Городніченко (Каліфорнійський університет, Берклі) представив аргументи проти програми жорсткої економії бюджетних коштів – програми зменшення державних витрат на 10% від ВВП на 2015-2016 рр. – про що недавно оголосив уряд України. У цій статті він порівнює нинішню ситуацію в Україні з Грецією в 2009-2013 роках, коли ця країна скоротила дефіцит бюджету з 12% ВВП до 2% ВВП. З огляду на те, що умови в Греції були більш сприятливими в той час, ніж зараз в Україні (щедре іноземне фінансування, відсутність війни і т.д.), країна все ж зазнала величезних економічних труднощів, втративши 25% від ВВП протягом 2007-2013 рр., автор попереджає, що українська економіка може постраждати аналогічним чином.

Однак, чи так небезпечна і руйнівна програма жорсткої економії для України насправді? Щоб відповісти на це питання, давайте спочатку проаналізуємо обсяг загального фіскального дефіциту в країні. За оцінкою проекту «Ціна держави»,сукупний дефіцит дещо перевищить 14% від ВВП в 2014 році, з яких 5,8% – дефіцит державного бюджету і 8,2% – квазіфіскальний дефіцит різних контрольованих державою підприємств (в основному НАК «Нафтогаз України» ). На перший погляд дефіцит, здається, навіть більше, ніж в Греції в 2009р.

Проте під час обговорення наслідків жорсткої бюджетної економії для ВВП, дуже важливо зрозуміти, як фінансуються надмірні державні витрати. Зазвичай, коли йдеться про дефіцит бюджету, то, виходячи з його визначення, очікується, що він буде покритий за рахунок позикових коштів – по суті, за рахунок залучення додаткового фінансування (досить часто, з іноземних джерел), яке необхідно повернути в майбутньому під додаткові відсотки. Важливим є те, що такі дії залучають додаткові ресурси, які б, в іншому разі не були доступні і, таким чином, створюють додатковий ВВП. Отже, зупинка запозичення цих ресурсів скорочує додаткову частину ВВП і викликає економічний спад.

З іншого боку, якщо дефіцит, наприклад, фінансується за допомогою друкування грошей і в економіку не залучаються додаткові ресурси – держава просто перерозподіляє собі гроші з боку приватного сектора, розмиваючи обсяг коштів, якими той володіє. Відсутність припливу додаткового фінансування означає відсутність додаткового ВВП – при інших рівних, якщо дефіцит буде урізаний, ніяких економічних труднощів не виникне.

Згідно з даними проекту «Ціна держави» тільки в січні-жовтні НБУ покрив дефіцит державного боргу грошовими коштами на суму 136,7 млрд грн. Порівнюючи його з розміром номінального ВВП, очікуваного МВФ в 2014 році, ми отримаємо 8,9% від ВВП (якщо НБУ не буде монетизувати державний борг в листопаді-грудні). Таким чином, розмір загального дефіциту бюджету, що фінансується за рахунок позикових коштів, як очікується, становитиме 5,1% від ВВП – більш ніж в два рази менше ніж в Греції в 2009 році, що набагато менш проблематично з точки зору впливу бюджетної економії на економічне зростання. Крім того, для стабілізації співвідношення боргу до ВВП, не вимагається повністю скорочувати дефіцит. Досить того щоб він впав нижче темпів зростання ВВП.

Нарешті, з огляду на зростаючий рівень корупції та неефективність державного сектора України, досить імовірно, що скорочення витрат, яке на даний час фінансується шляхом перерозподілу грошей з приватного сектора (чи то за допомогою оподаткування або за допомогою друкування грошей) може саме по собі привести до зростання. Зниження державних витрат і, отже, зниження частки держави в економіці, може, таким чином, стати однією із структурних реформ, що прокладає шлях до більш сильного економічного зростання в майбутньому.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний