Як Китай і Французькі Консерватори Допомагають Росії Підривати Режим Нерозповсюдження Ядерної Зброї

Андреас Умланд переконаний, що демонстративний колабораціонізм політиків ядерних держав Китаю та Франції з Росією дорого обходиться не тільки Україні

Reuters

Автор:

Демонстративний колабораціонізм політиків ядерних держав Китаю та Франції з Росією дорого обходиться не тільки Україні. Продовження, відновлення і навіть зміцнення офіційних зв’язків з порушником Договору про нерозповсюдження для багатьох зараз може видатись можливим і прагматичним кроком. Однак, майбутні покоління можуть розцінити сьогоднішню співпрацю з Кремлем провідних представників країн-гарантів Договору про нерозповсюдження, як неприпустимо далеке відхилення від основ режиму нерозповсюдження зброї масового ураження.

Міжнародні наслідки так званої «української кризи» не обмежуються кордонами Східної Європи і сьогодення. Зокрема напад Росії на Україну підриває саму базову логіку Договору 1968 року про нерозповсюдження ядерної зброї, метою якого є запобігання створенню, продажу та придбанню зброї масового ураження різними країнами світу. У середині 1990-х років Україна відмовилась від тоді третього за величиною ядерного арсеналу у світі, що дістався їй у спадок від СРСР, і приєдналась до Договору про нерозповсюдження. У відповідь троє з п’яти постійних членів Ради безпеки ООН – США, Росія і Великобританія – на Будапештському саміті НБСЄ в грудні 1994 року підписали з Києвом Меморандум про гарантії безпеки (Memorandum on Security Assurances, «Будапештський меморандум»). У цьому документі Москва, Вашингтон і Лондон, як три початкові підписанти Договору про нерозповсюдження, запевнили Україну у її територіальній цілісності і політичному суверенітеті.

Через 20 років Росія порушила більшу частину цих обіцянок, анексувавши Крим і розгорнувши гібридну війну на Донбасі. Де-факто Москва таким чином не тільки відмовилась від дотримання Будапештського меморандуму, а  тим самим також опосередковано анулювала Договір про нерозповсюдження. Тоді як велика кількість оглядачів вже вказували на цю проблему нинішнього міжнародного права, в їх коментарях досі не було звернуто значної уваги на опосередковане залучення Пекіну та Парижу в це делікатне питання порушення системи світової безпеки. Як показано нижче, китайський уряд, а також деякі провідні французькі політики, своєю неоднозначною оцінкою дій Росії фактично допомагають Кремлю підривати режим нерозповсюдження зброї масового ураження. Сьогодні мало хто пам’ятає про заяви Парижа та Пекіна, які були передані Києву 20 років тому, одночасно з Будапештським меморандумом. Окрім США, Росії та Великобританії, два інші члени Радбезу і офіційні ядерні держави, у відповідності до Договору про нерозповсюдження, також задекларували свою повагу до політичного суверенітету та територіальної цілісності України в окремих урядових документах.

Незважаючи на те,що Пекін був одним з учасників угоди 1994 року про відмову України від ядерного арсеналу, зараз він постійно ухиляється від формулювання однозначної позиції щодо нещодавньої поведінки Росії, виголошуючи лише загальні заяви про недоторканність державних кордонів інших країн. Китай був єдиним постійним членом Радбезу ООН, який утримався від голосування з приводу резолюції щодо територіальної цілісності України на засіданні Генасамблеї ООН 27 березня 2014, коли 100 країн засудили анексію Криму. Пекін не підтримав цю резолюцію, незважаючи на те, що 20 років тому видав «Заяву Уряду КНР від 4 грудня 1994 про надання Україні гарантій безпеки». У цьому документі Пекін заявив, що «повністю розуміє прагнення України отримати гарантії безпеки. […] Китайський уряд постійно виступає проти практики здійснення політичного, економічного чи іншого тиску в міжнародних відносинах і стверджує, що суперечки та розбіжності повинні вирішуватися мирним шляхом консультацій на рівноправній основі. […] Китай визнає і поважає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України».

Тиждень Криму

Кримський Трикутник: Куди Зникають Вантанжівки з України (Юрій Городниченко (Каліфорнійський університет, Берклі) та Олександр Талавера (Шеффілдський університет), співзасновники та члени Редколегії VoxUkraine)

Геостратегічні Ігри Навколо Слова «Інвестиції» у Криму (Рідван Барі Уркоста, політолог)

Кримське Питання Без Відповіді. Що Робити зі Стратегією? (Михайло Мінаков, доктор філософських наук, президент Фонду якісної політики, Тимофій Милованов,Університет Піттсбурга, співзасновник VoxUkraine)

Беручи до уваги цю заяву, зумисне чи ні, Пекін своєю поведінкою поглиблює і без того серйозні проблеми в системі глобальної безпеки. Інтенсифікація політичних відносин та економічних зв’язків між Китаєм і Росією з весни 2014 року суперечить духу Договору про нерозповсюдження в цілому, і заяві Уряду КНР від 1994 року зокрема. Китай своїми діями допомагає Москві компенсувати втрати від розриву економічних зв’язків із Заходом, та забезпечує їй важливу символічну суспільну підтримку на різних двосторонніх і багатосторонніх самітах. Китайський уряд отримує певну геополітичну користь з нинішньої ізоляції Кремля і використовує відсторонення Росії від різних партнерських програм з Заходом, щоб розширити для себе можливості доступу до російської сировини. Практикуючи цю корисливу тактику, Китай зміцнює враження про те, що офіційні ядерні держави будуть ігнорувати основи режиму нерозповсюдження зброї масового ураження, коли питання торкнеться захисту їх вузьконаціональних інтересів. Більше того, Пекін робить це за рахунок держави, ядерний арсенал якої 20 років тому перевищував ядерний арсенал Китаю в декілька разів, і яка добровільно відмовилась від цієї зброї. Сигнал такий, що замість того щоб дотримуватись своїх обіцянок і заяв, офіційні ядерні держави в критичний момент, а таке враження складає не тільки Москва, але і Пекін, будуть переслідувати свої власні інтереси та ігнорувати принципи нерозповсюдження зброї масового ураження.

Крім того, це проблема не тільки незахідних політичних еліт  Росії та Китаю. У липні 2015 року група з десяти французьких парламентарів, більшість з яких представляють республіканську партію колишнього і, можливо, майбутнього президента Франції Ніколя Саркозі, відвідала окупований Крим. Таким вчинком ці консервативні депутати порушили санкції Заходу проти анексії Криму Росією, а також опосередковано порушили Договір про нерозповсюдження. Візит продемонстрував зневажливе ставлення депутатів до наданих Україні обіцянок щодо її територіальної цілісності, коли вона в 1990-х приєдналася до Договору про нерозповсюдження та позбулася великого ядерного арсеналу.

Поїздка високих представників французької правоцентристської партії в Сімферополь мала інше значення, ніж попередні візити лідерів маргінальних радикальних європейських партій. Консервативні парламентарі Франції відвідали півострів, незважаючи на те, що 5 грудня 1994 року Франція під керівництвом правоцентристського уряду на чолі з Е.Балладюром, до складу якого тоді входив і Саркозі, видала «Заяву Франції про приєднання України до Договору про нерозповсюдження». У цьому документі «Франція знову заявляє про свою відданість підтримці незалежності, суверенітету і непорушності кордонів України відповідно до принципів Гельсінського Заключного акта та Паризької хартії для нової Європи. Франція нагадує про свою відданість принципам НБСЄ, згідно з якими кордони можуть бути змінені тільки мирним шляхом при взаємній згоді, і держави-учасниці зобов’язуються утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із цілями Об’єднаних Націй».

Демонстративний колабораціонізм політиків ядерних держав Китаю та Франції з Росією, після того як вона офіційно анексувала Крим і неофіційно почала війну на Донбасі, дорого обходиться не тільки Україні. Продовження, відновлення і навіть зміцнення офіційних зв’язків з порушником Договору про нерозповсюдження для багатьох зараз може видатись можливим і прагматичним кроком. Однак, майбутні покоління можуть розцінити сьогоднішню співпрацю з Кремлем провідних представників країн-гарантів Договору про нерозповсюдження, як неприпустимо далеке відхилення від основ режиму нерозповсюдження зброї масового ураження.

Ендрю Кіндер і Ремі Буассоннас допомагали в підготовці цього матеріалу

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Мы верим, что у слов есть сила, а идеи имеют определяющее влияние. VoxUkraine объединяет лучших экономистов и помогает им донести идеи до десятков тысяч соотечественников. Контент VoxUkraine бесплатный (и всегда будет бесплатным), мы не продаем рекламу, не занимаемся лоббизмом. Чтобы проводить больше исследований, создавать новые влиятельные проекты и публиковать много качественных статей нам нужны умные люди и деньги. Люди есть! Поддержать VoxUkraine. Вместе мы сделаем больше.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний