Головна Мета – Побудова Кращої Регуляції

Дмитро Романович, проектний менеджер реформи дерегуляції Національної ради реформ, переконаний, що у всіх міністерствах не вистачає ресурсів для якісної розробки реформаторських ініціатив

Clay Bennett

Автор:

Ми усвідомили, що у всіх міністерствах (а дерегуляція – це спільне завдання для всіх органів виконавчої влади) не вистачає ресурсів для якісної розробки реформаторських ініціатив. Крім того, міністерства самі себе реформувати не можуть за визначенням – потрібен зовнішній імпульс.

Які базові принципи лежать в основі дерегуляції?

Йдеться про 3 принципи: заміну застарілих дублюючих одна одну норм; зняття зайвого навантаження на бізнес; відповідність вимогам Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС.

Умовно, я б розбив процес дерегуляції на 2 етапи.

Перший етап – це «екстрена хірургія». Іншими словами, оперативне усунення і корекція процесів, які викликають у бізнесу найбільший дискомфорт і провокують корупцію. Українські підприємці вказали нам на найпроблемніші місця.

Із “загального казана” було відібрано 2 сотні пріоритетних питань. З початку року було прийнято понад 80 таких рішень – я б назвав це етапом Quick Win. Наприклад, вдалося скасувати кілька десятків ліцензій, скоротити терміни видачі фітосанітарного та карантинного сертифікатів, скоротити перелік об’єктів карантинного регулювання для внутрішніх перевезень, скасувати монополію компанії «Укрекоресурси» та багато іншого.

Перший етап триває і зараз – Розпорядження КМУ №357, що складається з 131 пункту, виконується органами влади. І є надія, що до кінця року велика частина цього плану буде реалізована.

Зараз ми стоїмо на порозі другого етапу. Його можна назвати інтенсивною терапією. Найближчим часом буде створено так званий Better regulation delivery office – недержавне утворення, яке буде включати професійних юристів та аналітиків. Їх робота буде оплачуватися не з бюджету, а донорами.

Серед головних завдань офісу:

  • Аналіз регуляторного поля за напрямками, найбільш важливими для малого та середнього бізнесу (роздрібна торгівля, харчова промисловість, органи контролю, будівництво та ін.);
  • Побудова “регуляторного дерева” (переліку нормативних актів, що регламентують питання);
  • Оцінка ефективності та корисності актів.

За підсумками роботи команда рекомендуватиме змінити або скасувати деякі норми.

Що може гарантувати процес дерегуляції і поліпшення регуляції у майбутньому?

Замовниками Better regulation delivery office виступає Мінекономрозвитку і Державна регуляторна служба. Ми усвідомили, що у всіх міністерствах (а дерегуляція – це спільне завдання для всіх органів виконавчої влади) не вистачає ресурсів для якісної розробки реформаторських ініціатив. Крім того, міністерства самі себе реформувати не можуть за визначенням – потрібен зовнішній імпульс.

Тому до роботи, крім міністерств, будуть активно залучати експертне та бізнес-співтовариство для більш якісної оцінки прийнятих рішень. Плюс – це дозволить зробити процес максимально прозорим і публічним. А самі замовники будуть забезпечувати ініціацію і просування вже готових документів на всіх етапах погоджень. Для цього, до речі, вже напрацьовані зміни до регламенту КМУ, які дозволять прискорити процес узгодження документів.

Крім того, формується Цільова команда реформ, яка складається з представників усіх гілок влади, експертів і громадянського суспільства. Це буде, кажучи бізнес-мовою, аналог «ради директорів», який, крім моніторингу процесу реформи, зможе допомагати з просуванням дерегуляційних ініціатив на всіх рівнях прийняття рішень – від міністерств до парламенту.

На жаль, нам довелося відійти від одномоментної дерегуляції, і перейти до моделі «кращої регуляції». Одна з головних причин: Україна має серйозні зобов’язання щодо гармонізації законодавства з європейським, а також зобов’язання за міжнародними договорами: і по СОТ, і щодо Угоди про асоціацію, щодо зони вільної торгівлі та ін.

На жаль, неможливо з високою точністю відокремити сфери, до яких можна чи не можна застосовувати принцип гільйотини. Крім того, підхід «відсутності регуляції» суперечить європейському підходу до регулювання. Це була позиція наших європейських партнерів, тому ми вирішили піти шляхом зваженої оцінки кожного процесу.

Перед нами поставлена ​​висока планка за кількістю регуляторних актів, які слід переглянути найближчим часом. Ніхто в країні не знає їх кількість, але, за різними оцінками, їх від 3 до 15 тис.!

Крім аналізу регуляторного впливу кожного акту ми також будемо звіряти його на відповідність вимогам DCFTA (Угоди про зону вільної торгівлі).

Яка мета дерегуляції?

Кінцевий результат – спрощення регуляторного середовища і нормалізація взаємин держави і бізнесу, побудова «кращої регуляції».

Поясню на прикладі регулювання ринку харчових продуктів. Сьогодні контроль кінцевої продукції, по суті, обмежується перевіркою документів про товар. Інспектор приходить на підприємство і перевіряє наявність та відповідність папірців. Але це ніяк не пов’язано з безпекою і якістю продукції, яка лежить на полицях магазинів.

У європейських країнах інспектор приходить в магазин, бере продукт і перевіряє його безпеку і відповідність заявленій якості. При цьому немає контакту між державним інспектором і виробником/продавцем. Це істотно звужує поле для корупції, і ми йдемо до цього.

Згідно зі звітом про виконання плану дерегуляції, у другому кварталі із запланованих 62 виконано 10 ініціатив. Чому?

Спочатку після консультацій з представниками бізнес-кіл було відібрано 202 пріоритетних ініціативи. При цьому, до початку другого кварталу вже було виконано 80 ініціатив – так званих quick wins.

План, про який йде мова, був прийнятий на початку другого кварталу. Імплементація більше 130 ініціатив вимагає переговорів, консультацій з бізнесом, пошуку компенсаторів, прийняття змін до законів і навіть кодексів урядом і Верховною Радою. Все це перебуває у розробці.

Насправді при уважному розгляді цих пунктів ми отримуємо більше 140 ініціатив (деякі пункти суміщають різні документи). З них на поточний момент 18 повністю затверджено КМУ і ВР, 53 ініціативи відпрацьовані і перебувають на різних етапах погоджень (ВРУ, Кабмін, центральні органи влади), 67 – у процесі розробки.

Основний ризик полягає в тому, що це все потребує прийняття в 3-4 кварталах нинішнього року. Будемо сподіватися, що незважаючи на складний політичний сезон (вибори, зміни до Конституції, податкова реформа і т.д.), ВРУ і Кабмін будуть приймати реформаторські рішення у пріоритетному порядку.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний